Україну, Індонезію та Малайзію, незважаючи на географічну віддаленість, пов’язують не лише економічні інтереси, а й пролита кров громадян, які загинули через провокації Росії на Донбасі
Президент України Петро Порошенко розпочав свій офіційний візит до Малайзії та Індонезії. Офіційні повідомлення традиційно не містять жодної конкретики. Відомо лише, що до кінця тижня Петро Олексійович планує провести переговори з керівництвом цих країн, взяти участь в бізнес-форумах. Під час візиту заплановано підписання низки двосторонніх документів, направлених на поглиблення співпраці в різних сферах. Що цікаво, Адміністрація президента фактично засекретила персональний склад делегації. В офісі глави держави за два дні так і не спромоглись надати цю інформацію на запит журналістів, відповідальні чиновники зазначили, що закон дозволяє їм відповідати на такий запит два тижні. То ж зачекаємо. Тим часом, за інформацією «Главкому», разом з главою держави у візиті беруть участь бізнесмени, і їх прізвища могли б пролити світло на справжні цілі цього вояжу.
Україна традиційно розглядає даний регіон як перспективний напрямок в зовнішній торгівлі. Візити українських дипломатів відбуваються до Малайзії та Індонезії з початку 90-х. Але до останніх років, відносини між нашими державами розвивалися досить пасивно. Нині ж настав інший політичний момент.
Спільні проблеми: трагедія МН-17, сепаратизм
Однією з причин активізації контактів України з Малайзією та Індонезією стала спільна участь в розслідуванні обставин трагедії малайзійського Боїнга, збитого над зоною АТО в 2014 р. Серед майже трьох сотень жертв 43 були громадянами Малайзії, 12 - Індонезії. Незважаючи на те, що розслідування причин трагедії літака Malaysia Airlines ще не завершено, вина російсько-терористичних військ, які перебували в районі катастрофи, мало в кого викликає сумніви. Але Малайзія та Індонезія притримуються стриманої позиції у цьому питанні, очікуючи допомоги Росії в розслідуванні причин авіакатастрофи.
Україна зацікавлена остаточно переконати уряди Малайзії та Індонезії в тому, що саме Росія відповідальні за авіакатастрофу. В такому випадку з’являться підстави для того, щоби уряди Малайзії та Індонезії публічно засудили агресію РФ, тероризм та сепаратизм на Донбасі, анексію Криму.
Банкова зацікавлена в тому, щоби в найближчий час максимальна кількість держав світу підтримала територіальну цілісність України. Останнім часом Росія проводить активну інформаційну компанію, спрямовану на закріплення анексії Криму. Включення півострову до Південного федерального округу РФ. Візит делегації французьких депутатів в Крим за російські гроші. Провокаційна заява кандидата в президенти США Дональда Трампа (Республіканська партія) про можливість визнання Криму частиною Росії у випадку перемоги на виборах. Все це створює враження, що провідна частина міжнародного співтовариства начебто уже готова визнати російську анексію Криму і не бачить сенсу розглядати повернення півострову до України. Але провокаційні дії РФ та її західних симпатиків не будуть сприйматися, якщо впливові регіональні центри сили підтримують територіальну цілісність України.
Позиція Малайзії та Індонезії у даному питанні має особливе значення для України. Обидві країни користуються значним політичним авторитетом серед держав регіону Південно-Східної Азії. Джакарта та Куала-Лумпур – провідні центри економічного розвитку регіону. Вони впливають на характер розвитку Асоціації Південно-Східної Азії (АСЕАН) – інтеграційного об’єднання, учасниками якого є більшість держав цієї частини світу. Уряди Малайзії та Індонезії можуть заохотити інших учасників АСЕАН підтримати територіальну цілісність України і засудити агресію РФ.
Малайзія та Індонезія позиціонують себе як найвпливовіші мусульманські держави в Південно-Східної Азії. Тому підтримка їх урядами повернення Криму до України буде означати підтримку кримсько-татарських одновірців, права яких систематично порушуються російськими чиновниками та місцевими колабораціоністами.
Підтримка територіальної цілісності України та засудження російської агресії особливо відповідає інтересам Індонезії. Сепаратистські тенденції спалахували в різни часи в окремих регіонах Індонезії – Західне Папуа, ісламістська провінція Ачех, Південно-Молуккські острови. Східний Тимор був визнаний незалежною державою в 2002 р., під тиском ООН, але проти волі індонезійського уряду. Джакарта, як і Київ, зацікавлена в міжнародній підтримці її територіальної цілісності та права на військові дії проти сепаратистів. У випадку підтримки Індонезією територіальної цілісності України та засудження російської агресії, Київ відповість взаємністю в засудженні сепаратистських рухів, яким протистоїть Джакарта.
Україна – привабливий ринок зброї
Особливий інтерес для України, Малайзії та Індонезії представляє військово-технічне співробітництво. Україна вже має досвід роботи в військово-техничній сфері з сусіднім Тайландом, куди постачає партіями 49 танків «Оплот» виробництва Харьківського заводу ім. Малишева, в рамках контракту 2011 р.
В 2014 р. компанія «Спецтехноекспорт та Міністерство оборони Індонезії узгодили проект контракту на постачання 50 одиниць БТР-4 для індонезійських ВМС. Однак, реалізації контракту заважила агресія Росії. Тоді індонезійські чиновники побоювалися зриву контракту через політичну нестабільність в Україні.
Але сучасна українська військова техніка та озброєння непогано пройшли перевірку в боях з російсько-терористичними військами на Донбасі. Індонезія та Малайзія модернізують власні армії і тому останнім часом висловлюють зацікавлення в придбанні української військової техніки та технологій її виробництва. Заступник міністра оборони Малайзії Мохд Джохарі Бахарум на міжнародній виставці DSA-2016 запропонував компанії «Укроборонпром» розпочати спільне виробництво броньованої техніки та протитанкової зброї.
Укладення нових контрактів на постачання української броньованої техніки в Малайзію або Індонезію відповідає персональним бізнес-інтересам Петра Порошенко. Корпорація «Богдан», власником якої був Пётр Олексійовичем до свого президентства, виробляє бронеавтомобілі «Барс», розраховані на використання під час контр-терористичних та поліцейських операцій. На даний момент, Президентом Корпорації «Богдан» є Олег Свінарчук – давній бізнес-партнер Петра Порошенко.
Взаємні бізнес-інтереси: інвестиції, промисловість
Україна, Індонезія та Малайзія мають взаємні інтереси і в інших сферах бізнесу. Колишній посол Малайзії в Україні Чуа Теонг Бан зазначав, що Малайзія вважає Україну ключем до ринків держав Центрально-Східної Європи. Схожої думки притримується Петро Порошенко.
«Україна може стати воротами для малайзійського бізнесу на ринок ЄС» – Петро Порошенко.
Український бізнес традиційно працює з малайзійськими та індонезійськими партнерами в сфері торгівлі та послуг. Через українські морські порти проходить продукція з країн Південно-Східної Азії на ринок України та ЄС. Індонезія та Малайзія закуповують в Україні сільськогосподарську продукцію, продукцію металургії та машинобудування.
Однак існує неосвоєний потенціал для започаткування інвестиційного партнерства між нашими державами. Однією з задач візиту Петра Порошенка є залучення малайзійських та індонезійських інвестицій до економіки України, яка переживає непрості часи.
«Є малайзійське прислів'я: «Гни бамбук, поки він паросток – зелений і росте». Україна також «паросток». І саме сьогодні треба інвестувати в Україну» – Петро Порошенко.
Малайзійський бізнес вважає привабливим для інвестицій міста України, де розташовані морські порти або існують транспортні вузли. За даними посольства України в Малайзії, на поточний момент здійснюється супровід реалізації інвестиційного проекту з будівництва цементного заводу в Чернігівській області компанією Sinoma International Engineering Cо. Існують передумови до залучення малайзійських інвестицій до сектору аерокосмічного машинобудування. Переговори з цього приводу тривають між Національним космічним агентством Малайзії та конструкторським бюро «Південне» і Державним космічним агентством України з 2014 р. Україна вже має досвід виготовлення для малайзійського замовника ракетоносія «Дніпро-1». Проводиться налагодження контактів між українськими заводами «Антонов», «Мотор Січ» та Малайзійським інститутом технології композитних матеріалів і компанією Airod.
Позитивні перспективи існують і для інвесторів з Індонезії на українському ринку. На даний момент існують 26 пропозицій від українських бізнесменів в сфері інвестиційного та комерційного співробітництва з Індонезією. Левова доля проектів стосується сфери високих технологій, машинобудування, виробництва побутової техніки, приватизації об’єктів державного майна.
Очевидно, що в ході свого візиту президент лобіюватиме інтереси українських промислових підприємств, які втратили доступ до російського ринку збуту і зацікавлені залучити нові замовлення. Перспективними напрямками торгово-економічного співробітництва вважається постачання до Індонезії українського гірничо-видобувного та газоперекачувального обладнання, турбін, генераторів, трансформаторів для теплових та гідроелектростанцій. Індонезія зацікавлена в придбанні обладнання та технологій для металургійних заводів.
Малайзія та Індонезія - це малоосвоєний ринок збуту для українських промисловців та перспективні інвестиційні партнери в різних галузях.
Україна грає на випередження
Ще за часів СРСР у РФ залишилися напрацьовані контакти з державними підприємствами і політичною елітою Індонезії та Малайзії. Росія співробітничає з місцевим бізнесом. Російські туристи відвідують курорти Індонезії та Малайзії. Туризм є третім за обсягами прибутку джерелом поповнення казни Малайзії.
Візит Порошенка до Індонезії та Малайзії свідчить про те, що Україна робить спроби скоротити вплив Росії в Південно-Східній Азії. Україна прагне не допустити, щоби Росія посилила свій інформаційний вплив в цьому регіоні. Україна прагне презентувати себе місцевим політичним та економічним колам як рівнозначну альтернативу Росії.
Україну, Індонезію та Малайзію, незважаючи на географічну віддаленість, пов’язують не лише спільні проблеми з територіальною цілісністю, взаємні економічні інтереси, а також пролита кров громадян, які загинули через провокації Росії на Донбасі.
Георгій Кухалейшвілі, для «Главкому»
Коментарі — 0