Прем’єр намагається використати провали в нафтогазовій галузі, аби попрощатись з топ-менеджером «Нафтогазу»
Цього тижня у довгій історії конфлікту між главою уряду Володимиром Гройсманом і топ-менеджером НАК «Нафтогаз України» Андрієм Коболєвим наступить час «Ч». 22 березня спливає термін дії п'ятирічного контракту, який уряд уклав з керівником «Нафтогазу». Наступного ж дня, 23 березня, очільник уряду пообіцяв оголосити конкурс на заміщення посади голови правління НАКу. Особливої інтриги додає той факт, що намір вибрати керівника компанії на конкурсній основі суперечить рішенню наглядової ради «Нафтогазу», яка наполягала на продовженні контракту з Коболєвим. Сам топ-менеджер відразу ж заявив, що звільнятися не збирається, адже оголошення конкурсу, нібито, суперечить українському законодавству. За його словами, звільняти, призначати, змінювати зарплати чи виписувати премії – це повноваження виключно Наглядової ради.
Намагаючись згладити гострі кути, Наглядова рада «Нафтогазу України» раптом пішла на поступки. Минулого тижня вона ухвалила нове рішення: рекомендувати Кабміну повторно призначити Андрія Коболєва головою правління, але вже не на три роки, а хоча б на один — до 2020 року (раніше наполягали на 2022-му). Про це йдеться у розповсюдженому листі за підписом голови Наглядової ради британки Клер Споттісвуд, адресованому прем’єр-міністру Гройсману. І що важливо, тепер спостережний орган пропонує значно зменшити обсяг винагород Коболєву. Саме у непомірних апетитах до таких виплат звинувачували топ-менеджера останні роки. Наглядова рада пропонує залишити керівника без виплат щомісячних та квартальних премій, але таки залишає йому щорічну премію - за певних умов. «Премія за результатами роботи за рік буде виплачуватись лише за умови, що буде виконано ряд ключових показників, перший і найважливіший з яких - створення до 1 січня 2020 року оператора газотранспортної системи (ГТС), готового до сертифікації, а другим — нарощування видобутку газу протягом року», - сказано в листі до Гройсмана. Але прем’єр не пішов на поступки.
Варто зазначити, що рішення про зменшення винагород Наглядова рада ухвалила відразу після того, як 6 березня у пресі була оприлюднена інформація про попередній варіант її пропозицій. Мова про рекомендацію уряду затвердити з 1 січня 2019 року компенсаційний пакет главі «Нафтогазу» із середньомісячною зарплатою 10,5 млн грн, а з урахуванням Стокгольмського арбітражу – понад 28,5 млн грн. Крім місячного посадового окладу в 2,082 млн грн, були заплановані премії керівникові НАК «Нафтогаз України» на 2019 рік у відсотках до місячної та річної зарплат. У розпорядженні «Главкома» також є відповідне звернення голови наглядової ради «Нафтогазу» Клер Споттісвуд до прем'єра Гройсмана. У додатку до нього, крім місячного посадового окладу в 2,082 млн грн, перелічено заплановані премії керівникові «Нафтогазу» на 2019 рік.
Схоже, оприлюднення цих планів зіграло свою роль і менеджмент компанії вирішив на публіці бути скромнішим. Проте постає логічне запитання: навіщо було встановлювати захмарні виплати, адже наприкінці лютого Коболєв пообіцяв віддавати на благодійність усе зароблене в 2019 році. Скоріш за все, топ-менеджер мав на увазі, що жертвуватиме лише місячну зарплату в 2 млн грн, а собі залишатиме «залишки» від винагород - від 8,5 млн грн до 26,5 млн грн на місяць? Але далі не про це.
Підсумки. Головні досягнення і промахи Коболєва
Найбільшим досягнення топ-менеджера НАКу стало рішення Стокгольмського арбітражу в 2018 році, завдяки чому «Газпром» мав би виплатити «Нафтогазу» компенсацію в $4,63 млрд за недопоставку погоджених обсягів блакитного палива для транзиту через український газопровід у 2009–2016 роках. Ця сума в рази менше від того, що вимагав «Нафтогаз», до того ж після виплати «Нафтогазом» російському монополісту заборгованості за поставлений газ у 2014 році, Україні залишилося $2,56 млрд. Але факт перемоги в арбітражі залишається фактом.
За інформацією, яка певний час була розміщена на сайті «Нафтогазу», компанія отримала від «Газпрому» $2,093 млрд за рішенням Стокгольмського арбітражу – це еквівалентно річним доходам за транзит газу через Україну. А от власне джерело «Главкома» в уряді дивується: «Чому ж тоді на кінець 2018 року керівник «Нафтогазу» заявляв, що компанія має від’ємний чистий грошовий потік і увійде в 2019 рік з мінімальними залишками коштів? Загалом у 2019 році дефіцит ліквідності становитиме 35,2 млрд грн, що ускладнює закупівлю газу в пік опалювального періоду. Парадокс, адже коли потрібно виплачувати собі премії, то керівництво стверджує, що «Нафтогаз» уже отримав від «Газпрому» $2,093 млрд. І що цікаво, із «отриманих» «Нафтогазом» коштів за рішенням Стокгольмського арбітражу щодо транзиту газу оператор ГТС не отримав жодного долара».
Попри «стокгольмські звитяги» Коболєва уряд, як єдиний державний акціонер «Нафтогазу», прагне розпрощатися з топ-менеджером. Черговий козир Гройсман у цій війні – провальні показники нафтогазового комплексу: програму газовидобутку не виконано, право на розробку низки власних родовищ «Нафтогазу» втрачено, роботу дочірньої структури «Укргазвидобування» загальмовано через вилучення на користь «Нафтогазу» невиправдано завищених дивідендів. Особливий привід для роздратування голови уряду – свідоме затягування та саботаж Коболєвим анбандлінгу «Укртрансгазу» - відокремлення функції транспортування газу від інших функцій. А вишенька на цьому «торті» - порушення фінансово-господарської діяльності. Саме за це згідно з умовами контракту до керівника «Нафтогазу» може бути застосовано один із заходів дисциплінарного стягнення: догана або звільнення.
Цікаво, що наглядова рада компанії також відповідальна за провали. Відповідно до постанови уряду № 526 від 19 липня 2017 року, діє низка вимог до цього органу. А Кабмін, як єдиний акціонер компанії, має право в будь-який час отримувати інформацію про поточний стан виконання очікуваних показників.
Водночас керівник «Нафтогазу» повинен відповідати за виконання завдань, передбачених річним фінансовим планом, цього вимагає наказ № 681 Мінекономрозвитку від 13 квітня 2016 року. Саме цим документом затверджені умови Контракту з головою та членами правління НАК «Нафтогаз України».
Минулого року, після серії виплат премій керівництву «Нафтогазу», уряд змінив Порядок здійснення витрат суб’єктами господарювання державного сектору економіки. І з огляду на те, що фінплан «Нафтогазу» на 2018 рік Кабмін не затвердив, компанії було заборонено:
- купувати та орендувати легкові автомобілі;
- купувати маркетингові та інформаційно-консультаційні послуги;
- оплачувати консалтингові послуги, представницькі заходи;
- витрачатись на виробництво та розповсюдження реклами;
- провадити благодійну, спонсорську та іншу допомогу;
- робити відрахування до резерву сумнівних боргів;
- продавати та списувати держмайно,
- виплачувати винагороди (премії) керівникам;
За даними джерела «Главкома» в уряді, протягом 3-4-го кварталів минулого року «Нафтогаз» порушував цю заборону і здійснював витрати із вищенаведеного переліку. І цей гріх тепер може вилізти боком Коболєву, адже саме керівник несе відповідальність за порушення фінансово-господарської діяльності.
Що ж маємо у підсумку? Фінансовий план «Нафтогазу» на 2018 рік і досі не затверджено, проект неодноразово повертався до компанії із суттєвими зауваженнями міністерств, оскільки він значно погіршував фінрезультати діяльності холдингу та містив значний прихований дефіцит коштів внаслідок необґрунтованих витрат.
«Компанія не може працювати в нормальному режимі, коли немає фінплану. В січні цього року «Нафтогаз» подав до Кабміну проект фінплану на 2019 рік, а ще не затверджено минулорічний – востаннє ми про нього чули від прем`єра, коли він рекомендував компанії встановити лічильники газу споживачам», - так пояснила «Главкому» ситуацію директор з корпоративних комунікацій «Нафтогазу» Олена Осмоловська.
Чому уряд не ухвалює фінплан?
«Главком» писав про те, як Кабмін забракував отриманий проект фінплану компанії у січні 2018 року і відправив його на доопрацювання. Тоді Коболєва звинуватили у намаганні «протягти» через уряд непомірно високі витрати на утримання НАКу – біля 2,2 млрд грн у рік на оплату праці - це майже у шість разів більше, ніж було в 2015 році. Проект фінплану передбачав підвищення середньої зарплати працівників київського офісу до 156 тис. грн на місяць, а це вдвічі більше, ніж навіть у 2017-му. Виплати лише керівництву компанії мали скласти рекордні 720 млн грн!
Уряд відмовився погодити такий документ і відправив його на доопрацювання. І весь 2018 рік «Нафтогаз» пропрацював без фінплану. Тепер в розпорядження «Главкома» потрапили останні висновки щодо цього проекту – зауважень вже менше. Але Міністерство фінансів звертає увагу, що «Нафтогаз» штучно занизив чистий прибуток компанії, зате запланував збитки через відрахування в четвертому кварталі 2018 року «до резерву сумнівних боргів, втрати від інвестицій в дочірні компанії». «У проекті фінплану на 2018 рік заплановано отримати чистий прибуток на суму 14,0 млрд грн, що не може бути підтримано, зокрема з огляду на те, що за результатами фінансово-господарської діяльності за 9 місяців (2018 р.) чистий прибуток склав 18,6 млрд грн», - сказано у листі-зверненні міністра фінансів Оксани Макарової до Міністерства економічного розвитку і торгівлі – саме це міністерство мало відпрацювати з «Нафтогазом» зроблені зауваження.
(для перегляду натисніть на зображення)
Далі йдеться про те, що «під час переговорів з представниками «Нафтогазу» та місії МВФ у вересні 2018 року подавалися розрахунки щодо руху грошових коштів, зокрема, у 2018 році було передбачено отримання 21,6 млрд грн чистого прибутку. Аналогічна сума передбачалась і у попередньому фінплані, який був поданий уряду у липні минулого року. «При цьому зазначаємо, що в законі «Про Державний бюджет на 2019 рік» враховані надходження дивідендів на державну частку в сумі 29,2 млрд грн, які розраховані за нормативом відрахування 90% і очікується отримання від НАК «Нафтогаз України» 19,4 млрд гривень», - зазначається в листі за підписом Оксани Макарової.
У підсумку вердикт Мінфіну однозначний: фінплан не погоджувати, аби не допустити втрат держбюджету в 2019 році. Таку ж позицію зайняло і Міністерство енергетики і вугільної промисловості.
Захмарні винагороди на тлі провалів
У підсумку маємо таке: щорічне зростання зарплат керівників «Нафтогазу» стало можливим завдяки різкому подорожчанню газу. Саме завдяки цьому зростають і обороти компанії, до яких уряд Яценюка заздалегідь прив’язав розмір зарплати управлінців акціонерних компаній. Відповідну постанову Кабін видав 11 листопада 2015 року. Водночас нафтогазовий комплекс демонструє спад. «Коболєв - гарний фінансист, але він не розуміє нафтогазове виробництво, тому його краще звільнити», - переконує «Главком» один із колишніх керівників газової галузі України.
Фахівцям важко зрозуміти, чому «Нафтогаз» свідомо не фінансував протягом 2014-2017 років розробки власних газоносних площ, і як наслідок - рішенням Апеляційного адміністративного суду Києва у листопаді 2017 року компанію було позбавлено права на розробку Будищансько-Чутівської, Оболонської та Писарівської газоносних площ, де планувалося видобувати 69,6 млрд куб. м газу та 10,7 млн т нафти і газового конденсату. За 5 років підготовки цих територій до видобутку «Нафтогаз» інвестував у розвідувальні та підготовчі роботи близько 800 млн грн, які перетворилися на збитки держави. Якщо ж рахувати недоотримані прибутки від газовидобутку, то збитки ростуть до 160 млрд грн.
Викликає подив і те, що протягом 2016-2018 років «Укргазвидобування», завдяки високим цінам на газ, отримало за рахунок амортизації та чистого прибутку понад 90 млрд грн, але капітальні інвестиції за цей же період були профінансовані лише на 35 млрд «Нафтогаз» практично позбавив свою дочірню структуру джерел фінансування - менеджмент змушував «Укргазвидобування» виплачувати дивіденди на користь «Нафтогазу»: у 2018 році сплачено на 38,85 млрд - це 127% від чистого прибутку «Укргазвидобування» за 2017 рік (30,47 млрд грн).
Але завдяки застосуванню фінансових схем, дивіденди «Укргазвидобування», сплачені «Нафтогазу», не потрапляли до держбюджету, а використовувалися НАКом для покриття власних касових розривів, пов’язаних із закупівлею імпортованого газу та обслуговуванням кредитних зобов’язань. Протягом 2016-2018 років із програми фінансування інвестицій «Укргазвидобування» було вилучено на користь «Нафтогазу» понад 50 млрд грн!
Отже, висновок очевидний: менеджмент, який п’ять років докладав зусиль, аби закріпити за собою імідж прогресивних реформаторів, прямо причетний до зриву програми видобутку газу. А розмови про посилення енергетичної незалежності залишились розмовами.
Детальніше про це читайте тут: Блакитні мрії про блакитне паливо
Наталка Прудка, для «Главкома»
Коментарі — 0