Жертви сучасної України
Днями Антимонопольний комітет України оголосив попередні висновки розслідування на ринку азотних добрив, підтвердивши факт зловживання монопольним становищем на ринку мінеральних добрив в 2014-2015 році з боку підприємств групи «Остхем» Дмитра Фірташа.
Зокрема, в АМКУ заявили, що монополіст умисне занижував рентабельність заводів, закуповуючи газ у своїх же компаній-постачальників за завищеною ціною, щоб мати можливість штучно завищувати ціни на готову продукцію - азотні добрива.
При цьому, АМКУ попутно розкрив ще й схему з ухилення монополістом від сплати податків: купуючи газ для виробництва добрив у власних кіпрських компаній - Ostchem Holding Limited і «РГК Трейдинг» - Фірташ банально виводив прибуток в офшор, штучно роблячи свої українські заводи збитковими. Подібна схема дуже популярна, тому що дозволяє ухилятися від сплати податку на прибуток.
Іншими словами, попередні висновки розслідування АМКУ показали, що Україна і українські аграрії стали жертвою чергової схеми пана Фірташа, яких за історію сучасної України було чимало.
Схема № 1. Газова
Відповідно до опублікованого 2014 року розслідування Reuters, у 2000-х російський «Газпром» раптом вирішує продавати газ не напряму українській держкомпанії «Нафтогаз», а через посередників - зокрема, через Фірташа. Так, 2002 року зареєстрована в Угорщині компанія Eural Trans Gas транспортувала газ із Туркменістану в Україну через територію Росії. Хто саме володів компанією було не зрозуміло, але її представником був Фірташ.
Втім, вже за кілька років Eural Trans Gas довелося ліквідувати після гучного скандалу, роздутого ФБР. Фігурантами справи були Фірташ та кримінальний авторитет Семен Могилевич, дружбу й тісні зв'язки з яким Фірташ неодноразово заперечував.
На зміну їй в липні 2004 року приходить нова компанія - «РосУкрЕнерго» (РУЕ) - яка стала посередником між Росією і Україною в операціях з продажу газу. Згідно з інформацією Reuters, на початкових етапах власники РУЕ залишалися невідомі, але згодом з'ясувалося, що майже всією компанією володіють Фірташ і «Газпром».
РУЕ займалася тим, що дешево купувала газ і продавала його за вищою ціною в Україну та країни Євросоюзу. Така угода гарантувала компанії прибуток і дуже неоднозначно сприймалася в Україні, де в РУЕ бачили непотрібного посередника.
Після того, як в 2008 році Юлія Тимошенко стала прем'єр-міністром України, вона усуває Фірташа і РУЕ від бізнесу, а 2009-го «Нафтога» укладає прямий газовий контракт з «Газпромо».
Схема № 2. Хімпромівська
У лютому 2010 року компанії Фірташа почав кредитувати «Газпромбанк», пише Reuters. Через чотири місяці Фірташ засновує на Кіпрі компанію Ostchem Investments. А місяцем пізніше «Газпромбанк» зареєстрував кредитну лінію Ostchem Investments на $815 млн.
Це, за інформацією Reuters, дозволило Ostchem Investments вже у вересні купити частку у 90% в українському концерні «Стирол», що виробляє добрива.
Приблизно через півроку, в березні 2011-го «Газпромбанк» зареєстрував кредитні лінії компаніям Фірташа на $11,15 млрд. І Фірташ успішно продовжив скуповувати український хімпром: тільки за сім місяців 2011 року він отримує контроль над двома заводами з виробництва добрив в Україні - Сєверодонецьким об'єднанням «Азот» і «Рівнеазот».
Таким чином, фірма Фірташа стає п'ятим найбільшим виробником добрив в Європі.
Схема № 3. Офшорно-Нафтогазова
Згідно з тим же Reuters, у січні 2011 року Фірташ підписав із «Газпромом» угоду про купівлю газу через кіпрську фірму Ostchem Holding, в документах якої він вказаний як єдиний кінцевий беніфіціарний власник. Доповненням до цієї угоди пізніше в число покупців увійшла швейцарська Ostchem Gas Trading AG.
Документ узгодили і з «Нафтогазом України», чия участь було необхідною, оскільки держкомпанія контролювала газопровідну систему і до того моменту була монопольним імпортером газпромівського газу.
Дивно, але долучившись до угоди, державна компанія не тільки відмовлялася від монополії, а і взяла на себе фінансові ризики. Так, контракт із «Газпромом» було укладено на умовах «бери або плати», і конкуренція з Фірташем ставила під загрозу продажі на внутрішньому ринку.
Документи російської митниці свідчать, що 2012 року Москва продавала газ Фірташу по $230 за 1000 кубометрів. У 2013 році середня ціна зросла до $267. В результаті, Фірташ платив «Газпрому» мінімум на третину менше, ніж «Нафтогаз», який купував той же газ у РФ по $412 за тисячу кубометрів.
Куплений за заниженою ціною російський газ кіпрська і швейцарська компанії Фірташа перепродували його ж українським нафтохімічним заводам, але вже по $430. Це дозволило двом офшорам «Остхем» заробити на цих операціях близько $3,7 млрд за два роки. При цьому, самі заводи зазнавали збитків, тому що за їхньою звітністю виходило, що вони реалізують добрива мало не нижче собівартості, що дозволило «Остхем» заявити про демпінг з боку росіян.
Схема № 4. Монопольно-антидемпінгова
Побудувавши свою хімічну імперію на гроші «Газпрому», 2014 року «Остхем» розпочав безпрецедентну досі боротьбу з витіснення російських конкурентів із ринку.
Так, у липні 2014-го за результатами антидемпінгового розслідування, ініційованого за скаргою підприємств групи «Остхем», Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі (МКМТ) прийняла рішення про запровадження антидемпінгового мита на аміачну селітру російського походження в розмірі 20-36%, залежно від виробника. Аміачна селітра була обрана як першочерговий об'єкт атаки, по всій видимості, тому, що вона є основним азотним добривом, використовуваним українськими фермерами, а Ostchem - єдиним її вітчизняним виробником і 100% монополістом.
Результатом цього рішення стало практично миттєве підвищення цін на аміачну селітру з боку підприємств «Остхем» на внутрішньому ринку України. При цьому ціна внутрішньому ринку стала перевищувати ціну не тільки світових експортних ринків, а й ціни, за якими українські виробники продавали свою продукцію за кордон.
Така ж ситуація склалася і з іншими видами азотних добрив, на які мита в 2014 році були запроваджені: карбамід і карбамідно-аміачна суміш (КАС). Значне перевищення цін внутрішнього ринку на всі три зазначених виду азотних добрив над світовими та українськими експортними цінами зберігається донині, і сьогодні становить, за даними українського аналітичного агентства «Маркер» і самих аграріїв, від 50 до 95 %%.
У 2015 році група «Остхем» пішла далі, ініціювавши нове антидемпінгове розслідування проти російських виробників карбаміду і КАС. За його результатами МКМТ 27 грудня 2016 року прийняла рішення щодо введення мит у розмірі 4,19% для ВАТ «Куйбишевазот», 18,78% - ВАТ «Новомосковська акціонерна компанія «Азот» і «Невинномиський азот», а також 31,84% - для інших підприємств РФ, на тій підставі, що в 2012-2014 роках нібито мав місце демпінг з боку російських виробників добрив.
Примітно, що вітчизняні МЕРТ і МКМТ демпінг нарахували якраз за той період, коли Фірташ продавав газ на свої підприємства за завищеною ціною. Елементарна логіка підказує, якщо взяти вартість газу, за якою Фірташ реально купував сировину для своїх підприємств, а не ціну, за якою він продавав газ своїм підприємствам, то вийде, що ніякого демпінгу з боку приватних російських виробників не було. Тоді як факт, що з 2015 року ціни українського ринку були абсолютно штучно завищені, що підтверджує розслідування АМКУ, а отже ні про який демпінг із 2015 року і в даний момент не може бути й мови, МЕРТ і МКМТ проігнорували.
Замість епілогу
За весь час існування Ostchem навряд чи сукупно набереться рік, протягом якого не діяла хоча б одна з вищеописаних схем. Причому, кожна з них здійснювалася у співпраці або при потуранні державних органів. Що ж іще має статися, щоб держава нарешті перестала брати участь в схемах, а стала просто виконувати вимоги закону, який, як відомо, повинен бути один для всіх?
Інна Михайлівська, для «Главкома»
Коментарі — 0