«Він весь час відчував себе «солдатом», зірок з неба не хапав»
Цей кадровий конкурс тривав більше року. Більше чотирьох місяців Кабмін не міг затвердити процедуру проходження кадидатами поліграфа. Часом здавалося, що ДБР хочуть поховати, точніше, не дати йому народитися. Та врешті сталося диво - комісія таки обрала директора Державного бюро розслідувань. Ним став колишній прокурор Роман Труба.
Про перемогу Труби, якого пов’язують з Адміністрацією президента та секретарем РНБО Олександром Турчиновим, стало відомо ще до офіційного оголошення результатів. І у вирішальний четвер, 16 листопада, конкурсна комісія навіть не створювала видимості дискусії. Поведінка її членів демонструвала: все було вирішено заздалегідь, залишились лише формальності.
Фактично ДБР буде стояти над всією правоохоронною та судовою системою країни, тож її очільник стане однією з ключових фігур в державі. Наприклад, він може ініціювати розслідування щодо того ж голови НАБУ, за якого горою стоїть «прогресивна громадськість».
Увесь перебіг конкурсу супроводжували скандали. Депутати-«єврооптимісти», зокрема Мустафа Найєм, наголошували, що у комісії беруть участь двоє членів без юридичної освіти, а скандальний нардеп Євген Дейдей, що теж обирав серед кандидатів, навіть має судимість. Все це, на їхню думку, дискредитувало сам конкурс. Активісти також звертали увагу на те, що в конкурсній комісії були лише представники від президента, Кабміну та парламенту і жодного члена від громадськості. Поки виглядає так, що ці побоювання виявились небезпідставними.
Що ж відомо про Романа Трубу, який може керувати новоствореним органом цілих п’ять років?
З 1997-го року Труба працював у Львівській прокуратурі, в тому числі, на посаді заступника начальника слідчого відділу слідчого управління прокуратури Львівської області. Також у його трудовій книжці – кілька років роботи прокурором Пустомитівського району Львівської області.
Кар’єра Труби круто пішла вгору після Євромайдану, коли генпрокурором за квотою «Свободи» став його земляк Олег Махніцький. За Махніцького Труба очолив слідче управління Генпрокуратури. В обоймі він залишився і після того, як Махніцького змінив Віталій Ярема. Труба покинув ГПУ лише тоді, коли на її чолі став Віктор Шокін. На конкурс колишній прокурор подавався як керівник департаменту в юридичній компанії «Сектор права».
В декларації новоспеченого керівника ДБР за минулий рік: дві квартири у Львові, записані на дружину. На самому Трубі числяться дві земельні ділянки загальною площею більше 5 тисяч квадратних метрів та половина будинку в населеному пункті Мильчиці Львівської області. Через третю особу він володіє автомобілем Toyota Avensis 2007-го року випуску. За 2016-й рік він отримав скромну зарплату в юридичній фірмі – 19100 гривень та взяв кредит на 21 тисячу у «Приватбанку». Разом з дружиною високопосадовець володіє грошовими активами у розмірі 84 тисяч гривень.
За свою прокурорську кар’єру очільник ДБР не був помічений у гучних скандалах, але й яскравою фігурою його назвати не можна. «Він має великий досвід слідчої роботи – від слідчого районної в місті Львові прокуратури до керівника слідчого підрозділу ГПУ, весь час тільки на слідчих посадах, – розповідає «Главкому» один з львівських прокурорів, який давно знає Трубу. – Думаю, його рекомендують на цю посаду випадково, через злив інформації на інших кандидатів. На нього нічого немає, він дійсно непримітний, але зі стрижнем в середині. Він весь час відчував себе «солдатом», зірок з неба не хапав. Ми зустрічались пару тижнів тому, ні слова про конкурс не обговорювали. Чесно кажучи, я думав, що він вже давно вилетів».
У фінальну трійку претендентів, окрім Труби, потрапили більш публічні військовий прокурор Анатолій Матіос та народний депутат від Блоку Порошенка Юрій Македон. Але проти Македона грала його відверта приналежність до провладної сили, а Матіос навпаки – надто суперечлива фігура, яку не сприймають на Банковій. Слід зазначити, що у підсумку Матіос, який вважався фаворитом, набрав усього два голоси. Коли ж запуститься ДБР, то до цього органу перейде і слідство військової прокуратуру, яку нині очолює Матіос.
У фаворитах також ходив Олексій Горащенков, він працює в Адміністрації першим заступником керівника Головного департаменту стратегічного планування та оперативного забезпечення. Але на Банковій не наважились проштовхувати відверто провладну кандидатуру, особливо після того як прізвище Горащенкова сплило в одкровеннях чи то колишньої, чи то досі діючої співробітниці НАЗК Ганни Соломатіної. Саме цей співробітник Адміністрації, за її словами, курував роботу формально незалежного Нацагентства від Банкової. Горащенкову навіть не дістався втішний приз у вигляді посади заступника голови ДБР, яка дісталась заступнику прокурора Києва Олександра Буряка.
У Буряка дуже строката біографія: він працював слідчим прокуратури Вишгородського району Київської області, слідчим з особливо важливих справ Київської облпрокуратури і ГПУ, заступником прокурора Сум та Львова, першим заступником прокурора Дарницького району Києва, а також заступником та в.о. прокурора Шевченківського району столиці. За часів Віктора Януковича в слідчому відділі прокуратури Києва Буряк курував провадження щодо екс-голови Державного центру зайнятості Володимира Галицького, якого звинувачували у хабарництві.
Першим заступником у Труби буде Ольга Варченко – діючий начальник управління процесуального керівництва державного обвинувачення та представництва в суді Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки ГПУ. Цей департамент ще називають «департаментом Кононенка–Грановського» на честь двох соратників президента, які начебто його курують. За інформацією джерел «Главкома», Олександр Грановський навіть лобіював кандидатуру Варченко на голову ДБР, але й так не погано вийшло. Почавши роботу в Генпрокуратурі в 2016-му році, вже в 2017-му вона отримала з рук глави держави звання Заслуженого юриста України. До ГПУ Варченко працювала в прокуратурі Києва і була замішана в мутній історіїз віджимом автомобіля.
Прізвище Варченко пов’язують зі справою проти відомої громадської організації «Центр протидії корупції», яка воювала з Віктором Шокіним. ГПУ порушило кримінальне провадження про начебто розтрату коштів цією організацією, отриманих від уряду США. Посол США заявив про безпідставність звинувачень, справу згодом закрили, але галасу і обшуків було багато, осад залишився.
У розмові з «Главкомом» один з впливових прокурорів столичної прокуратури так прокоментував перемогу Варченко у конкурсі: «Вона всіх цих керівників підсидить через півроку. Є такі люди, які заповнюють собою увесь простір. Можливо, це і не погано».
Безвідносно до персони Труби, який вже давно не є в системі, обидва його заступники представляють владну вертикаль. А роль заступників не варто недооцінювати. «Сам по собі директор ДБР – ніхто, його функції з заступниками чітко розмежовані, – говорить ще один співрозмовник «Главкому» з Генпрокуратури. – Якби вони не були розмежовані, то не було б сенсу двох заступників обирати за конкурсом, а можна було просто призначати. Один із заступників займається оперативною роботою, другий – слідством, а начальник здійснює загальний нагляд. Сам по собі він не впливає на процес, навіть міжрегіональні начальники вибираються на конкурсі. А хто туди на конкурс потрапить – не зрозуміло».
Цікаво, що Труба спочатку навіть не розраховував, що може очолити ДБР – на конкурс він подавався як претендент на посаду заступника директора.
Однак обставини склались так, що на верхівку, як часто вже бувало на таких конкурсах, винесло темну конячку. «Взагалі конкурс – це не гарантія, що пройде кращий кандидат, – пояснює джерело «Главкому», наближені до конкурсної комісії ДБР. – Може бути зубрила, але абсолютно позбавлений організаторських здібностей, лідерських якостей. У нас на конкурсах виграють не найкращі, а компромісні».
Ніхто, власне, не приховує, що кандидатура Труби стала компромісною для акціонерів нинішньої коаліції. Свого часу так трапилось і з маловідомим Назаром Холодницьким: він несподівано очолив Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру, поки головними претендентами на цю посаду вважали прокурорів Романа Говду та Віталія Каська, між прихильниками яких і точилась основна боротьба.
Як проявить себе новий очільник ДБР, якого ще повинен призначити президент, і як взагалі буде поставлена робота в новому відомстві – поки велика загадка навіть для старожилів системи. Залишається лише сподіватись, що прізвище керівника ДБР не буде символізувати стан справ у органі, який повинен створитися, за найоптимістичнішими прогнозами, через рік
Павло Вуєць, Олена Яхно, «Главком»
Коментарі — 0