Лише за один тиждень грудня Сербія двічі голосувала проти України у міжнародних організаціях
У липні 2018 року президент України Петро Порошенко і президент Сербії Александар Вучич домовилися, що «не голосуватимуть один проти одного». Українська сторона дотрималася свого слова і підтримала Сербію щодо питання одностороннього проголошення незалежності Косова. Україна постійно дотримується точки зору, що автономний край Косово і Метохія є складовою частиною Сербії і завжди голосує на користь Сербії щодо цього питання.
Але, здається, сербська сторона вже встигла забути домовленість двох президентів про те, що обидві держави не будуть голосувати одна проти одної. Лише за один тиждень грудня сербські офіційні делегації встигли двічі порушити домовленість і проголосували проти України. Вперше це сталося 17 грудня, коли Сербія проголосувала проти запропонованої Україною резолюції в ООН, в тексті якої йдеться про те, що потрібно вивести російські окупаційні війська з Криму, засуджується мілітаризація Росією півострова, Азовського і Чорного морів.
Вдруге – 22 грудня, тоді Сербія знову проголосувала проти української резолюції в ООН, в якій Олега Сенцова, Володимира Балуха та Еміра-Хусейна Куку визнають політичними в'язнями, а Російську Федерацію закликають звільнити всіх незаконно ув'язнених українців.
Сербія повелася по-зрадницьки. Зрозуміло, що Україна повинна якимось чином відреагувати. Тут пропонується відповідь Києва як найправильнішу, і для самої України, і для Сербії. Відповідь має бути асиметричною, оскільки Україні дійсно вигідніше підтримувати Сербію щодо питання Косова, хоча б тому, що таким чином Україна підтримує і саму себе щодо питання Криму та Азовського моря, а судячи з агресивних дій РФ, і взагалі щодо питань Чорного моря.
Аби відповідь України була правильною, треба розуміти ситуацію в Сербії. Важливо знати три головні пункти.
1. Нинішній уряд Сербії свідомо вибрав геополітичну стратегію повністю протилежну українській – офіційно Сербія заявляє про військово-політичний «нейтралітет», тоді як Україна вибрала європейський та євроатлантичний шлях – вступ до НАТО і ЄС. Та попри слова про «нейтралітет», президент Александар Вучич летить у Москву до Путіна, практично, з будь-якого питання щодо проблеми Косова. За джерелами, які опублікував «ІнформНапалм», Вучич у жовтні 2018 року просив військової допомоги у Путіна. ПВК «Патріот» висловила бажання допомогти «братньому народу» у відстоюванні своїх інтересів у Косові. Все стає зрозуміліше, якщо врахувати, що деякі дрібні, але агресивно налаштовані пропутінські політичні організації у Сербії, відкрито зізналися, що «товариші в Кремлі нам запропонували створити союз незалежних країн на Балканах, бо наразі це наша єдина можливість протистояння НАТО на Балканах». Зрозуміло, якщо сторони рухаються у повністю протилежних напрямках, то спочатку ні про яку «співпрацю і взаємовигідні договори» не може бути й мови.
2. Потрібно розуміти, що з нинішнім урядом Сербії, який і зрадив Україну, ні про що серйозне домовлятися на довгостроковий період просто неможливо. Для них навіть кілька місяців – це занадто тривалий термін, після якого вони починають забувати про домовленості. Верх беруть емоції і жадібність, що заважає покладатися на логіку, самоповагу та порядність.
3. Єдине, на що зважають лідери теперішньої Сербії – це на їхню відчайдушну потребу щодо безповоротної фінансової допомоги, яка приходить із Заходу. Зі всією демонстративною любов'ю до Росії, основну фінансову допомогу Сербія отримує від Європейського союзу і США. Так, в період з 2000 року від ЄС і США Белград отримав близько 4 млрд євро допомоги. Від Росії Сербія таку допомогу не отримує, як допомога приходить стара російська техніка, наприклад – шість бойових літаків або пільгові кредити РФ у різного роду проектах, насамперед в енергетичній сфері, що фактично є інвестиціями. Але навіть з інвестицій Росія вкладає в Сербію значно менше – за 2010-2017 роки РФ інвестувала 1,4 млрд євро, тоді як ЄС інвестував 10,2 млрд євро. Тому для Белграда важливо «здаватися» перед Заходом «своїм». «Здаватися» означає те, що сербській владі дуже важливо, аби Сербію в різних доповідях, на зустрічах міжнародного формату вважали як «нейтральну країну». Для них будь-яка доповідь, згадка про те, що уряд Сербії, насправді, набагато більше і рішучіше співпрацює з путінським режимом, ніж з НАТО і/або ЄС, є катастрофою.
Зважаючи на ці три пункти, українській стороні було б важливо найближчим часом продовжувати займати у міжнародних організаціях принципову позицію щодо питання Косова. Це насамперед потрібно для України. На різних міжнародних майданчиках важливо представити доповіді про тісну співпрацю Сербії з Кремлем, особливо щодо військових питань. Водночас вони повинні бути включені у стратегічні документи, ухвалені під час міжнародних зустрічей. Мета – розвіяти міф про нейтралітет сербської влади.
Саме ці два пункти з пропозицією щодо асиметричної відповіді зможуть вплинути на свідомість теперішньої влади у Сербії, і є ймовірність, що їхнє ставлення до України зміниться на краще.
Венцислав Буйіч, директор Фонду Сербсько-Євроатлантичного Співробітництва (СЄАС), Белград
Коментарі — 0