Що криється за підозрою ексміністру Демчишину? Ексклюзивний документ

На минулому тижні слідчі Служби безпеки та Держбюро розслідувань вручили підозру ексміністру енергетики та вугільної промисловості України, який обіймав цю посаду з 2014 до 2016 року. У відомстві заявили, що підозру оголошено за статтею 258-3 Кримінального кодексу України – начеб-то сприяння терористичній групі чи терористичній організації. Ім’я міністра СБУ не вказує, однак у цей період посаду обіймав Володимир Демчишин.

«Главком» через свої джерела отримав копію повідомлення про підозру, яку оголосили колишньому міністру у так званій «вугільній справі». Оскільки цей документ має велике суспільне значення, публікуємо його у повному обсязі.

За даними слідства, посадова особа протягом грудня-2014 – лютого 2015 року нібито видала низку наказів, якими призначила на посади державних підприємств, які перебувають на тимчасово окупованих територіях, представників терористичних організацій «Л/ДНР». СБУ вважає, що міністр перевищив свої службові повноваження та змусив керівників державної енергогенеруючої компанії укласти кілька угод із представниками «Л/ДНР». Зокрема, щодо постачання вугілля на загальну суму понад 3 млрд грн.

Однак з отриманих документів випливає, що кінцевою мішенню розслідування може виявитися не тільки Володимир Демчишин...

«Главком» продемонстрував цей документ двом експертам і розпитав, що, власне, може стояти за цим повідомленням про підозру.

(для ознайомлення натисніть на зображення)

«Демчишин до створення терористичних організацій ЛНР-ДНР не мав жодного стосункку»

Судячи з документу, який я побачив, такого правового беззаконня, яке відбувається сьогодні у владі і яке чинить Державне бюро розслідувань щодо громадян, на моїй пам’яті не було.

Розуміючи суть питання і будучи учасником процесу, який відбувався сім років тому і був пов’язаний із енергетичними проблемами, що виникли в Україні, можу сказати: Генеральна прокуратура в 2014-2015 роках розслідувала кримінальне провадження, пов’язане із доставкою в Україну неякісного вугілля із Південно-Африканської Республіки.

Слідчими Генеральної прокуратури в 2014-2015 роках були проведені слідчі дії, які передбачали проведення декількох експертиз і допитів експертів, а також фахівців у сфері вугільної і теплової промисловості. Були проведені декілька слідчих експериментів із спалюванням вугілля, доставленого із Південно-Африканської Республіки, які показали, що на теплових електростанціях вугілля, доставлене із ПАР, самостійно не горить і не створює необхідної температури для роботи ТЕС.

Крім того, це вугілля могло створити аварійні проблеми, пов’язані із завищеним показником зольності. І як показали додатково проведені слідчі дії, доставлене вугілля із ПАР може спалюватись лише в суміші із антрацитом, видобутим на шахтах Луганської та Донецької областей.

Якщо говорити про «склад злочину» в діях екс-міністра Демчишина, то тут не лише безглузда кваліфікація, яка стосується створення та сприяння терористичним організаціям, а й сам склад злочину в діях цієї особи відсутній.

В першу чергу це стосується відсутності суб’єктивної сторони злочину, оскільки метою вчинення цього злочину являється створення терористичної організації або сприяння її діяльності.

Екс-міністр Демчишин до створення терористичних організацій ЛНР-ДНР не мав жодного стосунку. Метою його діяльності щодо закупівлі вугілля в шахтах Луганської та Донецької областей була державницька позиція, спрямована на забезпечення України теплом та електроенергією, в першу чергу забезпечення двох теплових станцій – Зміївської і Трипільської. Оскільки вугілля, яке було доставлене із ПАР, не відповідало якості і не могло бути використаним на вищезазначених теплових електростанціях.

Хочу зазначити, що слідчі і прокурори при прийнятті процесуальних рішень зобов’язані керуватися нормами права, а не політичною доцільністю, як це нерідко останнім часом ми спостерігаємо у діяльності правоохоронних органів.

«Зеленський намагається врятувати власний рейтинг, який валиться»

Повідомлення про підозру» екс-міністру енергетики Володимиру Демчишину – це ще більший юридичний треш, ніж та «підозра» Порошенку, яку свого часу відмовився підписувати ексгенеральний прокурор Руслан Рябошапка, за що і був звільнений з посади.

Я так розумію, що завдання, яке Офіс Зеленського поставив його авторам, – будь-що обляпати Порошенка багном, притягнувши за вуха так звану «вугільну справу».

Отже – 22 сторінки так званої підозри Демчишину. З них вісім сторінок автори цього «опусу» переказують історію створення (УВАГА!) Організації Об’єднаних Націй, цитують Конституцію України і, щоб було страшно переконливо, багато пишуть про тероризм. Мабуть, у такий спосіб «підозра» видається соліднішою. Прізвище Демчишина по суті справи з’являється тільки на 16 сторінці.

У сухому залишку що йому інкримінують? Те, що він на посаді міністра енергетики відповідно до своїх посадових обов’язків забезпечив постачання з державних шахт на тимчасово окупованій території вугілля для українських ТЕС під час складної зими 2014-2015 року. І виплату заробітних плат шахтарям.

Звісно, до кожного згаданого документа автори «підозри» приписали злочинний умисел, який існує тільки у хворобливій уяві Зеленського.

А тепер нагадаю, як усе було насправді.

Восени 2014 року в Україні внаслідок військової агресії та економічної блокади з боку Росії почалася енергетична криза, яка призвела до віялових відключень.

Державні шахти, які добували вугілля марки «антрацит», опинились на тимчасово окупованій території. Вугілля з Південної Африки, яке нібито мало врятувати ситуацію, за даними експертиз не мало потрібної якості і коштувало невиправдано дорого.

Нагадаю, що після втечі Януковича у казні залишилось 108 тисяч гривень. Ми не могли собі дозволити витрачати валюту на неякісне вугілля.

Вугілля з Донбасу – українського Донбасу – було і дешевшим, і набагато якіснішим. Воно було звичним для українських ТЕС.

Два підприємства – ДП «Шахта імені К.І. Кисельова» і ДП «Луганськвугілля» – були зареєстровані на підконтрольній території, платили податки до бюджету і зарплати шахтарям. Хочу нагадати, що люди на окупованому Донбасі, не маючи засобів до існування, були змушені брати до рук зброю і ставати бойовиками.

Українська влада після початку війни на Донбасі намагалась будь-що втримати економічні зв’язки з людьми на тимчасово окупованих територіях. І в цьому нас підтримували міжнародні партнери. Приміром, посольство США тоді було проти економічної блокади.

Держпідприємства на окупованих територіях залишалися центрами українського впливу. Держава боролася за своїх громадян. До речі, нинішня влада (на словах) теж підтримує виплату пенсій громадянам на окупованих територіях і не вважає це «фінансуванням тероризму».

Зрештою, саме Порошенко забезпечив Україні енергетичну незалежність. Він об’їздив увесь світ, від Австралії до США, шукаючи і знаходячи джерела диверсифікації енергоносіїв. Через те, що українські ТЕС були налаштовані під антрацит, який залишився на окупованій території, електростанції почали масово модернізувати і переводити на газове вугілля, яке добувають шахти на підконтрольній Україні території.

Цей процес при Зеленському зупинився. Більше того, як свідчать журналістські розслідування, у 2020 році «Центренерго» перейшло на російське вугілля від оточення Коломойського замість палива з українських шахт. Фірми, пов’язані з Ігорем Коломойським, за час президентства Володимира Зеленського продали державній компанії «Центренерго» щонайменше 1,5 млн тонн – повідомили «Наші гроші». Саме після обрання президента Зеленського на «Центренерго» призначили менеджмент, який Коломойський назвав «зрозумілим». Після чого пов’язані з олігархом фірми почали імпортувати вугілля з Росії і перепродавати держкомпанії.

А всього за 2,5 роки влади Зеленського країні-агресору за російське вугілля і вугілля з ОРДЛО було заплачено понад $3 млрд.

Сьогодні, коли весь цивілізований світ запроваджує санкції проти білоруського диктатора Лукашенка, влада Зеленського просто зараз уклала новий контракт на купівлю в нього електроенергії. Офіс президента, переслідуючи Порошенка через «вугільну справу», хоче у такий спосіб відволікти увагу суспільства від власних злочинів.

Це і торгівля з Росією – бо не тільки вугілля та електроенергія купується в країні-агресорі, а й серіали «95 кварталу» добре продаються за порєбріком. Це і офшори Зеленського, куди вивели як мінімум мільярд гривень, вкрадений у Приватбанку. Це і «вагнергейт», коли Зеленський злив розвідувальну операцію, яку спецслужби готували кілька років. Це і провал боротьби з коронавірусом, бо мільярди влада витратила на «велике крадівництво» з відкатами від 30% і більше. Це двозначна інфляція і зростання цін на все, і перш за все на харчі. Це і страшна криза в енергетиці, і ми не знаємо, як Україна пройде цей опалювальний сезон. Бо все, що зараз робить влада, – це дорога до нового газового зашморгу Кремля. Це і добудова «Північного потоку – 2», яка стала можливою через бездарну міжнародну політику Зеленського.

Зеленський намагається врятувати власний рейтинг, який валиться разом з рейтингом його партії «Слуга народу», яка виявилася реальним «слугою» олігархічних інтересів.

«Главком»