Опозиція готується до провокації в парламенті 14 липня…
На тлі останніх перемовин держсекретаря Вікторії Нуланд в Києві й Москві та очікування чергової зустрічі «нормандської четвірки» і рандеву Петра Порошенка та Барака Обами активізувалися розмови про ухвалення Верховною Радою закону про вибори в окремих районах Донбасу. Про те що Банкова намагатиметься пропхнути такий закон через зал, заговорили одразу в кількох парламентських фракціях, причому не тільки опозиційних. Заперечувати плани на найближче прийняття «мінського пакету» довелось у вівторок на урочистому «конституційному» засіданні Ради самому Петру Порошенку.
Власне, про «ультиматуми» та викручування рук Києву західними партнерами подейкують давно. Причому з приблизно однаковою аргументацією – Заходу набридло ставити свої відносини з Росією в залежність від політичних вітрів на печерських пагорбах, а конкретно Обамі кортить закрити «українське питання» ще за своєї каденції. Тому задля виконання Мінських домовленостей Брюссель і Вашингтон готові тиснути на Київ усіма можливими способами, навіть тими, які дещо «з іншої опери» – на кшталт обіцянок подальшого кредитування, безвізового режиму і так далі. В ідеалі було б проголосувати закон про вибори в ОРДЛО ще до походу Ради на літні канікули, а самі вибори провести восени.
Водночас позиція української сторони неодноразово повторювалась на вищому рівні – спочатку забезпечення стабільного припинення вогню (пізніше до цього доєдналась ідея «поліцейської місії» ОБСЄ), а потім вже вирішення політичних питань. Такі вимоги не знаходили розуміння у Кремлі, який вдався до конкретного шантажу, повторюючи, що стрілянина триватиме доти, доки конфлікт не буде вирішено політично. Тобто, на його умовах. Своє «фе» висловили і ставленики Москви у верхівці «ДЛНР»: Олександр Захарченко пригрозив самостійно прийняти рішення про вибори, якщо до 14 липня Україна не визначиться із цього питання.
Звісно, слова Захарченка, який неодноразово оголошував та переносив вибори, не слід сприймати надто всерйоз. Але дата 14 липня виникла не просто так – це останній четвер роботи Ради перед літніми канікулами. І саме кінцівку останнього робочого тижня противники виборів на Донбасі вважають гіпотетичною «зрадою зрадною», коли законопроект таки протиснуть через парламент. Першими бити на сполох почали в «Самопомочі». Так, нардеп Роман Семенуха заявив, що, за інформацією з його джерел, на 14 липня заплановане ухвалення закону про вибори на окупованих територіях із легалізацією терористів, подальшою «ширкою» в парламенті та іншими жахами. Нібито на цю спецоперацію вже нашкребли понад 230 голосів, а щоб уникнути народного гніву, депутати одразу втечуть у відпустки.
Тему підхопила і Юлія Тимошенко: «У мене немає сумнівів у тому, що депутатів будуть через коліно ламати, щоб ухвалити закон про вибори на окупованому Донбасі. Я вважаю, що якщо буде ухвалено такий закон до того, як буде припинено війну, відновлено повною мірою кордон..., поки не буде відновлено зруйновані міста й села, до цього ухвалювати цей закон – це, по суті, віддавати територію України окупантам. Тому ми не дамо жодного голосу, і ми будемо боротися всіма парламентськими і непарламентськими методами для того, щоб цей закон не пройшов». Тимошенко взагалі назвала Мінські домовленості і все, що пов’язано з виборами на Донбасі, «пасткою для України».
Припустили, що тема виборів на Донбасі може раптово «вискочити» в останні пленарні тижні, і в «Народному фронті». «У цій ситуації я боюся, що Київ під тиском Заходу почне проштовхувати ці речі, про які давно говорять на рівні чуток, - законопроект про місцеві вибори, про амністію, про особливий статус Донбасу, – поділився своїми побоюваннями «фронтовик» Дмитро Тимчук. – Я боюся, що найближчим часом це буде прориватися на законодавчому рівні, хоча свято вірю, що Верховна Рада не підтримає такі законодавчі ініціативи, оскільки вони суперечать інтересам нашої країни».
У «Блоці Порошенка» всі «теорії змови» спростовують, натякаючи, що «Самопоміч» бажає відвернути увагу від «сміттєвого скандалу», а «Батьківщина» – від неприємностей начебто одного з її спонсорів нардепа Олександра Онищенка, з якого парламент найближчими тижнями може зняти недоторканність. Вимушений був реагувати на цю тему й голова Верховної Ради Андрій Парубій, який припустив, що такий проект може з’явитися в порядку денному, але без перспектив його позитивного розгляду.
Спікер констатував, що на сьогодні відповідний законопроект не зареєстрований жодним із суб’єктів законодавчої ініціативи. Тим не менш, чорновий варіант проекту про вибори в ОРДЛО, судячи з розмов, існує – його напрацьовували голова комітету з правової політики Руслан Князевич з експертами західних інституцій. Але досі не чути про ясність із ключовими аспектами майбутніх виборів – участі в них усіх українських партій, ЗМІ, спостерігачів, можливості голосування переселенців… Тобто, усього того, на чому наголошує українська сторона та що досі не знаходило розуміння у Кремля та його маріонеток. До того ж, якщо приймати якісь доповнення до чинного закону про місцеві вибори, то він передбачає досить плутану систему «псевдовідкритих списків», тоді як в «ДЛНР» вимагають виключно мажоритарки. Звісно, гіпотетично можна ухвалити законопроект в односторонньому порядку (як це вже робилось) і внести до нього певні запобіжники, що він набере чинності за певних умов. Але чи матиме таке рішення сенс і чи буде воно вартувати чергової ескалації напруження в парламенті та за його межами? Власне, реакція Порошенка на розмови на цю тему була спрямована на заспокоєння стурбованої громадськості.
З цієї точки зору, цікавим виявилося інтерв’ю російській «Новій газеті» одіозного Віктора Медведчука, який запевняє, що в Порошенка є політична воля з реалізації зобов’язань за Мінськими домовленостями, але немає політичного ресурсу – читай, належної підтримки в парламенті. При цьому кум Володимира Путіна нагадав, що лідери Франції та Німеччини неодноразово порушували питання про ухвалення закону та проведення виборів на Донбасі і навіть називали конкретні дати, але нічого не вийшло. Медведчук натякнув, що, можливо, прогресу слід очікувати на наступній зустрічі «нормандської четвірки», яку, нагадаємо, попередньо заплановано на липень, причому вона відбудеться в розширеному форматі за рахунок США. Недарма ж Нулланд активно курсує між Вашингтоном, Києвом і Москвою. Очікувати ж парламентської «самодіяльності» без узгодження в такому форматі, мабуть, усе ж не варто. Про невисоку ймовірність ухвалення закону про вибори на окупованих територіях до кінця сесії, на відміну від «панікерів»-парламентарів, говорять і опитані «Главкомом» експерти. Утім, у цих прогнозах слід ураховувати, що закриття сесії можуть розтягнути до осені, що вже припустив спікер Парубій.
Чому ми маємо робити подарунки Обамі, який навіть до Києва не приїхав?
Володимир Фесенко, політолог
«Ультиматум» Захарченка, що до 14-го липня треба буде проголосувати за узгоджений із ними законопроект, перекреслює навіть формальну можливість винесення будь-якого законопроекту на розгляд Верховною Радою. Бо це буде сприйматись як капітуляція перед Захарченком. І навіть якщо щось планувалось, він перекреслив таку можливість.
Є досить серйозна позиція української сторони, що голосування щодо будь-яких законопроектів, пов’язаних із пакетом Мінських домовленостей, можливо тільки після того, як буде стійке перемир’я – хоча б місяці зо два. Чутки, що 14 липня будуть голосувати, пішли від представників «Самопомочі», і я б не сприймав це всерйоз. По-перше, це відвертання уваги від скандалу зі сміттєзвалищем у Львові, по-друге, це повернення до старої картинки протистояння: ми, патріоти, проти Мінських домовленостей, а Порошенко – зрадник.
До того ж на всіх перемовинах порушується одна й та сама тема – Росія категорично проти деяких не відомих нам пропозицій щодо закону про вибори в ОРДЛО. Тобто, законопроект про вибори в цих районах у якомусь чорновому варіанті підготовлений, але, судячи з усього, не влаштовує російську сторону. Скажу непопулярну річ: я – прихильник того, щоб проголосувати наш варіант закону чи міжнародний варіант, який нас влаштує. І ми показали б західним партнерам, що виконуємо зобов’язання й самі задавали б правила гри, а не грали в гру, коли за якихось складних обставин нас «нахилять». І обов’язково зазначити, що вибори відбудуться тільки в тому разі, якщо порядок буде забезпечувати поліцейська місія ОБСЄ. Також одна з норм закону має обов’язково торкатись того, що після місцевих виборів усі інші неконституційні органи, що діють на цій території, припиняють свою діяльність. Тобто, фактично це означатиме демонтаж «ДНР»–«ЛНР».
Зрозуміло, що західні партнери хочуть якомога швидше «розрулити» це питання, бо треба зробити подарунок Обамі перед закінченням його роботи в Білому домі. Але чому ми маємо робити подарунки Обамі, який навіть до Києва не приїхав? Звісно, ми вдячні США за допомогу, але це допомога американської дипломатії та системних американських інтересів, а не конкретно Обами. Ми нічим йому не зобов’язані і не маємо поспішати з виконанням якогось компромісного плану, який могла би нам привезти пані Нулланд. А можлива відмова Заходу від санкцій проти Росії буде означати, що ми маємо повне право відмовитись від виконання невигідних нам положень Мінських угод. Якщо ж на неконтрольованих Україною територіях таки проведуть свої неузгоджені вибори, це буде означати похорон цих угод. Наші дипломати в жовтні 2015-го, коли там погрожували провести вибори, навіть хотіли, щоб ті вибори відбулись і ми могли констатувати, що Мінські угоди не виконуються і їх треба переглядати. Тому, думаю, і зараз вчергове перенесуть дату виборів.
Питання будуть затягувати до 25 січня, поки у Вашингтоні не прийде нова людина
Роман Безсмертний, екс-представник України в Тристоронній контактній групі
Не буде розглядати Верховна Рада цього питання ані на цій, ані на наступній сесії – це для мене очевидно і зрозуміло. Політично воно не готове, має конфронтаційний характер і навіть не може бути включене до порядку денного. Питання будуть затягувати до 25 січня, поки в Вашингтоні не прийде нова людина, а потім воно вже буде неактуальне. Але для того, щоб актуалізувати тему, породжуються такі страхи – тема виборів вкидається, щоб про це говорили.
Захід починає розуміти, хто є хто в цьому процесі. Динаміка нині йде в ногу з Україною і головне зараз – не вдарити в штангу. Головне – витримати цей період до формування позиції нової Адміністрації США щодо цієї проблеми.
Західні партнери розуміють, що ухвалення цього закону може призвести до силового протистояння
Ольга Айвазовська, учасниця політичної підгрупи Тристоронньої контактної групи
У політичній підгрупі не обговорюється законопроект про вибори, тому що з жодного із загальних положень станом на сьогодні немає порозуміння між сторонами. Мені важко уявити законопроект, який був би визнаний усіма сторонами переговорів як виконання Мінських угод. Тому загроза внесення до парламенту будь-якого законопроекту здається перебільшеною. Зрозуміло, що суспільство зараз як оголений нерв чутливе до цих питань і парламенту потрібно більш активно виявляти позицію щодо шляху врегулювання цього конфлікту.
У тексті законопроекту можна передбачити будь-які запобіжники, у тому числі щодо відтермінування його дії, припинення виборчого процесу в разі порушення низки обставин безпекового характеру або неможливості проведення агітації. Просто мені здається, що до кінця цієї сесії ухвалення будь-якого такого закону або навіть внесення його до сесійної зали без попередніх відкритих консультацій у самому парламенті є недоцільним. Більше того, це може спровокувати політичну кризу і призвести до силового протистояння, що, як мені здається, розуміють і наші західні партнери. Ухвалення закону може бути доцільним тоді, коли він не спровокує таких речей, а вибори будуть призначені лише тоді, коли стануть інструментом розв’язання військового протистояння на сході. Особисто я зараз не бачу можливості голосування за такий законопроект.
Коментарі — 0