рус

    Натисніть «Подобається», щоб читати
    Glavcom.ua в Facebook

    Я вже читаю Glavcom в Facebook

    Вугільна Луганщина. Війна сльозам не вірить?

    • Наталка Прудка
    • Розсилка
    Ілюстраційне фото - Вугільна Луганщина. Війна сльозам не вірить?
    Ілюстраційне фото

    Гендиректор «Первомайськвугілля» Борис Перепелиця – про те, що залишилось від підприємства через три роки війни

    Цей регіон міг би стати енергетичним бастіоном нашої держави. У структурі запасів органічного палива частка вугілля становить 95%, тоді як запаси нафти і газу – лише 5%. Нині на підконтрольній Україні території залишилося 35 шахт, які видобувають вугілля газової групи. Більшість шахт - збиткові, попри це у бюджеті України на цей рік вперше за всю історію незалежності не передбачено дотації вуглевидобувним підприємствам.  Гроші виділено лише на закриття шахт.

    Вугільну галузь Луганської області нині представлено двома державними підприємствами – ДП «Первомайськвугілля» та ДП «Лисичанськвугілля», більшість їхніх шахт (всього на підконтрольній території таких вісім) – працюють зі збитками, хоча й мають великі промислові запаси вугілля – 250 млн тонн. Щоб наростити видобуток, в ці підприємства потрібно вкладати великі кошти, яких немає ані у держави, ані в самих підприємств, адже собівартість видобутку перевищує ціну реалізації вугілля.

    «Упродовж останніх двох років на капітальне будівництво й технічне переоснащення цих двох підприємств із державного бюджету кошти не виділялися. Результат плачевний. У 2016 році всі шахти добули лише 504,9 тисячі тонн вугілля газової групи», - повідомив губернатор Луганщини Юрій Гарбуз. Переоснащення лав дало б змогу впродовж року вдвічі наростити видобуток. Але шахти і далі скорочують видобуток.

    Через військові дії на Донбасі та окупацію промислових районів Луганщини ДП «Первомайськвугілля» втратило три шахти, дві з яких нині затоплено. Решта чотири розташовані поблизу однієї з найгарячіших точок Донбасу – блокпосту №29 в Новотошківці. Цим шахтам також загрожує затоплення: підземні води від затоплених копалень на окупованій території постійно шукають виходу через працюючі шахти, а тому воду потрібно постійно відкачувати в посиленому режимі, на що йдуть величезні обсяги дорогої електроенергії. 

    Як виживає ДП «Первомайськвугілля», «Главкому» розповів генеральний директор підприємства



    Борис Перепелиця (Фото: Голос України)

    Борис Перепелиця (Фото: Голос України)

    Чому «Первомайськвугілля» скорочує видобуток?

    Видобуток вугілля справді скорочується - вже відпрацювали свій ресурс раніше задіяні лави. Відставання вуглевидобутку зумовлено відсутністю достатніх обсягів коштів для переобладнання нових лав. Тепер функціонує лише одна лава, завдяки якій ми й живемо, але вона дає невеликий видобуток - 200 тонн на добу - це, звичайно, мало. Нині на трьох інших шахтах (кожна експлуатує по одній лаві) здійснюється перемонтаж обладнання.  Одна з цих трьох лав має дуже добрі перспективи розвитку – нині відбувається документальне оформлення проект залучення інвестицій під державні гарантії для запуску цієї лави.

    Вона має великі запаси покладів – 1,5 млн тонн. Ця лава працюватиме з високим навантаженням, адже звідти видобуватиметься вугілля високої якості – його не потрібно буде збагачувати, а можна відразу відправляти на теплову електростанцію (зазвичай «Первомайськвугілля» постачає паливо на Вуглегірську ТЕС.- «Главком»).

    Яким коштом плануєте готувати до запуску нові лави, адже в держскарбниці грошей для цього не передбачено?

    Ми готуємо до запуску три лави власними силами. Одну з цих трьох лав – це четверта північна лава на шахті «Гірська» – ми плануємо обладнати за рахунок позики під державні гарантії. Ми підготували інвестиційний проект для позики в комерційних банках (276 млн грн).

    Зараз наш проект розглядає Міністерство економіки, найближчим часом сподіваємося отримати позитивні висновки. Після чого уряд обіцяє ухвалити рішення про фінансування під держгарантії.

    Скільки всього вугілля видобуто копальнями «Первомайськвугілля» з початку цього року?

    Уже видобуто і відвантажено на електростанцію 100 тис. тонн – це значно менше порівняно з 2016 роком. Минулого року ми видобули 300 тис тонн, в позаминулому (2015-му) – 360. Таке падіння сталося через те, що ми не запустили нові лави. Якщо ж нам вдасться задіяти вищезгадану перспективну лаву з допомогою кредиту, плюс ще дві лави введемо власним коштом, тоді вже в 2018 році ми наростимо видобуток вугілля до 370-380 тис. тонн. Дуже швидко використати позики складно: спочатку треба отримати гроші, потім замовити обладнання, яке ще мають виготовити наші заводи. Потім обладнання треба опустити в шахту, змонтувати – на це піде багато часу.

    Дві лави ви плануєте запустити власними силами, чи багаті вони на запаси?

    Вони мають невеликий ресурс: одна – 300 тис. т, друга – 200 тис., до того ж, там складна геологія, тому там буде ручна виїмка вугілля. Великих обсягів видобутку ми не досягнемо, але значно покращимо якість видобутого вугілля, а відтак, знизимо витрати на транспортування гірничої маси на збагачення.

    Навесні 2016-го року державний регулятор (НКРЕКП) запровадив ціну вугілля за формулою «Роттердам+». Чи покращило це фінансовий стан ДП «Первомайськвугілля»?

    Для нас не діє ціна «Роттердам+», у нас своя ціна для внутрішнього ринку. В 2016 році міністр (енергетики і вугільної промисловості Ігор Насалик. – «Главком») дійсно дуже добре попрацював над ціновим питанням, завдяки чому цього року ціна вугілля зросла приблизно на 70%, а тепер розглядається питання підняти ще на 10% - до 2200 грн за тонну.

    Ціна вугілля - 2 тис. грн - досить таки пристойна, а минулого року вона була 1200 грн. Зрозуміло, що це потрібно було зробити, адже піднялися ціни на всі енергоносії, а також інші послуги, якими ми користуємося. Ми споживаємо дорогу електроенергію, воду, мастильні матеріали і т.д.

    У вас є борги за електроенергію, і скільки?

    Так, у нас дуже великі борги – наростаючими темпами вони дійшли до 600 млн грн, а розраховуватися нічим. Тож завдяки тому, що міністр має змогу перерозподіляти кошти (з виділених на закриття шахт. «Главком»), ми ще якось викручуємося. Копальні споживають дуже багато електроенергії, у нас енергоємне обладнання – вентилятори, помпи для відкачування води,  їх не можна зупиняти.

    Яка собівартість видобутого вугілля?

    На початку року, коли ми ще працювали на усіх (чотирьох, – Главком) лавах, собівартість становила три тисячі гривень за тонну. Відтак, коли закупівельна ціна стала 2 тис. грн, ми ще якось могли викручуватися за рахунок перерозподілу тих коштів, які нам виділяло міністерство з виділених на закриття шахт.

    Водночас у складі «Первомайськвугілля» були шахти, у яких собівартість видобутку була нижчою за дві тис. грн – ті шахти мали повноцінні лави.

    Чи може в перспективі закупівельна ціна вугілля та собівартість набудуть нормального співвідношення?



    Якщо ми реалізуємо розроблену програму і протягом року переобладнаємо лави, тоді відразу ж  отримаємо товарну продукцію (не потрібно буде збагачувати вугілля.  – «Главком»), тобто стануть непотрібними додаткові послуги, ми знизимо собівартість вугілля. Нині ми втрачаємо лише на транспортуванні 400 грн (на тонну видобутого вугілля. – «Главком»).

    Україна почала купувати антрацитове вугілля в США, ще раніше – в Південно-Африканській республіці. Як ви оцінюєте доцільність такої альтернативи?

    Я не можу коментувати імпортні закупівлі, адже не знаю деталей тих договорів із ПАР та США.

    В останні два роки уряд почав різко скорочувати дотації на вугільну галузь. Цього року їх немає взагалі?

    Немає. Це перший рік, коли в бюджеті взагалі не передбачено підтримку вугільній галузі, що дуже сильно вдарило по шахтарях (за винятком дотацій для шахт, які підлягають закриттю. – «Главком»). Мало того, що нас потрясали бойові дії в цій зоні, так ще й цей удар.

    Практично всі наші шахти збиткові. Їх потрібно переоснастити, а для цього потрібні великі кошти. А відбувається все навпаки: минулого року в програму закриття в Луганській області потрапили три шахти «Первомайськвугілля» і три шахти «Лисичанськвугілля». Планували залишити тільки дві шахти – по одній у цих двох компаніях.

    Цього поки що не зробили: по-перше, це дуже складний процес, по-друге, спрацював соціальний чинник. На наших шахтах працює п’ять тисяч осіб, плюс у кожного члени сім`ї, і уявіть, що буде, якщо шахтарів позбавити роботи і вони залишаться без грошей. Нових робочих місць у «сірій» зоні немає і не передбачається.

    Шахти збиткові, тому що залягання вугільних пластів глибоке?

    Є і глибоке, і не дуже залягання – гірничі роботи ми ведемо на глибині від 700 до 1100 метрів. Крім того, є ще додаткові фактори, що ускладнюють видобуток – це величезна кількість метану, що виділяється під час видобутку і він не утилізується. Є загроза вибухів. Усе це не сприяє нарощуванню темпів видобутку, а навпаки, стримує.

    Раніше Україна била світові рекорди за кількістю загиблих на мільйон тонн видобутого «чорного золота», а тепер?

    Слава Богу, у нас немає загиблих – раніше трагедії траплялись через інтенсивне відпрацювання пластів, високі навантаження. А сьогодні темпи знижені та й безпека, мабуть, на більш високому рівні. Хоча з організацією безпеки праці є проблеми, зокрема, ми не можемо придбати належну кількість саморятівників (захист органів дихання на випадок аварії.– «Главком»).

    А чому шахти не використовують дорогий метан, що виділяється з вугільних пластів – раніше були програми його утилізації?

    На шахтах Донецької області метан використовували, а у нас немає таких технологій – ми просто дегазуємо, тобто викидаємо його в повітря. А щоб була промислова концентрація метану, потрібно більш інтенсивно вести видобуток вугілля.

    Яким ви бачите майбутнє вугільної галузі?

    Завжди були підйоми і спади, необхідність видобувати вугілля є, адже сьогодні це єдиний енергоносій, запасів якого вистачить на сотні років. Вже відпрацьовано технологію його видобутку, потрібно вкласти кошти у відновлення вугільних підприємств. Підприємства Луганщини – «Первомайськвугілля» та «Лисичанськвугілля» – володіють запасами в понад 300 млн тонн, цього вистачить на багато років. До прикладу, Сєвєродонецька ТЕЦ, паливом для якої служить газ, сьогодні стоїть, її потрібно переобладнати під вугілля – вже є відповідна програма, як перевести ТЕЦ на високозольне вугілля шахти Мельникова «Лисичанськвугілля».

    Чи цікавляться іноземні інвестори вуглевидобутком в Україні?

    Ні. Іноземці приїздять - здебільшого представники, яких присилає місія ОБСЄ чи ООН, вони  розглядають наші шахти, але зацікавлення немає, тому що шахти – у ризикованій зоні. Якщо в наші підприємства нічого не вкладає держава, то й іноземний інвестор не буде.

    Усі наші чотири підприємства розташовані на лінії розмежування (так звана сіра зона – смуга нічийної території. – «Главком»). Шахта «Золоте» – на відстані 350-500 метрів, шахти «Карбоніт» і «Гірська» - за кілометр, шахта «Тошківка» - по прямій 3 км до 29-го блокпосту.



    Працівники шахт їдуть на роботу по «сірій» зоні, це ризиковано?

    Були й загиблі. Під час війни було декілька випадків попадання в наших людей. У автобус з робітниками влучали, але тоді, слава Богу, ніхто не загинув, постраждав водій – травмувало очі. Це все траплялось наприкінці 2014-го - початку 2015-го, тому ми переводили наші підприємства на двозмінний режим: не переміщували людей в темний час доби, вони залишалися на робочих місцях до ранку, адже вночі стріляли. А зараз вже всі підприємства повністю переведені на чотиризмінний режим роботи, цього року стало спокійно.

    Влітку прокотилася хвиля шахтарських страйків через невиплату зарплати. Ваші співробітники також протестують?

    Ні, навіщо їм страйкувати? В них своєчасно виплачена зарплата, є робота – в середньому вони отримують по 7-8 тисяч грн. Є також окремі високооплачувані професії – від 15 до 20 тисяч.

    У 2007-му в Україні діяло 138 шахт, на той час ще приблизно сотня була зупинена. З прибутком працювали лише півтора десятки вугільних підприємств, решта офіційно були збитковими і жили за рахунок державних дотацій.

    Міністерство вугільної промисловості обіцяло наростити видобуток вугілля до 100 млн т в 2011 році; насправді ж в 2012-му досягли 86 млн т. Але через війну в 2014-му видобуток впав до 65 млн т, а в 2015-му – до 39,8 млн. У 2016 році вуглевидобувні підприємства збільшили видобуток на 2,8% - до 40,9 млн т. Але в 2017 році знову спад: за 7 місяців видобуто 21 млн т, що на 920 тис т (або на 6,9%) менше, порівняно з відповідним періодом 2016 року.

    Колишній міністр Володимир Демчишин наполягав на закритті неперспективних шахт, які відпрацювали свій ресурс. У міністерстві стверджували, що в попередні роки мільярдні дотації у вуглевидобуток використовувалися неефективно, тому вже в 2015 році дотації скоротили з 5 млрд до 1 млрд. Вугільна галузь завжди була центром зловживань. Кошти з бюджету йшли на рахунки комерційних посередників. У 2017 році збиткову галузь повністю припинили дотувати, коштів, виручених від продажу вугілля, не вистачає для оновлення обладнання шахт.

    У 2007 році теплові електростанції купували українське вугілля по 260 грн за тонну, а на початок 2017-го ціна стрибнула до 1200, а у вересні - до 2000-2200 грн. Імпортне енергетичне вугілля з США для теплових електростанцій ПАТ «Центренерго» купили по $113 за тонну.

    Наталка Прудка, «Главком»

    Київ-Бахмут-Новотошківка-Сєвєродонецьк-Київ

    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ