Безславний крах ОПЗЖ. Як Медведчук повторив шлях Януковича

Після перемоги на президентських виборах 2010 року Віктор Янукович виглядав сильним, як ніколи. Через два роки президентська Партія регіонів взяла більшість у Верховній Раді VII скликання і сформувала коаліцію. Всі вони щиро вірили, що прийшли керувати Україною надовго.

Однак криваві події лютого 2014 року на київському Майдані розкололи моноліт Партії регіонів. Соратники почали зрікатися Януковича та стирати з себе будь-яку асоціацію з диктатором, який катапультувався до Ростова.

«…я був у Партії регіонів, але у статуті цієї політичної сили не було записано, що можна красти, вбивати… Те, що сьогодні випливає на поверхню, цілком підтверджує, хто чим займався насправді… Я не знаю, яке майбутнє у Партії регіонів», – з таким одкровенням у середині березня 2014-го вийшов з партії один із активних «регіоналів» на Хмельниччині, який свого часу погрожував «бити тільки по морді» (це про опозицію).

Залишалося кілька місяців до ухвалення Верховною Ради люстраційного закону, який на кілька років усунув від владного корита чиновників-«регіоналів».

Повномасштабна військова агресія Росії проти України, яка триває з 24 лютого 2022 року, підвела під монастир іншу політичну силу в Україні, яка останні три роки пропагувала мир і дружбу з Росією. І це попри те, що ненаситний північний сусід анексував Крим і доклав зусиль до створення на території України терористичних «ДНР» і «ЛНР».

Мова про «Опозиційну платформу – За життя», кістяк якої у Верховній Раді сформували колишні «регіонали» на чолі з кумом Путіна Віктором Медведчуком. Нині у лавах ОПЗЖ розпочався броунівських рух: у березні 2022-го про саморозпуск оголосили фракції Опозиційної платформи у Херсонській міській раді та Вінницькій облраді. Керівництво партії одразу знайшло цапа-відбувайла у вигляді партії влади (себто «Слуги народу»), яка, на їхню думку, організувала рейдерську атаку та кампанію переслідування територіальних організацій ОПЗЖ.

«Ми заявляємо, що ОПЗЖ – українська, проукраїнська політична сила зі своїм обличчям, ідеологією, яка не зраджує своїх виборців. Ми з перших днів війни заявили свою позицію проти агресії та колабораціонізму», – така заява 17 березня з’явилася на сайті «Опозиційної платформи – За життя».

Давайте перевіримо, як «проукраїнська» ОПЗЖ з перших днів війни «заявила свою позицію проти агресії та колабораціонізму».

Дивина, але перший день війни, 24 лютого випав з календаря сайту ОПЗЖ! Жодної публікації чи заяви бодай рядового члена партії!

Примітно, що до того щоденно на партійному сайті друкувалося не менше десятка повідомлень на кшталт «Власть устроила геноцид на Донбассе», «Единственный выход для Зеленского – это прямые переговоры с Путиным», «Зеленский довел Украину до ситуации, при которой вполне возможна потеря государственности».

25 лютого «опозиціонери» вичавили скупу заяву, в якій війна, роз’язана путінською Росією, називалася «збройний конфлікт». Також ОПЗЖ вимагала від президента Зеленського «виявляти велику наполегливість в організації переговорів» з Росією. Інспірований «мир» на другий день війни (у час, коли російськими танками «запахло» поблизу Києва, а території інших міст піддаються ракетним обстрілам) – це не що інше, як капітуляція.

26 лютого співголова партії ОПЗЖ Юрій Бойко нарешті назвав «збройний конфлікт» війною. І тут же знову намагався всадити Зеленського за стіл переговорів з Путіним.

Поведінка окремих «шукачів миру» не витримує жодної критики. 1 березня на сайті ОПЗЖ з’явився коментар нардепа Вадима Рабіновича (за даними ЗМІ, Вадим Зіновійович перечікує війну в Ізраїлі), мовляв, Віктор Медведчук є небезпечним для «зеленої» влади, вона хоче «видавити» його із країни.

Та, за іронією долі, кум Путіна, який є підозрюваний у держзраді, замаху на розграбування національних ресурсів та сприянні діяльності терористичній організації, самостійно накивав п’ятами у невідомому напрямку. І тепер суд оголосив його у розшук.

Як бачимо, метання ОПЗЖ у різні боки не приносить бажаної політичної підтримки. При цьому Росія продовжує бомбардувати саме електоральну вотчину цієї партії – Харків, Маріуполь, Луганщину та Донеччину. Тисячі людських жертв, у тому числі більше сотні невинно вбитих дітей! І знову публічне мовчання керівництва ОПЗЖ, жодного осуду дій агресора.

Очевидно, що наступна хвиля парламентських виборів, які повинні відбутися 2023 року, змиє на узбіччя весь політичний мотлох. Тим паче, як визнали в офісі Зеленського, путінська війна зробила 99% населення України тотально антиросійським.