«УДАР» сповільненої дії: бути фракції в Київраді єдиній чи розділитися навпіл?

Навіть через місяць з гаком після виборів сайт Київської міської ради виглядає дивним чином: у переліку фракцій – вісім, а не дев’ять позицій, й всі вони торкаються «маленьких переможців».

З таблиці, поданій у розділі «Фракції», дізнаємось, що Радикальна партія Ляшка провела до КР сімох депутатів, «Свобода» – шістьох, «Самопоміч» – п’ятьох, від «Батьківщини» та «Громадянської позиції» «депутатствують» по троє добродіїв, і по двоє – від Демократичної партії та «Демальянсу».

Разом виходить 28. А де ж решта – 92 депутати? Частина зі «зниклих» є мажоритарниками, які можуть лишатися позафракційними. Але, як ми пам’ятаємо, у КР цього скликання є мега-фракція з 77 «багнетів», яку делегувала до міськради партія «УДАР».

Та якщо на сьогоднішній день «маленькі» досить швидко визначилися зі своїм складом (власне, варіантів у них було й небагато), то «великі» ніяк не завершать юридичне оформлення свого статусу.

Затримка ця пов’язана із невизначеністю: бути фракції єдиній чи розділитися навпіл, тобто на «УДАР» та «Солідарність»? Затягування із розв’язанням цього питання стає вже майже непристойним. Саме тому було вирішено ухвалити остаточний вердикт до 3 липня, тобто перед черговим засіданням КР. Але дедлайн не спрацював, й минулого четверга «кличкісти» так й не зробили жодної заяви.

Можливо, хтось помилково думає, що це – їхні проблеми. Але фракції створюються не просто задля єднання людей, близьких по духу чи таких, що належать до однієї партії. Фракції у площині влади несуть певне смислове навантаження, вони мають повноваження, права та обов’язки.

Фракції приймають участь у погоджувальній раді, фракції делегують своїх представників виступати з трибуни, робити заяви, лобіювати рішення – все це не може бути напів-анонімним, коли присутні насправді знають, з чийого голосу «співає» той чи інший депутат, але за формальною ознакою не ідентифікують його з жодною фракцією.

Тож маємо те, що маємо: з перших же тижнів існування Київради найбільша НЕДОфракція столичного парламенту стала й найбільшим порушником всіх писаних та неписаних правил.

Маленькі фракції не зловтішаються: вони наразі «тихо ропщут». «Маленьких» лякає розпад «УДАРу» не менше, аніж його єдність. Будучи іще єдиним «кулаком», «ударівці» одноосібно розподілили найбільш «козирні» комісії, лишивши «маленьких» на бобах.