Росія ніколи не стане Європою. Україна нею вже є

Наприкінці 2013 – на початку 2014 року в Україні сталася подія, що отримала назву Революції гідності. Така назва пов’язана з тим, що вона розвернула фокус цінностей до речей, що у попередні роки навряд чи були важливими для мільйонів, – гідність, повага, права людини, держава як сервіс для громадян, нетерпимість до корупції, громадянські свободи, справедливість. Ви знайдете всі ці та інші речі в Хартії Європейського Союзу про основні права. Навряд чи багато людей з мільйонів тих, хто брав участь у цих подіях, читали Хартію, але значною частиною тих людей рухали схожі відчуття й прагнення. Думаю, не всі звернули увагу на зв’язок між двома назвами «Євромайдан» і «Революція гідності», а він доволі очевидний: перша глава і перша стаття Хартії називаються «Гідність». Подальші статті Хартії живо нагадують риторику Майдану, роблячи зв’язок ще більш очевидним. Ми не задоволені швидкістю змін, але соціологія свідчить: суспільна думка розвернулася до європейських цінностей раз і назавжди.

Навесні 2000 року в Росії також сталася подія, яку можна вважати революцією. До влади прийшов новий президент, призначений попереднім (в цій події було мало демократії, але й запиту на неї не було). Процес поступового ослаблення та відступу імперії зупинився й перейшов у посилення та прагнення до розширення. Цей процес рухало не так прагнення матеріальної вигоди, як ресентимент, образа переважної частини російських громадян: вони не могли змиритися з розпадом імперії, з відступом без бою із захоплених після Другої світової війни територій Центрально-Східної Європи, із розширенням ворожого НАТО на Схід, із виключенням Росії зі списку великих держав та позбавленням її традиційного права на зону виключних впливів та інтересів. Відчуття глибокого приниження оволоділо росіянами, і президент РФ дав відповідь на цей суспільний запит.

Отже, обидвома революціями рухали передусім цінності. Це дає змогу порівняти цінності двох суспільств і зробити кілька висновків. По-перше, емоційно проголошене й конституційно закріплене гасло «Україна – це Європа» має підґрунтя. По-друге, РФ – це не Європа не тому, що простягається до Тихого океану, а тому, що ґрунтується на інших цінностях, і якби всю азіатську частину РФ захопили би марсіани, європейська частина не стала би Європою. По-третє, якщо хочемо якнайшвидше втекти від агресивної імперії – мусимо якнайскоріше впроваджувати ти цінності, якими ми до Європи близькі. Європа – дуже розмите поняття (і в цьому його сила), але певні речі залишаються ключовими й сталими (на жаль, їх не видно на діаграмі Інґлгарта). Когось вони приваблюють, когось відштовхують. Не дивно, що приваблені та відштовхнуті рухаються у протилежних напрямках.