В’ятрович розказав, як бореться з російськими міфами про Майдан

Формування національної пам’яті, що є одним із головних завдань Українського інституту національної пам’яті, не можливе на інформаційному полі, яке захаращене російськими чи радянськими історичними міфами. Тому інститут втілює в життя кілька проектів, які руйнують російські міфи щодо Майдану та розповідають про спротив «руському міру» на Донбасі під час окупації регіону РФ. Про це розповів історик, директор Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович під час прес-конференції в прес-центрі «Главком».

«Те, що ми робимо, зокрема є деконструкція цих міфів. Найбільше цих міфів стосується історії України ХХ століття. Очевидно, що найбільше довкола Другої світової війни. Але разом з тим ми є свідками того, як найближчі до нас події теж обростають псевдоісторичними міфами і конструюються російською пропагандою попри те, що ці події нещодавно відбувалися і є близькими о нас», - говорить В’ятрович.

Один із міфів, наголосив історик, що Майдан є явищем виключно Києва, і відбувався лише в столиці і трохи на західній Україні.

«Цей міф потрібен, щоб показати, що ніби Майдан став початком того, що потім російська пропаганда буде називати «громадянською війною». Для того, щоб спростовувати такого роду міфи потрібна детальна робота, зокрема і запису свідчень учасників цих подій. Я втішений, що нами практично завершений масштабний проект «Майдан: усна історія». Проект складається із  книг «Майдан від першої особи». І в останній книзі опубліковано спогади тих людей, які були учасниками тих революційних подій у Луганській та Донецьких областях 2013-2014 років», - каже історик.

За його словами, інший міф, який зараз активно поширюється російською пропагандою полягає в тому, що нібито окупація Криму, окупація частини Луганської та Донецької областей відбувалася без жодного спротиву тому, що населення цих регіонів прагнуло возз’єднатися з частиною «руського міра». «Очевидно, що цей міф ще більш небезпечніший, аніж міф про Майдан. Саме цей міф служить виправданням російської агресії перед росіянами, українцями та перед цілим світом. Цей міф також потребував спростування. І на це був покликаний наш інший проект «Люди «сірої зони»: свідки російської анексії Криму 2014 року». Книга розповідає про те, що байки російської пропаганди про спокійне і безспротиву захоплення Криму немає нічого спільного з реальністю. Ц книзі є свідчення людей, які брали участь у спротиві, які постраждали, які стали жертвами дуже жорсткої поведінки російських військових. Книга є і українською, і англійською мовами, і може бути використана під час суду в Міжнародних трибуналах над Росією за воєнні злочини. Переконаний, що таку саму спільну роботу ми повинні зробити з вихідцями з Донбасу стосовно громадянського спротиву», - продовжує В’ятрович.

Ще один міф полягає в тому, що на Донеччині люди нібито інші, і що це все проросійське населення, «совок», що з розпростертими обіймами чекало повернення «руського міра».

«Ті, донеччани, які вийшли на мітинги за єдність України стримали б цей російський наступ, якби мова йшла про спротив виключно проросійським силам у самій Україні. Але їм довелося стикнутися з безпосередньою російською агресією, з російською спейцоперацією, з російськими спейцпризначенцями, які стали інструментами агресії та окупації цієї території. Тому деокупація Донбасу повинна починатися з правди про ці території. Саме тому наш Інститут веде проект «перепрочитання Донбасу», який розповідає про українську історію Донбасу. А також деокупація неможлива без відкриття правди, як відбувалася окупація. Окрім того, як будуть звільнені окуповані території, там запрацює закон «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки». Отже, топоніми, які пов’язують з комуністичним минулим, будуть перейменовані нові топоніми, які пов’язані з героями, що чинили і чинять спротив зараз російській агресії. Тому я маю надію, що у звільненому Донецьку знайдеться місце для проспекту чи вулиці вбитому Дмитру Чернявському», - підсумував директор Українського інституту національної пам’яті.

Дмитро Чернявський, активіст, загинув 13 березня 2014 року від ножового поранення проросійськими бойовиками під час мітингу за єдність України у Донецьку. 20 лютого 2015 року йому було посмертно присвоєно звання Герой України.

Переглянути запис прес-конференції можна тут: