Дотації для багатих, або Як розподіляється державна допомога українським аграріям

Публікація директоркою Центру протидії корупції Дариною Каленюк інформації про те, що майже чверть грошей спеціального цільового фонду, у який у квітні надійшли кошти від конфіскації так званих «активів Януковича», пішла на дотації агровиробникам, викликала чимале обурення в Україні. Каленюк звернула увагу на те, що більшість цих грошей для сільгоспвиробників пішли не на користь малих фермерів, а великим агрохолдингам «баронів» Юрія Косюка та Олега Бахматюка.  

Давня історія

Історія з дотаціями розпочалася набагато раніше за конфіскацію грошей президента-утікача Віктора Януковича. Про те, що великі агрохолдинги отримають у 2017 році приблизно саме такі суми, було відомо ще наприкінці минулого року, пояснює президент Українського клубу аграрного бізнесу Алекс Ліссітса. Він додає, що розмови про запровадження дотацій велися давно, і ще навесні 2016 року тодішній міністр агрополітики Тарас Кутовий говорив про свої плани виділити на наступний рік із цією метою близько п'яти мільярдів гривень.

Необхідність запровадження дотацій голова експертно-аналітичної ради Українського аналітичного центру Борис Кушнірук пояснює скасуванням спеціального режиму ПДВ для аграріїв, якої активно домагався Міжнародний валютний фонд (МВФ). Якщо раніше сільгоспвиробники накопичували ці кошти на спеціальних рахунках, фактично не сплачуючи податок, то тепер він почав повертатися до них у вигляді дотацій, каже експерт. «Позиція МВФ була простою - хочете допомагати аграріям, робіть це прямо, а не за рахунок непрозорих податкових пільг», - розповідає Кушнірук.

Те, що виділення дотацій пов'язане із конфіскацією коштів як примусовим заходом не напряму, у розмові з DW визнає і сама Каленюк. За її словами, питання виділення дотацій, їх розміру та адресатів дійсно було вирішене ще наприкінці минулого року, хоча до цієї весни було не зрозуміло, звідки взяти ці кошти. «Вони зараз фінансуються, відповідно до квітневої постанови уряду, конфіскованим у Януковича», - каже Каленюк. І додає: «Це ті ж самі яйця, але в профіль - минулого року це були пільги щодо ПДВ, цього - прямі дотації».

Прозора несправедливість

Переважна кількість закидів щодо дотацій для українських аграріїв стосуються того, що переважна більшість грошей йде на великі агрохолдинги, які займаються відносно прибутковим - у порівнянні з іншими галузями - птахівництвом. Так, згідно з даними Державної фіскальної служби, з початку року 42 відсотки від загальної суми дотацій, або 809 мільйонів гривень, отримав агрохолдинг «Миронівський хлібопродукт» Косюка, а 14 відсотків, або 142 мільйони гривень, - «Укрлендфармінг» Бахматюка. Обидва холдинги спеціалізуються саме на птахівництві.

Формально затверджений Кабінетом міністрів у лютому порядок щомісячних виплат дотацій передбачає їхній розподіл серед виробників, що займаються тваринництвом, вирощуванням винограду, фруктів, ягід, горіхів, овочів, тютюну та цукрових буряків. Втім, про те, що саме експортери курячого м'яса та яєць будуть найбільшими вигодонабувачами нової політики, Кутовий говорив ще у грудні 2016 року. Причина проста - сума розподіляється між виробниками пропорційно сплаченому ПДВ, а саме птахівники є найбільшими серед аграріїв платниками цього податку. Щоправда, уряд таки трохи обмежив апетити виробників курятини і яєць, постановивши, що птахівники не можуть отримувати більше половини коштів, які виділяються на усі галузі.

Ще минулого року такий підхід, попри свою прозорість, викликав зауваження багатьох експертів. Ліссітса пояснює - порівнюючи із виробниками курятини, набагато більші проблеми є у свинарстві та в утримувачів великої рогатої худоби. Втім, будучи менш прибутковими, вони сплачують менше податків і, відповідно, менше підтримуються дотаціями. «Але, якщо ми хочемо зберегти ці галузі тваринництва, ми маємо їх підтримати, інакше вони зникнуть на тлі світових лідерів ринку - Бразилії, Аргентини, Нової Зеландії», - наголошує Ліссітса.

Роздача слонів

Керівник центру досліджень сільського господарства, продовольства та відновлювальних джерел енергії Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Олег Нів’євський додає, що у нинішньому вигляді система розподілу державних дотацій більше схожа на «роздачу слонів», ніж на ефективний інструмент підтримки аграріїв, адже у програми немає чітких цілей. «Наразі цей механізм виглядає як результат успішного лобіювання окремих виробників», - каже експерт.

Однак Кушнірук переконаний - попри усі зауваження, у порівнянні зі спецрежимом ПДВ нова система є більш справедливою та наближеною до того, як сільському господарству допомагають у ЄС. «Щоправда, там йдеться про набагато більші суми дотацій», - пояснює експерт. Із тим, що факт скасування спецрежиму ПДВ вже сам по собі є кроком уперед, погоджується і Нів’євський. За його словами, пряма підтримка аграріїв не лише є позитивом із точки впливу на розвиток цього сектора економіки, але й має набагато менше навантаження на державні фінанси. «Витрати з бюджету за спецрежиму у 2015 році складали близько 40 мільярдів гривень, і це ніяк не співставити із близько чотирма мільярдами прямої підтримки зараз», - каже Нів’євський.

За словами Кушнірука, прогрес у переході від податкових пільг до прямої підтримки варто оцінювати реалістично ще й з огляду на потужне лобі агрохолдингів в українському парламенті. Кушнірук запевняє - цей крок став можливим завдяки політиці «батога і пряника», коли, з одного боку, аграріям пообіцяли м'який перехід завдяки прив'язаним до ПДВ дотаціям, а з іншого, - лякали проблемами із МВФ.

Кушнірук вважає, що після першого кроку у бік більш цивілізованої системи підтримки аграріїв, можна почати працювати над тим, аби зробити її більш справедливою. Для цього, впевнений він, необхідно сконцентруватися на галузях, які насправді потребують підтримки, та запровадити інші критерії розрахунку дотацій, замість об'ємів сплаченого ПДВ. Наприклад, у випадку розведення великої рогатої худоби, яка, на думку Кушнірука, заслуговує на більшу увагу, можна було б оцінювати розміри дотацій виходячи від живої ваги поголів'я. Також експерт наполягає на необхідності зосередитися на допомозі малим фермерським господарствам, які виробляють продукцію високої якості.

Але запровадження таких змін може бути проблематичним не лише з огляду на спротив самих аграріїв, але й через технічні складнощі у спробах розробити дійсно справедливі критерії, додає Ліссітса. «Розділення на тваринницькі та рослинницькі підприємства є проблематичним в українських реаліях, коли чистих тваринницьких комплексів, за виключенням того ж птахівництва, майже немає», - каже експерт, на думку якого, не усі птахівники також можуть бути зараховані до надприбуткових, особливо ті, що працюють переважно на внутрішній український ринок. Втім, і Ліссітса визнає - подальші кроки у цьому напрямку все ж є необхідними. Один із них стане реальністю вже у січні 2018 року, коли, згідно з ухваленими у грудні минулого року змінами до Податкового кодексу, максимальний річний розмір дотацій на одну компанію буде обмежений 150 мільйонами гривень.