Керченська криза і «Північний потік-2»: що кажуть імовірні наступники Меркель

У п'ятницю, 7 грудня, після голосування на з'їзді Християнсько-демократичного Союзу (ХДС) у Гамбурзі з'ясується, хто замінить Анґелу Меркель (Angela Merkel) спочатку на посаді голови партії, а згодом, найімовірніше, і канцлера Німеччини.

Яку політику її наступник або наступниця проводитиме щодо Росії? Як ставиться до російського президента Володимира Путіна і дій Росії на світовій арені? Як оцінює керченську кризу і газопровідний проект «Північний потік-2»? 

«На рівних» з Путіним

По-справжньому ґрунтовно на цю тему висловилася поки що лише генеральна секретарка ХДС Аннеґрет Крамп-Карренбауер (Annegret Kramp-Karrenbauer), чиє ім'я в Німеччині скорочують до абревіатури АКК.

Якось сама АКК пожартувала, що вона - єдина з трьох фаворитів у наступники Меркель, може вести переговори з Путіним «на рівних». АКК мала на увазі зріст. Вона і російський президент - приблизно по метру сімдесят. Обидва її головні суперники - Фрідріх Мерц (Friedrich Merz) і Єнс Шпан (Jens Spahn) - під два метри зросту. Але незалежно від того, хто з них стане наступником Меркель, більш поступливими на переговорах з російськими представниками німецькі християнські демократи не будуть.

Своє ставлення до дій Кремля в Україні АКК виклала абсолютно недвозначно. «Крим анексований Росією з порушенням міжнародного права - це факт, - перелічує вона. - На сході України Росія підтримує сепаратистів - це факт, десятки тисяч українських солдатів загинули - це факт, половина населення Донбасу змушена була тікати - це факт, цілі регіони спустошені - це теж факт».

Риторика з урахуванням аудиторії

Порушенням міжнародного права називають анексію Криму Росією і обидва конкуренти Аннеґрет Крамп-Карренбауер.

Усі троє вважають за необхідне зберігати чинними санкції ЄС щодо Росії. Усі троє рішуче засуджують нещодавні дії російських військових кораблів у Керченській протоці. Відмінності хіба що в нюансах, а риторика залежить від аудиторії, перед якою вони виступають.

АКК, Мерц і Шпан, зокрема, знають, що на сході Німеччини, підприємства якого мають давні зв'язки з партнерами в Росії, ставлення до санкцій ЄС більш скептичне, ніж на заході країни, а до самої Росії - більш привітне. Тому на партійній конференції, яка минулого тижня відбувалася в східнонімецькому Лейпцигу, вона намагалися це враховувати.

Шпан, приміром, говорив, що за всієї солідарності з Україною Німеччині слід зберігати збалансовані відносини з Москвою та Києвом. Мерц, своєю чергою, нагадав про російські пропозиції розвивати відносини між Євразійським економічним союзом та ЄС, до яких, на його думку, варто було поставитися більш серйозно.

Керченська криза і санкції

В інтерв'ю великим німецьким ЗМІ їхні висловлювання звучать жорсткіше. Так, Крамп-Карренбауер, виступаючи в ток-шоу на німецькому телеканалі ARD, висловилася навіть за посилення санкцій проти Росії - за її дії в Керченській протоці.

Як перший крок, заявила вона, «слід зовсім ясно і однозначно дати зрозуміти, причому, найкраще разом з США, що Азовське море не є внутрішньою акваторією Росії і має залишатися відкритим для міжнародного судноплавства». А другим, на її думку, могла би стати заборона для російських суден, що приписані до портів в Азовському морі, заходити в порти країн Європейського Союзу та США.

Мерц і Шпан як відповідь на дії РФ в Керченській протоці пропонують, щонайменше, задуматися про доцільність газопровідного проекту «Північний потік-2». «Чим сильніша ескалація конфлікту, - заявив Мерц на партконференції ХДС в Берліні в кінці минулого тижня, - тим більш актуальним стає питання: чи правильно, що ми будуємо цей газопровід?».

Шпан висловився на цю тему в німецькій газеті Bild. Він вважає за необхідне послати Путіну сигнал про те, що «Північний потік-2» не може реалізовуватися без дотримання будь-яких умов. «Не можна допустити, щоб проект реалізовувався далі, що б він (Путін. - Ред.) не робив», - заявив кандидат на посаду голови ХДС.

Чи є загроза для «Північного потоку-2»?

Усі троє, правда, прекрасно знають, що контракти з «Газпромом» на спорудження другої лінії газопроводу дном Балтійського моря підписував не уряд Німеччини, а приватні фірми, що офіційний Берлін завжди називав цей проект комерційним, нехай і таким, що має політичну складову. Тому в німецького уряду і немає можливості вийти з проекту. Але якщо Мерц і Шпан допускають хоча б варіант відмови від політичної підтримки «Північного потоку-2», то АКК навіть такий захід називає «надмірно радикальним».

Вона тільки констатує факт, що дії Росії в Керченській протоці ще більше посилять побоювання і негативне ставлення цілої низки східноєвропейських країн ЄС до «Північного потоку-2» і Німеччині доведеться рахуватися зі зростанням протидії цьому проекту.