Правозахисниця Наталя Бімбірайте: Влада перетворює активістів на мішені для силовиків

Українські громадські активісти б'ють на сполох. На їхнє переконання, мати активну громадянську позицію та відстоювати її в Україні стало надзвичайно небезпечно. І їхні побоювання є не безпідставними, враховуючи смерть громадської активістки та радниці мера Херсона Катерини Гандзюк внаслідок нападу на неї, а також десятки випадків нападів на активістів в усій Україні.

Про те, як нині в Україні почуваються люди з активною громадянською позицією, DW поговорила з директоркою херсонського інформаційно-ресурсного центру «Правовий простір», членом правління Української Гельсінської спілки з прав людини Наталею Бімбірайте.

Deutsche Welle: Пані Бімбірайте, як представники громадянського суспільства у Херсоні сприйняли смерть Катерини Гандзюк?

Наталя  Бімбірайте: Це велика втрата для нас і сигнал, що вже не можна відсиджуватися і мовчати, не можна думати, що все саме собою «розсмокчеться». Катя писала серйозні журналістські розслідування, викривала злочинців, корупціонерів і мала сміливість про це говорити. Зрозуміло, що вона заважала, зокрема, маніпуляторам у політиці. Вона мала аналітичний розум, вміла аналізувати і співставляти факти та озвучувати їх. Я солідарна з нею щодо »русского мира» та його метастазів в Херсонській області. Вона не тільки про це говорила публічно, але й писала заяви в правоохоронні органи, зокрема СБУ, і ми чекаємо результатів. На мою думку, її замовники працюють не на Україну. Це не просто хабарники, це вороги.

Глава МВС України Арсен Аваков поки відмовчується щодо результатів розслідування вбивства Гандзюк. В чому причина його мовчання, на вашу думку?

Думаю, що всі вже знають замовників, які, ймовірно, пов'язанні з найвищою владою. Його мовчання доводить його непрофесійність. Він або виконує чиєсь замовлення, чи просто боїться. Ми підозрюємо всіх. Сама Катя підозрювала людей в погонах. Підніміть статистику нападів на активістів - чи хтось був покараний? За п'ять років - ніхто.

У цьому резонансному випадку буде так само?

Ми маємо дотиснути, аби здали замовників. У нас державні органи дуже переплетені з бандитськими угрупованнями та «бізнесом на крові» і один від одного залежні. Ми, громадянське суспільство, повинні вимагати, а не мовчати і терпіти, як було з подібними нападами на активістів і журналістів раніше. Ми маємо бути об'єднані. Коли народ вимагає, то це величезна сила, і ніхто з влади не встоїть. Будуть вибори, і треба серйозно аналізувати ситуацію, не вестися на емоції чи «вкидання». Зараз є можливості перевіряти інформацію та зробити для себе висновки, також судити людей з їхніх вчинків, а не з того, що хтось про когось сказав.

Напад на Катерину Гандзюк схожий на акцію залякування громадських активістів в Херсоні, в складному, нині прикордонному регіоні. Чи вдасться залякати?

Так, метою було залякування і показова розправа, аби інші боялися. Це ж не перший випадок. У нас були погрози, побиття вікон, машин, зараз перейшло в таку страшну фазу. Я думаю, що це їм не допоможе. В Україні є достатньо здорових сил. Також варто залучати світову спільноту.

На вашу думку, чи хоч щось зробила українська влада, зокрема Нацполіція, СБУ, ГПУ, також, зрештою, президент, аби громадські активісти почувалися у безпеці?

Влада робить все навпаки. Говориться багато про важливість громадянського суспільства, про діалог з нами. Але насправді ухвалюються закони, які  роблять громадських діячів, зокрема антикорупціонерів, мішенями для самих правоохоронців. Той же самий закон про декларування для антикорупційних активістів. Це інструмент, аби люди менше відкривали рота. Але ми не будемо мовчати, будемо діяти. І якщо хоч трохи здорового глузду лишилося у депутатів Верховної Ради, президента, дуже б хотілося реальних кроків на захист активістів.

Чи стане смерть Катерини Гандзюк пусковим механізмом для ще більшої боротьби активістів за своє право на захист?

Думаю, що стане. Останнім часом надзвичайно багато активних людей зазнало нападів, є, на жаль, і смерті. Це нас мобілізує об'єднуватися і ставати більш рішучими. Можливо, ми трішки розслабилися чи втомилися. Але це остання крапля, яка доказує, що не можна мовчати і сидіти, склавши руки.