Олег Бахматюк: Держава повинна дотувати тільки дрібних фермерів і приватників

Власник одного з найбільших вітчизняних агрохолдингів заявив, що державної підтримки потребують дрібні агровиробники. А великі агрохолдинги за правильної державної політики здатні привести в країну багатомільярдні інвестиції.

Про це акціонер агрохолдингу «Укрлендфармінг» розповів в інтерв'ю Дмитру Гордону. Бізнесмен вважає, що підтримка дрібних фермерів повинна бути основою державної програми підтримки, так як це в першу чергу соціальний проект зайнятості. Середній аграрний бізнес в свою чергу здатний повністю покрити потреби країни в продовольстві. Функція ж великого агробізнесу – зовнішні ринки і залучення багатомільярдних інвестицій в країну при правильній державній політиці.

«Фермери або приватники – в Європі це соціально-політичний проект зайнятості населення. Щоб люди не виїжджали в таке місто, як Відень, наприклад, їм надаються умови для комфортного проживання в сільській місцевості. І плюс держава дає йому гроші на підтримку як виробника – на гектар або якісь інші програми. Це така політика. Україна повинна проводити таку політику до дрібних виробників». За словами бізнесмена, це забезпечить зайнятістю до 5-7 мільйонів людей: «Це важливий процес, це соціальний процес. Туди має йти 100% дотацій. Туди повинна йти максимальна підтримка держави по кредитуванню. Тому що так в принципі правильно».

Середній же бізнес, за словами Олега Бахматюка, може забезпечити продуктовий баланс країни. «Україні, щоб забезпечити себе продуктами харчування повністю, потрібно 20% від того, що вона виробляє. 20-30% – це наш продуктовий баланс. Це безпека – щоб у нас було, що їсти. Тому що гроші не мають ніякого значення – має значення, що ти за них можеш купити».

А великий агробізнес, на думку бізнесмена, може допомогти Україні вирішити стратегічні завдання: «30% – це такі хлопці, як я. Це можливість впливати на зовнішні ринки. Це ринок Японії, яка імпортує 90% всіх продуктів харчування. Це ринок Кореї. Ми експортуємо в Японію, в Корею, в Китай, в Індонезію, на Близький Схід – Єгипет, Саудівська Аравія, Катар. Європейський Союз: це Італія, Іспанія... Ми насправді йдемо зараз в сировинній зоні. А можемо йти в продукти з доданою вартістю. Те ж яйце – це продукт з доданою вартістю. Тому що це яйце, яке перероблено через комбікорм, через людей, через зарплати, через інновації в продукт. Далі йде яєчний порошок, який ми теж експортуємо. І на кожному етапі додана вартість що додає? Вона додає соціальне навантаження і податковий супровід. Тобто ти платиш більше податків і більше береш на роботу людей. Це те, що роблять всі нормальні країни і на що ми теж повинні переходити – до протеїнового ланцюжку. І експортувати його. Тому що в світі немає дефіциту зерна. У світі є дефіцит протеїну. І цей протеїновий ланцюжок – це майбутнє. А що для цього потрібно? Для цього потрібні інвестиції. І якраз інвестиції тобі буде давати той, хто має потребу протягом наступних 15 років в поставках цієї продукції. І ось такі компанії, умовно, як «Укрлендфармінг» – це візитна картка, з якою ти приїжджаєш: дивіться, ось є пул поставок, а з вас 3 мільярди доларів в інфраструктуру – будуйте порт, будуйте завод. Що це додає? Капіталізацію самої території, наповнює змістом, тобто дає робочі місця, і відповідно – надходження в бюджет. Це не теорія Бахматюка – це речі, які проходять Китай, Європейський Союз, Сполучені Штати Америки. І те, що повинна пройти Україна».