Як 72-га виходила з Вугледара. Інтерв’ю з комбригом «Чорних запорожців»
Олександр Охріменко: Сили противника переважали у дев’ять разів
Полковнику Олександру Охріменку випала незавидна місія – очолити легендарну 72 окрему механізовану бригаду імені Чорних запорожців у той час, коли Вугледар, який вона обороняла понад два роки, уже був у ворожому напівоточенні.
28 вересня Охріменко змінив на посаді Героя України Івана Вінніка, якого, згідно з офіційним повідомленням, призначили на вищу посаду «з метою просування по службі та для передачі бойового досвіду». Військові не коментують кадрові ротації, але вочевидь, завдання новопризначеного комбрига полягало саме в тому, щоб вивести останні підрозділи зі зруйнованого міста.
За кілька днів, 2 жовтня, Генштаб офіційно повідомив про те, що українські військові вийшли з Вугледара. Це була хоч і очікувана новина, але вкрай болісна. Втрату міста та багатьох її оборонців пригнічувала фактично відсутність офіційної інформації.
«Главком» отримав нагоду поспілкуватися з полковником Олександром Охріменком та розпитати про те, як 72-га виходила з Вугледара, чому її не виводили раніше, не чекаючи загрозливого напівоточення, та яка ситуація зараз на цій ділянці фронту. Комбриг також розповів, чому 72-га не може зараз повністю відправитися на відновлення.
«Ситуація змінилася, і утримання Вугледара втрачало своє значення»
Розкажіть про бої за Вугледар з того моменту, коли вас призначили командувати 72-ю бригадою. Чи були взагалі шанси втримати місто восени?
Хочу зауважити, що я очолив частину не в самий легкий час: після 27 вересня обстановка, в якій 72-га виконувала бойові завдання, була дуже напруженою, особливо на флангах, що не дозволяло утримувати надалі Вугледар. Фактично це вже було тактичне оточення – здійснювати евакуацію, поповнення боєприпасами вже було вкрай складно. Резерви, які раніше могли підходити, станом на 27-28 вересня вже були під вогневим впливом противника, на деяких ділянках він діставав навіть великокаліберною зброєю.
Тими силами та засобами, які були в підпорядкуванні, утримати Вугледар, об’єктивно, можливості не було. З іншого боку, ситуація на півдні Донбасу до кінця вересня так змінилася, що утримання Вугледару втрачало своє значення.
За даними Міноборони Росії, Вугледар штурмували шість бригад. На противагу одній нашій, 72-й, яку посилили наприкінці вересня двома батальйонами ТрО. А яким, за вашою оцінкою, було співвідношення сил?
Дійсно, приймаючи смугу відповідальності, було проведено оцінку обстановки, у тому числі й оцінку сил та засобів противника. Нам протистояли 36-та окрема мотострілецька бригада 29-ї армії Збройних сил Російської Федерації, 39-та окрема мотострілецька бригада, 57-ма бригада, 91-й окремий стрілецький полк та інші підрозділи. Тобто були переважаючі сили противника і в танках та бойових машинах піхоти, і в артилерійських системах, протитанкових засобах, особовому складі. Якщо загалом оцінити бойові потенціали, співвідношення складало майже 1:9 на користь противника.
Будь-які теоретичні розрахунки говорять про те, що при співвідношенні сил та засобів 1:3 противник отримуватиме перевагу. Тут, під Вугледаром, було 1:9. Об’єктивно можете зрозуміти, які були шанси на утримання цього населеного пункту і смуги оборони, що у зоні відповідальності бригади.
Під час маневреної оборони та виходу з боєм справді не вдалося евакуювати всіх
«Чорні запорожці» теж, вочевидь, не «подарували» місто росіянам. Днями ЗМІ цитували підрахунки російської служби ВВС щодо ворожих втрат: за 2022-2023 роки, відколи «Чорні запорожці» тримали оборону Вугледара, лише дві російські бригади морської піхоти, 155-та та 40-а, втратили тут понад 2100 своїх солдатів. Це дані санітарних втрат, здобуті журналістами у відкритих джерелах та соцмережах Росії. А за вашими даними, яких втрат завдано ворогу під Вугледаром?
Від 28 вересня по 2 жовтня, за даними із засобів повітряної розвідки, з доповідей командирів батальйонів, підрозділів, які виконували завдання на лінії зіткнення, було знищено понад 400 російських військовослужбовців. Це буквально за кілька днів штурмів противника на позиції нашої бригади. Крім того, за ці чотири дні тільки на напрямку дій одного з батальйонів, а саме на південно-східному напрямку міста Вугледар, було знищено більше 50 одиниць техніки. Посаджено і збито, заглушено системами радіоелектронного захисту близько 500 одиниць ворожих БпЛА.
Відповідно, за два з половиною роки втрати противника насправді в рази більші, ніж вказує дослідження, про яке ви кажете, – думаю, як мінімум, втрати більші в три-чотири рази. Хоча, нагадаю, за два роки війни не завжди в районі Вугледару були такі активні бойові дії, як в останній місяць.
Російські т. зв. воєнкори писали, що під час виходу з міста там залишилися поранені. Болісна тема. Чи справді поранені лишилися і скільки?
Об’єктивно під час таких активних бойових дій неможливо з повною упевненістю сказати, що вдалося вивести всі 100% поранених. Евакуація здійснювалася. Частину поранених ми змогли евакуювати засобами медичних підрозділів, застосували бойові машини піхоти підрозділів, які були призначені для допомоги в евакуації. Але, на жаль, певну кількість людей ми не змогли забрати. Під вогнем противника групи евакуації, які виходили, інколи навіть не могли вийти до точки евакуації, точки зустрічі. Під час маневреної оборони та виходу з боєм справді не вдалося евакуювати всіх.
Я не буду називати цифри, бо нам важливий і цінний кожен солдат, але це не та кількість, про яку говорять воєнкори противника, вони перебільшують в рази.
«Якщо залишатимемо міста без бою, то за деякий час можемо опинитися невідомо де»
Є враження, що вас призначили комбригом для того, щоб ви провели вихід бригади з Вугледара. Коли з’явилося рішення відходити з міста і чому наші сили не вивели раніше, до того, як Вугледар опинився у напівоточенні?
Відповім щодо того, чому не залишили місто значно раніше. Якщо ми будемо залишати населені пункти, не давши потужного бою противнику, то за деякий час можемо опинитися невідомо на яких рубежах.
Керівництво ЗСУ докладає всіх зусиль, щоб максимально завдати ворогу втрат, не допустити його просування вглиб держави, і в той же час, якщо є загроза оточення, загроза втрати особового складу в ході бойових дій і цього неможливо уникнути з різних причин, зокрема, і через переважаючі сили противника, – такі рішення приймаються.
Прибувши на місце, після оцінки обстановки і прийняття смуги оборони бригади я відпрацював рішення щодо поетапного виведення підрозділів ще із південної частини Вугледара і подав це рішення по вертикалі вищому керівництву. Рішення було оперативно затверджено, і я отримав бойовий наказ щодо поетапного виведення.
На жаль, не зовсім до кінця вдалося йти за планом і виконати всі етапи через те, що противник встиг взяти фланги під вогневий контроль.
Перший етап виходу з міста був завершений, відтак частинами сил ми здійснили маневр для посилення південної та південно-східної околиці Вугледара. Але противник наростив зусилля і вийшов на рубежі з лівого флангу та взяв під вогневий контроль ті маршрути виходу, які були сплановані.
Зараз лінія зіткнення стабілізована, противника зупинено, виконуємо бойові завдання на вогневих позиціях щодо недопущення просування противника у північному напрямку – в бік Богоявленки.
Ось сьогодні вранці (7 жовтня – «Главком») противник здійснив штурмові дії зі східного напрямку, ми його зупинили. Знищено кілька бойових машин, противник поніс втрати в особовому складі і наразі відмовився від подальших наступальних дій.
У ЗМІ з’явилися повідомлення з посиланням на військових 72-ї, що бригада лишається на Донбасі, за 15-20 км від лінії зіткнення, і чекає доукомплектації. Це так? Чому бригада не йде на відновлення?
Якщо говорити про підрозділи, які прийшли до нас на підтримку, то їхні бойові потенціали і спроможності у порівнянні з потужною механізованою бригадою, яка має бойовий досвід і пройшла найзапекліші бої, дуже відрізняються. Звісно, одночасно вивести всю бойову бригаду і замінити її 100% на інші підрозділи зараз, в таких складних умовах, неможливо. Це розуміють і нефахівці. Тому частина сил, включаючи управління бригади, підрозділи артилерії та інші підрозділи, які забезпечують виконання завдань разом з бригадами ТрО, лишаються на місці. Частина сил бригади – вже виведена для відновлення.
Одночасно вивести всю бойову бригаду і замінити її 100% на інші підрозділи зараз, в таких складних умовах, неможливо
Військовому керівництву надано пропозиції щодо поетапного відновлення боєздатності підрозділів бригади, і вони враховані. Після відпусток, відновлення, реабілітації, за певний період часу ці підрозділи посилять смуги оборони бригади. Ті, які лишилися на місці, відповідно, будуть замінені та виведені поетапно на відновлення боєздатності.
З доукомплектацією бойових бригад, можна з певністю припустити, є великі проблеми?
З цього приводу хочу сказати, що дуже правильне рішення було прийнято керівництвом Збройних Сил кілька днів тому – щодо можливості бойових військових частин безпосередньо рекрутувати особовий склад, оминаючи ТЦК.
Можемо запевнити цивільних, які хочуть служити на тій чи іншій посаді саме в нашій бригаді, що вони потраплять у той підрозділ, який вони обрали. Бо досі з цим іноді виникали проблеми. Є випадки, коли в навчальних центрах люди, які домовилися про службу з керівництвом обраних ними частин, з низки різних причин після навчання у навчальних центрах не попадають у «свої» частини.
Про яке рішення йдеться?
Я говорю про постанову Кабміну, яка прийнята кілька днів тому. Є перелік військових частин, які повинні пріоритетно комплектуватися. Дозволено напряму призивати особовий склад відповідно до процедури, яка прописана в директивних документах Генштабу.
Як працюватиме цей механізм? Кандидат, який має бажання проходити службу з тим командиром частини, батальйону, дивізіону, яких він знає і яким довіряє, прибуває до військової частини, отримує направлення на ВЛК від цієї частини, проходить співбесіду – і буде зарахований до списків цієї військової частини. Все, він – наш військовослужбовець. Після того його направляють у відрядження до навчального центру, де він проходить базову підготовку і опісля повертається в нашу частину, в ті підрозділи, які перебувають на відновленні.
Коли відбудеться доукомплектація особовим складом, ці підрозділи пройдуть злагодження відділень, взводів, рот. Це час, щоб притертися до колективу.
Маю надію, це рішення відіграє дуже важливу позитивну роль, мотиваційна складова на порядок підвищиться, і підрозділ матиме відповідних фахівців.
Олена Зварич, «Главком»
Коментарі — 0