Столиці закон не писаний

Регіонали взялися переписувати Закон про столицю. Не маючи свого кандидата, який би виграв вибори мера, вони для початку вирішили розвести досі об’єднані посади мера та голови КМДА, якого призначає Президент. Але так можна лише наполовину отримати владу у місті без участі киян. Чи підуть вони далі і зважаться на узаконення обрання мера лише голосами депутатів Київради?

Про це в прес-центрі «Главкому» говорили народні депутати Володимир Бондаренко (БЮТ) та Владислав Лук’янов (ПР).

Владислав Лукьянов: «Выдвижение мэра города из команды, большинство которой пройдет в Киевсовет, маловероятно»

Назрел вопрос разделения полномочий мера города, глав киевской городской администрации и киевского совета. Учитывая специфику столицы и ряд ее функций, которые носят общегосударственный характер, эти вопросы нужно выносить в городскую администрацию. Что касается местного самоуправления, то его принципы должны сохраняться, в этом плане столица должна быть образцом для всех городов Украины. В вопросах перераспределения необходимо не ущемить права киевлян.

Я поддерживаю позицию необходимости провести общественные слушания, потому что нужно советоваться с горожанами, экспертами, политическими силами, как с теми, которые представляют власть, так и оппозиционными. В дискуссии будут рождаться самые сильные решения.

Сейчас обсуждаются предложения избрать одну часть депутатов по мажоритарной системе голосования, а вторую - по партийным спискам. Таким образом, мы и сохраним достижения политической реформы, и откликнемся на требования местных общин о том, что депутаты, особенно на местном уровне, должны решать вопросы своих избирателей.

Володимир Бондаренко: «Голова міської держадміністрації, який призначається та звільняється Президентом, ніякого відношення до киян не має»

Метою кожної законодавчої ініціативи може бути як покращення управління містом, так і проникнення у владу якимось нестандартним чином. Якщо говорити про «Закон про столицю України», то я був одним із авторів діючої редакції. Я б не сказав, що його значно погіршив тодішній голова комітету Борис Андресюк. Був ще один випадок, коли цей закон хотіли якимось чином зруйнувати, і на засіданні Конституційного суду я відстоював принцип єдності київської влади в одній особі. Мова йшла про тодішнє призначення в.о. Київської міської державної адміністрації Ігоря Шовкуна при живому Олександру Омельченку, який пішов у відпустку. Тоді КС ухвалив таке рішення: Президент України зобов’язаний призначити головою КМДА особу, яка обрана київським міським головою. Суд підтвердив єдність влади в Києві – це є особливістю столиці. Щоправда, з того формулювання, яке я подавав до КС, випала частина, де говорилось, що голова КМДА може бути усунений з посади у випадках: смерті, зміни громадянства або двома третинами голосів міськради, за добровільною згодою або у зв’язку з порушенням кримінальної справи і розв’язання питання в суді, коли судове рішення набирає чинності. Тобто були описані випадки, як усунути, а не лише призначити. На жаль, тодішній київський голова Олександр Омельченко якимось чином добився скорочення цього формулювання. Це зіграло з ним злий жарт, коли були спроби повернути владу Києва до більш-менш стандартних позицій. А Черновецький та його родина, яка сьогодні активно опанувала київську владу, ведуть себе досить фривольно і з проблемами бюджету, і майна і т.ін.

Які позиції може вирішити цей закон чи проект, який ми маємо сьогодні? Він може бути різко та кардинально змінений у частині розподілу цих функцій, а також у системі обрання голови. Є кілька пропозицій, але яка з них у залі Ради буде домінуючою, до кінця не ясно. Зокрема, є варіант двотурових виборів, який стоїть на сайті ВР, але є й варіант виборів в самій міськраді. Тобто, не громадою Києва, що є пониженням статусу самоврядування і фактичного нівелювання ролі громадян у виборі міського голови. Отже, варіант, як буде обиратися київський міський голова, поки що незрозумілий. Парламентська більшість може запропонувати в один момент якусь формулу, проголосувати її, а потім розбиратись.

Якщо виходити з позицій, які є в сьогоднішньому законі, ми бачимо там зміну структури київської влади. Вона полягає в тому, що, по-перше, йде розподіл функцій нагорі в Києві з домінуванням голови КМДА, який абсолютно не призначається за участю громадян. Тим самим порушується стаття Конституції, яка говорить про те, що єдиним джерелом влади є український народ. В даному випадку голова міської державної адміністрації, який призначається та звільняється Президентом за поданням Кабінету Міністрів, ніякого відношення до киян не має. Цей процес іде поза ними, а далі він домінує ще і, за цим законопроектом, може зупиняти всі акти органів місцевого самоврядування з одночасним поданням до суду, включаючи Київраду та районні ради Києва. Такий варіант, на мій погляд, є досить недемократичний, однобоко надає переваги виконавчому органу і він починає домінувати над представницьким.

Я не бачу в цьому проекті закону такого важливого елементу для місцевого самоврядування як органи самоорганізації населення. Про них навіть не згадується, ніяких прав не мають, хоча вони в Києві є і функціонують, зокрема, вуличні комітети, об’єднання співвласників квартирних будинків і т.д.

Щоправда, по районних адміністраціях йде покращення, тому що створюються замість державних адміністрацій в районах виконавчі комітети районних рад. Але знову ж таки, ці комітети будуть робити лише те, що визначено на рівні міста головою КМДА.

Сама назва «Київська міська державна адміністрація» є абракадаброю, яка взагалі не підлягає юридичному аналізу. Якщо вона «міська», то не «державна». Якщо вона «державна», то далеко не «міська». Префектури Франції існують паралельно з комунами, але займаються лише юридичним аналізом актів місцевого самоврядування, їх зупиненням в разі невідповідності Конституції та законам Франції. Фактично керує префектура лише вертикальними структурами державної влади, якими у нас є міліція, СБУ, пожежники, санстанція, і мер до цих служб немає ніякого відношення. У нас, на жаль, продовжується плутанина, коли все збили в один котел. Таке розділення можливе. Міська рада повинна формувати виконком Київської міської ради, а паралельно може існувати Державна адміністрація у місті Києві. Так вона повинна називатися і керувати міліцією, СБУ, прокуратурою, військовими комісаріатами та іншими структурами нині подвійного підпорядкування, а не мер.

Таким чином іде фактичне розв’язання проблеми зміни влади в столиці. Думаю, що пан Лук’янов не буде заперечувати, що в місті Києві обрати шляхом виборів представника Партії регіонів неможливо. Кияни не проголосують за таку особу, в Донецьку було б по-іншому, але у киян не такий настрій. Щоб оволодіти Києвом і придумали приблизну схему: за спину мера, який висить на десятках гачків можливих кримінальних справ і навіть не смикається, фактично без участі киян заводиться команда політичної сили, яка сьогодні домінує в Україні.

Владислав Лукьянов: В соответствии с первым подходом, мэр города должен избираться, как раньше: кто набрал больше голосов в первом туре, тот и выиграл. У данного подхода есть свои плюсы – простота и понятность, и минусы. Второй подход – двухтуровое голосование и избирание мэра путем не относительного большинства, а абсолютного. Есть и третий подход, практика которого есть во многих городах, - депутатское большинство, сформированное в Киевсовете, будет избирать «старшего», и тогда априори исключен конфликт между градоначальником, мэром города, городским председателем и депутатским корпусом.

Какой подход лучше избрать? Этот вопрос открыт и обсуждается. Более того, мы помним, как Виктор Янукович вышел к людям и сказал: «Я никогда не буду избираться в парламенте, я за то, чтобы меня избирал народ». Учитывая демократичный характер Президента, я нахожу маловероятным выдвижение мэра города из команды, большинство которой пройдет в Киевсовет. Остается два варианта – либо оставить, так как было, либо перейти к двухтуровому голосованию. Тем не менее, сейчас три варианта присутствуют и вопрос открыт.

Володимир Бондаренко: Свого часу я подав законопроект, який дає четвертий варіант (Йдеться про законопроект 2006 року - Ред. ). Мова йде про єдність депутатів і мера та передбачає, що дві політичні сили, які змагаються списками, проходять і набирають найбільшу кількість голосів. Наприклад, якщо проходить БЮТ та Партія регіонів. Тоді мером стає той, хто набрав більше, а секретарем той, хто зайняв друге місце. Це можна прописати в законі, але лише коли політичним силам вистачає голосів на двох сформувати більшість у Київраді.

Владислав Лукьянов: Мы не хотим формировать власть на двоих, мы за то, чтобы власть формировали киевляне, чтобы они видели, кого выбирают, и он нес ответственность. Я и не приемлю вариант договориться на двоих и отодвинуть остальные политические силы. Думаю, этого не приемлет и наша политическая сила.

Вторым важным вопросом является разделение функций столичных и местного самоуправления. Многие политические силы, позиции которых совпадают с позицией Партии регионов, обсуждают сегодня, что именно Киевская городская администрация должна взять на себя основную ношу выполнения столичных функций. Это должна быть структура не местной исполнительной власти, а исполнительной.

Третий вопрос – дата проведения выборов. По моей личной оценке, с вероятностью в 90-99% выборы пройдут 31 октября этого года. Безусловно, нужно изменить систему голосования и расширить возможности граждан влиять на депутатский корпус, который они будут избирать. Главной проблемой, которая стоит перед всем украинским обществом, является повышение качества местной власти.

Володимир Бондаренко: Хотів нагадати, що в Конституційному суді знаходиться подання, яке по-іншому трактує це питання. Вибори мають синхронізуватися в Україні. Сьогодні більше 1200 громад уже позбавились своїх голів з тих чи інших причин (смерть, ув’язнення чи заява про відставку) і це окремі вибори. Такого не може бути, тому ми пропонуємо синхронно проводити вибори, як це завжди було.

Владислав Лукьянов: Разночтение в Конституции между сроком полномочий городских глав и местных советов было просто технической ошибкой, там не было никакого злого умысла. Безусловно, ее нужно исправлять, причем в четком соответствии с регламентом и действующим законодательством.

Володимир Бондаренко: Ініціатива перенесення виборів належить не нам, це був антиконституційний крок, який ми критикували та критикуємо. Сьогодні вимога проведення місцевих виборів, ми точно знаємо, ким висловлена. Європа ніколи не дасть і копійки запозичень, поки не буде стандартизована система виборів у відповідності до Конституції України.

Чому 31 жовтня, а не березень 2011-го, який був логічний з точки зору конституційного подання? Тому що Партія регіонів хоче провести ці вибори ще до того, як стануть зрозумілі результати її діяльності з підняттям тарифів на газ, на житлово-комунальні послуги. Отже краще це зробити ще до того, поки авторитет не розпався, а не після того весною, коли буде зовсім всім зрозуміло, що всі ті обіцянки залишились просто обіцянками.

Когда будет принят закон о столице?

Владислав Лукьянов: Учитывая достаточно серьезное обсуждение даты проведения местных выборов 31 октября, было бы неплохо, чтобы новый закон о столице до того времени вступил в действие и в процессе проведения избирательной кампании уже были распределены полномочия между органами на местном уровне, и теми, которые будут находиться в структуре вертикали исполнительной власти. Думаю, закон нужно принимать до конца этой сессии, тогда у всех политических сил и ярких личностей, которые планируют принять участие в местных выборах, была бы возможность действовать с принятым законодательством, а не менять правила посреди игры.

Володимир Бондаренко: На мій погляд, цей закон буде проведений у Верховній Раді у варіанті, який сьогодні нікому не відомий. Це буде зроблено в останній момент, а всі інші залишаються поза грою до моменту оголошення фактичних правил гри.

Чи буде він прийнятий до кінця цієї сесії? Може так, а може й ні, тому що є ще одне питання – рішення КС, де також був прийнятий варіант надання Київській міські раді повних п’ять років повноважень з моменту її останнього обрання. В принципі, вибори в Києві можуть не відбуватися на фоні місцевих виборів в державі. Сьогодні для Партії регіонів важливо ввести в Київ нову владу поза спиною існуючого дискредитованого київського міського голови. Це вигідніше, легше і простіше.

Какая сейчас готовность принятия этого законопроекта?

Владислав Лукьянов: Законопроект был рассмотрен на заседании Кабинета Министров, и среди членов правительства возникла дискуссия. Даже члены Партии регионов высказывают разные точки зрения по улучшению данного законопроекта, потому он отправлен на доработку.

Публічне обговорення цього законопроекту в уряді спростовує думку про бажання зробити це кулуарно і приховано від громадян. Більш того, було запропоновано громадське слухання стосовно цього питання, щоб врахувати думку киян, експертів і фахівців.

Громадське слухання на рівні Верховної Ради чи на рівні міністерств?

Владислав Лук’янов: Я думаю, цей законопроект буде розглядатися на місцевому рівні, тому що стосується інтересів мешканців міста. З іншого боку, він стосується статусу столиці, тому майданчиком для дискусій могла б стати зала Верховної Ради. Але для проведення слухання у парламенті, відповідно до регламенту, потрібно завчасно внести це питання до розгляду і затвердити це рішення на погоджувальній раді, або прийти до спільного рішення між фракціями.

Є статус слухань, які проводяться у Верховній Раді. Туди запрошуються не тільки депутати, а і представники громад, тобто це відкриті слухання.

Володимир Бондаренко: Найкраще було б в 10 районах провести слухання, обрати делегатів на міську конференцію. Все провести за один місяць, донести думку районів і тоді буде більш-менш зрозуміло, що це не політизоване рішення.

Я впевнений, що ніяких слухань не буде, а якщо і будуть, то у варіанті Черновецького як чергова відмазка.

Планирует ли Партия регионов проводить выборы в Киеве одновременно с местными?

Владислав Лукьянов: Этот вопрос не находится в компетенции Партии регионов. С моей точки зрения, выборы в местные советы и в городе Киеве должны пройти в одни строки.

Чи відомо вам про конфлікт, який виник між керівництвом обласної і міської адміністрацій по територіальним та іншим питанням? Дійшло до того, що губернатор Київщини заявив про перенесення адміністративного центру Київщини до Білої церкви? Як виник цей конфлікт, чи має він політичний підтекст?

Володимир Бондаренко: Традиційно Київська міська адміністрація і область сваряться. Це було дуже давно, ще Іван Плющ, не втративши зв’язки з Київською областю, добився того, що взагалі цікаво було поставлене питання про місцезнаходження обласної адміністрації і обласної влади. Потім були суперечки між Іваном Салієм та Іваном Капштиком, між Олександром Омельченком та Анатолієм Засухою, які доходили до абсурду. Колись я звертався до них обох: Київ споживає 60 тисяч тонн жита для чорного хліба, Київська область стільки ж виробляє жита, але область все експортує за кордон, а Омельченко закуповував жито для Києва в Канаді. Можливо, ніхто нічого не експортував і не імпортував, вони просто обмінювались документами…

Ця традиційна тема породжена безперервно невирішеними питаннями. Є 8 проблем, які могли б об’єднати Київ та область. Я пропонував регіональні програми дорожнього будівництва Київщини, рекреаційних зон, екологічних систем, забезпечення харчовими продуктами, трудовими ресурсами та ін. Але кожен тримається свого бюджету і вирішити суміжне питання, яке знаходиться і в Києві, і в області, практично неможливо. Така існує бюджетна система, яка не дає можливості ні копійки перекинути.

Конфлікт між Присяжнюком та київським мером такий, як був і у Віри Ульянченко та Леоніда Черновецького. Мова йде про територію, яка сьогодні є спірною, особливо це стосується суміжної зони в Конча-Заспі та Пуща-Водиці, та про ідею приєднання міст обласного підпорядкування до Києва.

Це все суб’єктивні речі, якби ми законодавчо домовилися, що фінансування столичного регіону хоча б по 8 програмам здійснюється Кабінетом Міністрів, а не з бюджетів тієї чи іншої сторони, то зняли б всі спірні питання. Очевидно, що цей закон про столицю менше мав би говорити про конкретні функції всередині Києва, а більше про реалізацію системи влади території київського регіонального округу. На жаль, в цьому законопроекті цього абсолютно немає.

Конституція України передбачає, що центром Київської області є місто Київ. Тому заяви Анатолія Присяжнюка про те, що обласним центром має стати інше місто, є як мінімум побажаннями, які законодавчо не закріплені.

Київська область в цьому законі ставиться в підпорядковане значення, Київ є домінуючим. Область має сприяти всьому, зокрема, й розширенню меж міста Києва. Це несправедливе відношення до громади області, треба було інші шляхи шукати.

Владислав Лук’янов: Такі конфлікти мають місце не тільки в Києві та області, такі ж ситуації складаються в містах районного, обласного значення. Цю непросту суперечку треба вичищати із законодавства, більше того, чітко регламентувати відносини між містом і районом або територією, яка його оточує. Чітко розмежувавши повноваження, ми відмежуємося від цих конфліктів.

Якщо керівник - харизматична особистість і має навички міцного господарника, то конфлікти і зазіхання на довколишні території будуть залежати від самої особистості, її ставлення, а також у питаннях, не узгоджених законодавством.

Харизматична особистість - це пан Присяжнюк?

Владислав Лук’янов: Цей висновок залишаю за вами.

Чи одностайною є позиція всередині Партії регіонів щодо дати проведення чергових виборів?

Владислав Лук’янов: Під час обговорення цього питання розглядалися також і інші дати, зокрема, остання неділя березня. Але, враховуючи побажання суспільства не відкладати вибори на наступник рік, більшість прийшла до узгодженого рішення про проведення виборів 31 жовтня.

Володимир Бондаренко: Ви знаєте позицію Блоку Литвина та комуністів. Вони хочуть проводити вибори навесні. Юлія Володимирівна заявила про те, що ми будемо брати участь у виборах, коли б вони не були, а Кириленко готовий підтримати будь-яку пропозицію. Отже, це питання вирішуватиметься найближчим часом в залі Верховної Ради.

Пане Владиславе, як ви будете вирішувати проблему відсутності у Партії регіонів свого кандидата, який би переміг на виборах мера Києва?

Владислав Лук’янов: Кандидат буде.

Хто саме?

Владислав Лук’янов: Це упереджене питання є некоректним, тому що минуле і майбутнє - різні речі, які не можна між собою пов’язувати. Якщо на минулих виборах наш кандидат не переміг, хоча наша партія делегувала своїх представників і депутатський корпус міської ради, то це не означає, що ми ніколи не переможемо. Навпаки, врахувавши помилки минулої виборчої кампанії, ми знайдемо більш потужного кандидата.

Володимир Бондаренко: Сьогодні Партія регіонів у владі по самі вуха. Голубченко – уродженець Донецька і давно керує Києвом за спиною мера. Алла Шлапак очолювала міський штаб, який допомагав на виборах регіоналам. Останнє рішення стосовно зміни структури управління столицею просвітило, що насправді робиться заведення повного комплекту влади від Партії регіонів. Є небезпідставні заяви про те, що очолить адміністрацію Володимир Рибак і т.д. Іде зовсім інша схема, не виборча. Вона може бути реалізована, а Черновецький навіть не смикатиметься.

Чи будуть до 31 жовтня прийняті зміни до Конституції щодо строків повноважень міських, селищних голів та рад? Якщо ні, то голови будуть обиратися строком на чотири роки?

Владислав Лук’янов: Зміни до Конституції Верховна Рада мусить затвердити 301-м голосом після відповіді з Конституційного суду. Якщо наші представники опозиції розуміють цю логіку і підтримають її, то я сподіваюся, що до 31 жовтня такі зміни будуть внесені.

Якщо наші колеги займуть неконструктивну позицію, тоді громадяни України побачать, чи опозиція, яку вони декларують, діє на користь громадян, чи по принципу: чим гірше тим краще. Відповідь на це запитання ми отримаємо в залі Верховної Ради.

Володимир Бондаренко: Конституція прямо говорить про те, що ухвалення рішень щодо конституційних змін відбувається на двох чергових сесіях. Якщо до 14 липня ми отримаємо з КС рішення щодо законопроекту, ми зможемо розглядати його лише з 1 вересня. Як відомо, вибори до місцевих рад призначаються за 90 днів. Від 1 вересня до 31 жовтня лишається 60 днів. Реально імплементувати рішення Конституції в ці вибори неможливо. Виборчий процес міняти по ходу неконституційно.

Чи можливо змінити тривалість виборчої кампанії?

Володимир Бондаренко: Все можна зробити, але переступивши Конституцію.

Владислав Лук’янов: В цій ситуації ми виправляємо технічну помилку, і робити навколо цього питання активний піар є неповагою до громадян.

Якщо не буде внесено змін до Конституції, місцеві вибори не будуть синхронізовані?

Владислав Лук’янов: Якщо цю проблему не буде вирішено до проведення виборів, то в майбутньому ми будемо вимушені знову повертатися і вирішувати це питання. Це буде зроблено або шляхом прийняття спеціального рішення про продовження повноважень голів місцевих рад на рік, чи, навпаки, скоротивши на рік повноваження самих місцевих рад.

Тоді в Києві виборів не буде?

Владислав Лук’янов: Такий шлях розвитку подій можливий, але я вважаю його малоймовірним.

Володимир Бондаренко: Ми ніколи не підтримаємо жодного рішення стосовно продовження повноважень, бо це є узурпацією влади. І скорочення повноважень неконституційне, хоча інколи виправдане специфічними ситуаціями, про які ви говорите. Так порушуються права тих, хто обраний.

Чи піде Партія регіонів на скорочення терміну виборчої кампанії з 90 до 60 днів?

Владислав Лук’янов: Зараз це питання не стоїть, але я не виключаю, що воно може бути розглянуте. Краще було б, якби виборча кампанія проходила у звичайні терміни.