Гелікоптери для МВС чи корвети для ВМС?
Агресія РФ проти України мала б стати гарним стимулом для української влади розвивати стратегічне бачення у питаннях закупівель для сектору безпеки і оборони. Правильні пріоритети в умовах обмежених фінансових ресурсів – це надважливо. В іншому випадку в України мало шансів вистояти в боротьбі проти РФ, яка значно заможніша. Проте на практиці ситуація далека від ідеальної. Це гарно демонструють новини травня 2018 року.
Так минулого місяця було підписано попередню домовленість на постачання 55 гелікоптерів різних типів від компанії Airbus для потреб Міністерства внутрішніх справ України. У підпорядкуванні цього відомства, як відомо, Національна поліція, Державна прикордонна служба, Державна служба із надзвичайних ситуацій і Національна гвардія. Мова йде про придбання гелікоптерів модифікацій H125, H145 і H225. Вартість домовленості складає до 550 млн євро. Як стало відомо пізніше відповідні кошти будуть надані Україні в кредит під 1% річних. Це певним чином зменшує навантаження на бюджет в умовах, якби Україна була б змушена розраховуватися відразу і власними грошима.
Паралельно із цим віце-адмірал Ігор Воронченко, командувач Військово-морськими силами України (ВМС), наприкінці травня заявив про те, що для подальших робіт над корветом «Володимир Великий» за проектом 58250 так і не було надано передбачених коштів. Мова йде про 1,361 млрд грн. Виділення цієї суми було заплановано ще в минулому році.
Для розуміння, чому ця ситуація є абсурдною, слід згадати декілька речей. Перш за все, Україна в найближчому майбутньому змушена жити в умовах можливої повномасштабної російської агресії. І спроби висадки морського десанту або інших дій на Чорному чи Азовському морях з боку РФ виключати не можна. Кремль на сьогодні цинічно порушує приписи міжнародного морського права. Мова йде про незаконну економічну діяльність в українській виключній економічній зоні Чорного моря, створення перешкод для морського сполучення портів Маріуполя і Бердянська, затримання і обшуки українських кораблів.
Окрім того слід згадати, що ситуація в ВМС і до 2014 року не виглядала оптимістично. Окупація ж Криму позбавила Україну частини найбоєздатніших надводних кораблів, а також протикорабельних ракетних комплексів «Рубіж». На сьогодні ВМС не має можливості ефективно боротися із угрупованнями надводних кораблів РФ без того, щоб не ставити під невиправданий ризик власні сили.
В той же час закупівля для потреб МВС 55 гелікоптерів Airbus не виглядає такою нагальною потребою, попри всі аргументи. Єдиним можливим військовим застосуванням гелікоптерів без додаткової модернізації може стати евакуація поранених із поля бою. Тоді як вартість домовленості близька до річного(!) бюджету Збройних сил України на ремонт і закупівлю нової техніки в 2018 році – цей показник не перевищує $600 млн. Станом на листопад 2017 року вартість створення чотирьох корветів за проектом 58250 має скласти за оцінками майже 32 млрд грн. Повністю реалізувати цей план мали б до 2028 року.
Тому маємо абсурдну ситуацію. Україна готова витратити на гелікоптери, які мають надзвичайно обмежене безпосереднє військове використання, суму, наближену до річного бюджету на техніку для Збройних сил. В той же час програма, яка важлива через загрозу із моря, залишається непрофінансованою.
Домовленості із компанією Airbus українські чиновники подають як можливість не лише посилити військово-технічне співробітництво із Францією, але і загалом дати позитивний імпульс у відносинах із цією країною. Проте слід не забувати, що корвети проекту 58250 передбачалося озброювати протикорабельними крилатими ракетами сімейства Exocet, які виробляються також Францією. Кожен корвет повинен був би мати по вісім ракет такого типу. Окрім того система протиповітряної оборони корветів 58250 передбачала їхнє озброєння ракетами Aster-15 (по 16 ракет), які є спільною розробкою Франції та Італії. Іншими словами проект українського корвету теж відкриває можливості для реальної військово-технічної співпраці із Францією. Водночас співпраця у випадку озброєння корветів проекту 58250 стосується реальних потреб, які можуть посилити обороноздатність України.
До того ж сьогодні Франція згорнула військово-технічне співробітництво із РФ. Як наслідок Парижу немає чого втрачати у відносинах із Москвою у військовій сфері у випадку придбання Україною протикорабельних ракет Exocet і зенітних ракет Aster-15.
Із іншого боку, є певна критика до корветів проекту 58250. Частина експертів вважає їх непотрібними у контексті тих проблем, які стоять перед ВМС. І, як наслідок, пропонується орієнтуватися лише на ракетні катери проекту «Лань». Саме ці катери, які будуть озброєні українською протикорабельною ракетою «Нептун», мають стати основою так званого москітного флоту. Проте перш ніж говорити про непотрібність корветів проекту 58250, варто згадати декілька речей. Під час водозаміщення в 2,5 тисяч тонн цей тип корветів має можливість виконувати відразу декілька функцій. Мова йде не лише про боротьбу із надводними кораблями, як це зможуть робити і ракетні катери «Лань». Корвети проекту 58250 також мають забезпечувати боротьбу із підводними човнами супротивника (дві установки для торпед MU90 і протичовновий гелікоптер) і оборону проти загроз із повітря (ракети Aster-15). Як відомо Чорноморський флот РФ із 2015 року поповнився шістьма сучасними дизельними субмаринами проекту 636.3 «Варшавянка». Так само не можна забувати, що самі по собі ракетні катери «Лань» будуть вразливими для загроз із повітря, оскільки не матимуть належних систем захисту. В окупованому Криму базується 27 змішана авіаційна дивізія. В той же час корвети проекту 58250 із ракетами Aster-15 (радіус дії до 30 км) могли б ефективно прикривати ракетні катери «Лань» при виконанні завдань. Водночас ракети Aster-15 створені для ефективної боротьби не лише із авіацією супротивника, але і ворожими протикорабельними крилатими ракетами із швидкістю до 2,5 Мах.
Іще одна цікава деталь. Фінляндія в рамках реалізації проекту «Ескадра 2020» також хотіла б отримати корвети, які матимуть можливість ефективно протидіяти загрозам від надводних і підводних кораблів, а також забезпечувати власну протиповітряну оборону і оборону груп кораблів. Як відомо, Фінляндія у своїй оборонній політиці також змушена виходити із необхідності протидії РФ в такому ж самому, як і Чорне, закритому Балтійському морі.
Отже, маємо гарний приклад, коли Україна так і не навчилася розставляти пріоритети. Рішення про закупівлю в кредит для МВС 55 гелікоптерів Airbus далеке від справжніх нагальних потреб і вимог гарантування української національної безпеки.
Водночас із гелікоптерами Airbus для МВС ситуація виходить патова. Рішення про їх закупівлю не відповідає потребам національної безпеки України. Проте і відмова від домовленості може стати потужним ударом по військово-технічному співробітництву із Францією і загалом двостороннім відносинам. У 2015 році Україна вже «умудрилася» підписати угоду про постачання систем зв’язку тактичного рівня для потреб ЗСУ із французькою компанією Thales, щоб потім відмовитися від неї.
Нехтування потреб українського флоту можна було зрозуміти в 2014-2016 роках, коли нагальним було забезпечення потреб Сухопутних військ. Адже саме Сухопутні війська – основна сила протидії РФ. На сьогодні ж ігнорування потреб ВМС може призвести до серйозних майбутніх поразок. Нинішнє загострення протистояння між Україною і РФ в Азовському морі чітко фіксує, що забувати про протидію загрозам із боку моря не можна.
Микола Бєлєсков, Інститут світової політики для «Главкома»
Коментарі — 0