Анатомія енергетичної зради. Чому в Україні «такі дорогі» газ і вугілля

Анатомія енергетичної зради. Чому в Україні «такі дорогі» газ і вугілля
Вугілля

Головна вада тарифних викривачів – спроба спростити складні багатофакторні процеси до простих гасел

 Скільки зла таїться всередині за гарною подобою: гадюка ховається в траві.

Григорiй Сковорода

«Реакція влади на антитарифні настрої свідчить лише про одне: їй нікуди подітися від того, що люди вже розуміють, як їх обманюють... Можновладці не можуть спростувати цифри, не можуть пояснити, чому газ продається українцям по 6900 при його собівартості в 1300 грн», – говорить з телеекрану керівник ГО «Публічний аудит», соратник одіозного міністра оборони Павла Лебєдєва, який після Майдану втік до Криму, Максим Гольдарб.

«Тариф ТЕС за 10 днів листопада знову зріс. Тепер 1,8 грн +125% до весни 2015 року. Це покриває ціну вугілля 2500 грн. Державні шахти продають по 1330 грн. Жесть. Люди втратили зв’язок із реальністю», – повторює не менш відомий тарифоборець Андрій Герус.

«Пояснюю, що відбувається сьогодні в енергетиці. Точніше, в грабунку населення та бізнесу за допомогою енергетики», підсумовує висновки молодших однодумців засновник «Тарифної мобілізації», екс-міністр ЖКГ Олексій Кучеренко.

«Зрада! Зрада! Зрада!» – відгукується на ці заклики Facebook тисячами лайків та перепостів. На тлі цих гучних заяв соціальні мережі майорять пропозиціями рекрутерів підзаробити 120150 грн за 5 годин за роль масовки у вуличних акціях

У попередній статті «Розігрується» 30 млрд! «Нафтогаз» проти «Газпрому» – найбільша ставка на континенті» автор передбачав, що з наближенням зими інформаційно-психологічний тиск на владу значно посилиться. Було проаналізовані можливі причини цього.

Втім, це не означає, що всі без винятку критики реформ в енергетиці детерміновані зовнішніми чинниками. Внутрішньополітичний фактор також дається взнаки, адже успішні політичні кар’єри в Україні будуються на викритті зради. Однак зрада часто-густо виявляється уявною…

Гривня по 18,50

Безумцеві властиво жалкувати за втраченим і не радіти з того, що лишилось.

Григорiй Сковорода

Головна вада викривачів – спосіб аналізу «тут і зараз» та намагання спростити складні багатофакторні процеси до простих і зрозумілих гасел. Мовляв, якщо вартість газу українського походження 1300, то і споживач має його отримувати за ненабагато більшою ціною. Відповідно, введення в дію формули оптової ціни газу, в основу якої покладено вартість на німецькому хабі NetConnect Germany (NCG) + витрати на транспортування до українсько-словацького кордону (при тому, що 19,9 млрд куб м з 33,8 млрд спожитого газу видобувається саме в Україні) маркується як механізм збагачення очільників «Нафтогазу» за рахунок народу.

Формально навіть домогосподарка погодиться з такою простою бухгалтерією: 6900-1300=5600! 5600 вкрадених саме в неї гривень на кожній тисячі кубометрів газу!

Та чи в змозі така «бухгалтерія» описати весь причинно-наслідковий ланцюг прийняття рішення? Чи враховує вона податки та ренти, з яких домогосподарка отримує фінансову допомогу та дотації? Чи враховує послуги газорозподільчих компаній? Чи враховує зниження українського видобутку блакитного палива, спричинене низькими тарифами (в 2,5 разу за 25 років)? Чи враховує потужний тиск на гривню, який спричиняє заміщення газу внутрішнього видобування імпортом? Ці питання риторичні. Але вони перебувають поза межами світосприйняття уявної домогосподарки. І цим користуються професійні борці з «антинародними тарифами».

Дуже нестандартний аналіз запропонували фахівці проекту «Ціна держави», які спробували змоделювати обмінний курс гривні за умови, якби ринкову ціну на природний газ було встановлено ще в 2004 році. За їхніми розрахунками, навіть після окупації частини країни та фактичного розриву економічних відносин з Росією гривня зупинилася б на позначці 18,5 грн за $1.

Але не тільки курс гривні мав би бути іншим. Інший наслідок скорочення споживання природного газу. Відповідно до дослідження «Газ для домогосподарств в Україні: ринок відсутній» авторства The Oxford Institute for Energy Studies, за умов ринкової ціни споживання природного газу скорочується мінімум на 5,7 млрд куб. м. Якщо інвестують в енергоефективність, споживання може знизитися додатково на 0,9–3 млрд куб. м.

За оцінками НАК «Нафтогаз України», за умови запровадження ринкових цін 2004 року вже у 2015-му власний видобуток сягнув би 38 млрд куб. м, а це навіть більше, ніж нам потрібно. Україна вже сьогодні могла би бути експортером, а не імпортером газу.

Український Роттердам

Не все те отрута, що неприємне на смак.

Григорiй Сковорода

Алгоритми ціноутворення на енергетичне вугілля ще менш зрозумілі для домогосподарки, тож поле для тлумачень розширюється ще більше.

Попри чотирикратне за 25 років зниження видобутку Україна все ще здатна забезпечити себе вугіллям. Це якщо враховувати антрацит, що добувається на шахтах, зареєстрованих в Україні, однак вони фактично перебувають на тимчасово неконтрольованій території. Іншими словами, чверть вугілля, необхідного українським ТЕС і ТЕЦ, перебуває в ситуації постійної невизначеності – чи вдасться його завезти на контрольовану територію чи ні.

Для ватажків «ЛДНР» це потужний аргумент для шантажу – блокування поставок означатиме неминучий блекаут України. Тож прив’язка вартості вугілля у формулі розрахунку оптово-ринкової ціни електроенергії до цін найбільшого європейського вігульного хабу ARA (Амстердам, Роттердам, Антверпен) за індексом АРІ2 + доставка до портів України як мінімум вибиває в них ці козирі. Адже для теплової генерації закладається тариф, що дозволяє постачати вугілля на ТЕС із зовнішніх ринків. І ці поставки здійснюються – одне лише державне «Центренерго» законтрактувало 1 млн тонн імпортного антрациту до квітня 2017 року. Інший учасник ринку ДТЕК імпортує антрацит з ПАР та вугілля газової групи з Польщі. Тариф «Роттердам+» дозволяє збільшити обсяги імпорту за будь-якої потреби.

Але ж імпорт становить лише частину спожитого вугілля. Кому в кишеню йде різниця між українським вугіллям та роттердамською ціною? – не заспокоюються тарифоборці. Адже тариф у листопаді передбачає покриття 2500 грн/т при фіксованій ціні державних шахт 1330 грн/т. Знову вступає в дію проста арифметика: 2500-1330=1170.

Враховуючи потребу вітчизняної енергетики в 28 млн тонн (з них 24,5 для ТЕС) вугілля щорічно, уява обивателя малює десятки мільярдів надприбутків, які отримають олігархи та корумповані чиновники.

Диявол, як то кажуть, криється в деталях.

По-перше, вугілля держшахт за фактом купується тепловою генерацією не за 1330, а за 1370 грн/т (40 грн з кожної тони – комісія державного трейдера ДП «Держвуглепостач»).

По-друге, державні шахти закривають потребу ТЕС та ТЕЦ в енергетичному вугіллі лише на 15% (решта – приватні шахти).

По-третє, тариф 1,8 грн/КВт-год (який покриває 2500 грн/т) встановлено лише на першу декаду листопада; а от, приміром, у січні він становив 0,92 грн/КВт-год, а в лютому – ще менше 0,91грн/КВт-год.

По-четверте, є номінальний тариф для ГК ТЕС, а є реальні платежі ДП «Енергоринок», які рідко сягають 100% задекларованого. Реальний рівень оплати теплової генерації протягом 10 місяців поточного року – 96%.

Тож якщо хтось дружить з математикою і хоче перевірити – варто зазирнути на сайт ДП «Енергоринок», де подекадно викладено всі номінальні тарифи для всіх видів генерації протягом року, вивести середнє і дисконтувати на 96% фактичної оплати для ГК ТЕС.

Тому, хто наважиться це зробити, відкриється страшна таємниця: зради немає, а середня вартість вугілля, яка закладалася в тариф ТЕС протягом 10 місяців 2016 року, становить 1300 грн!

Все стає на свої місця, якщо слухати не гасла, а офіційну позицію НКРЕКП, яка чітко зазначила: вартість вугільної складової у формулі розрахунку ОРЦ (оптово-ринкової ціни електроенергії) протягом року має становити 1393 грн. І «завищений» тариф для ГК ТЕС в останні місяці року – не що інше, як компенсація за занижений тариф перших двох кварталів. Тобто за підсумками року все одно вийде середній показник 1393 грн/т!

Зрозуміло, що ця арифметика невідома домогосподаркам. Але чи знають про неї професійні борці з тарифами? Враховуючи їхні попередні місця роботи – чудово знають. Але перспектива лаврів викривачів чергової зради, мабуть, переважає. Навіть, якщо зрада «виявляється» уявною…

Олексій Полтораков, Національний інститут стратегічних досліджень

Читайте також альтернативні думки з цієї теми:

Про «вражаючі» енергетичні реформи. Як уряд та Ахметов нагріли шахтарів

«Роттердам плюс» Ахметову. Як нас грітимуть цієї зими

Коментарі — 0

Авторизуйтесь , щоб додавати коментарі
Іде завантаження...
Показати більше коментарів
Дата публікації новини: