Затверджено імперативний мандат для депутатів місцевих рад, який депутати ВР не захотіли застосовувати до себе
Президент Володимир Зеленський підписав зміни до Виборчого кодексу, які були прийняті Верховною Радою минулого тижня. Однією з новел стало затвердження імперативного мандату для місцевих рад, простіше кажучи, – правил відкликання депутатів. Імперативний мандат для місцевих рад був затверджений давно, але, за словами «слуги народу» Віталія Безгіна, члена комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування фактично не працював.
Нові зміни до закону «Про статус депутатів місцевих рад» дозволяють відкликати депутата за народною ініціативою – для цього мають бути зібрані підписи виборців на території, до виборчого органу якої входить депутат. Кількість таких підписів має перевищити кількість голосів, що були за нього віддані. Це фактично вважатиметься зверненням до політсили, яка є суб’єктом висування цього кандидата. Потім скликається конференція місцевого осередку партії, яка розглядає питання щодо відкликання, і якщо дві третини делегатів проголосують «за», цю особу мають позбавити депутатських повноважень.
Фактично тепер партія самостійно може прийняти рішення про скасування депутатських повноважень, навіть якщо особа не виявляє бажання виходити з її фракції. При цьому підстави для відкликання дуже широкі – від прогулів і відсутності комунікації з виборцями до відходу від програми партії. Нагадуємо, що мова йде про місцеві ради, які вирішують явно не задачі геополітичного масштабу, тож порушення програми партії – дуже розпливчасте формулювання. Як певне послаблення закон передбачає, що імперативну норму можна буде застосувати лише через рік з початку роботи депутата.
Показово, що впровадження імперативного мандату в самій Верховній Раді, яка диктує свої правила місцевих радам, було провалено. Керівництво «слуг народу» намагалось таким чином додатково втримати свою монобільшість «в рамках» та запобігти сумно відомому з парламенту минулих скликань «тушкуванню», але після скандалу, який піднявся всередині фракції, від цієї ідеї відмовились на невизначений термін. А от щодо місцевих рад, які матимуть все більший вплив ближче до фіналу децентралізації, парламентарі цей фінт вирішили застосувати.
Тим більше, паралельно вони вирішили, що «партизація» місцевих виборів, тобто заборона мажоритарки, починається з громад, де мешкає більше 10 тис. виборців. Це робить імперативний мандат ще більш потужним інструментом впливу на місцевий депутатський корпус. Який, що вже гріха таїти, зазвичай далекий від партійних процесів і формує свої союзи, без врахування ідеологічних рознарядок з центру.
Але навіть з урахуванням цих вад нашої молодої демократії, Україна, по суті, йдє всупереч європейським трендам. На континенті таке «закабалення» депутатів майже не зустрічається, більш того, плани запровадження імперативного мандату були розкритиковані європейськими інститутами, зокрема, Венеційською комісією. Проте у нас свій шлях.
Чи такий страшний імперативний мандат, як його малюють, з «Главкомом» розмірковували політики та експерти.
«Перелік підстав для відкликання депутатів досить широкий»
Ольга Айвазовська
голова правління фонду «Відродження»
Тепер мова йде про можливість відкликання депутата за народною ініціативою через конференцію місцевої організації політичної партії. В разі підтримання такого рішення двома третинами делегатів цієї конференції депутат буде позбавлений представницького мандату. Перелік підстав для такого відкликання досить широкий, а тервиборчком, який потім має реалізувати це рішення, не має приймати рішення щодо його відповідності. Тобто якщо воно оформлене відповідним чином, то ТВК просто прийматиме формальне рішення.
«Як обійти імперативний мандат? Варіанти знадуться!»
Андрій Золотарьов
політтехнолог
В цій нормі зацікавлені не тільки парламентські, але й регіональні еліти – ті ж партії мерів на місцях. Згадаймо, як в тому ж Дніпрі партія Опоблоку в індивідуальному порядку лягла під мера Бориса Філатова, тобто така проблема існує. Але цей Виборчий кодекс за деякий час доведеться переробляти, бо там багато огріхів та відвертого лобіювання інтересів утримувачів політичних брендів.
Але у нас будь-яку дурну норму, яку вигадали декілька осіб, будуть думати, як обійти, десятки тисяч осіб. І придумають. Тож і з імперативним мандатом варіанти теж знайдуться. Найбільші проблеми тут будуть з правозастосуванням, бо закон виписаний, м’яко кажучи, специфічно.
«Місцевих депутатів контролюватимуть партійні лідери та спонсори»
Олексій Кошель
голова Комітету виборців України
Механізм імперативного мандату в місцевих радах і сьогодні працює, але тепер ситуація стає набагато гіршою, бо пропорційна система розповсюджується на громади, де проживає більше 10 тис. виборців. Це стосується двох третин об’єднаних територіальних громад і поширюється фактично на всі районні центри. Тепер депутатів місцевих громад буде контролювати невелика група лідерів та спонсорів облорганізації та політики з парламенту, які закріплені за окремими областями. Не йдеться мова ні про яку партійну демократію та розвиток політичних партій. Уявіть: тепер у селах, де раніше не було жодного партійного осередку, будуть формуватись партійні списки.
Ми отримаємо повну залежність депутатів від органів партії та її лідерів. Це дуже часто буде проявлятись в корупційних голосуваннях на місцевому рівні – щодо земельних питань, виділення торгових точок і так далі. Ця проблема буде поширена на всі заможні громади, які розташовані біля великих міст. А імперативний мандат закріпить політичну рабовласницьку систему, коли депутата можна буде контролювати. Прикриватись при цьому можна чим завгодно – хоч «народною ініціативою», хоч «духом нації».
«В Європі вважається, що імперативний мандат – це архаїка»
Володимир Фесенко
політолог
Ідею відкликання депутатів я чую в різних варіаціях з 90-х років: мовляв, якщо ми обираємо депутатів, то маємо їх і відкликати. Але у відкликанні найбільш складне – механізм. Якщо вибори мажоритарні, то треба проводити якийсь референдум щодо відкликання, а якщо депутата обрано за партійними списками, то це може зробити партійний з’їзд. І тут вже постає питання, хто контролює місцеву організацію, – тоді він може шантажувати окремих депутатів.
Уявімо один зі сценарієв: депутатів обрали за одних власників місцевої організації партії, а нові власники захочуть поставити своїх депутатів або змушувати існуючих приймати певні рішення. Ще одна проблема – продаж франшизи на місцеві партійні організації, причому в різних містах покупцями можуть бути різні люди. Так, я знаю, що по Києву в низці округів одна й та ж політична організація може продавати список різним людям. І от виникне ситуація: продали, а потім мало що трапиться. Це такий спосіб двічі заробляти гроші на одних і тих же депутатах.
Але цю норму ще будуть оскаржувати в різних міжнародних інституціях, враховуючи Венеційську комісію і подібні інстанції. Зокрема, і в Конституційному суді України. В Європі ще з 19 століття триває дискусія, чи депутат має бути залежним від виборців і партії, чи має бути достатньо самостійним. Загальний принцип полягає в тому, що імперативний мандат – це архаїка.
«У партій просто нема кому реалізувати процедуру відкликання депутатів на місцях»
Ігор Коліушко
голова Центру політико-правових реформ
Жодна українська партія, навіть найбільш структурована, не має нормальних осередків на рівні нових районів, не кажучи вже про кожну громаду. Коли партіям за такого стану справ дають повноваження проводити вибори повністю за партійними правилами та ще й відкликати депутатів, це призводить до того, що партіям просто нема кому це делегувати на місцях. Тож доведеться це питання підіймати на вищі рівні, аж до центрального.
Це означає, що органи місцевого самоврядування будуть обиратися не відповідно до місцевих потреб та заслуг, а виключно відповідно до ієрархії в партійній організації. Потрапивши до місцевих рад, ці депутати будуть постійно оглядатись на партійне керівництво, яке не знає місцевої специфіки, і не думати, що є кращим до громади. Якщо узагальнити, ситуація така: ми даємо партійні інструменти туди, де нема партійних осередків, це є величезною шкодою, руйнацією місцевого самоврядування та дискредитацією самої пропорційної виборчої системи.
«Можуть бути зловживання цією нормою»
Віталій Безгін
народний депутат, «Слуга народу»
Ми ж розуміємо, що на місцевому рівні певні регіональні еліти будуть пхати своїх людей за списками різних політичних сил з протилежними ідеологічними засадами. Якщо ми вже перейшли на «партизацію» у громадах з понад 10 тисяч виборців (хоча я проти цього), то, на моє переконання, імперативний мандат є необхідною нормою. В сільських, селищних радах з населенням, умовно кажучи, в 15–20 тисяч люди швидко міняють партії в залежності від того, хто при владі. Тож логічно мати такий запобіжник, ніж потім займатися «тушками», яких просто будуть скуповувати.
На практиці раніше імперативний мандат не працював. Зараз буде народна ініціатива: якщо кількість виборців, які захочуть відкликати депутата, перевищить кількість тих, хто за нього голосував, з цим вони звертаються до політсили, яка є суб’єктом висування цього кандидата. Потім скликається конференція місцевого осередку партії, яка розглядає питання щодо відкликання.
Теоретично зловживання цією нормою можуть бути, якщо якийсь депутат виявиться неугодним керівнику обласного осередку чи ще комусь, хто може ініціювати збір підписів. Ми ж розуміємо, що громадською думкою у нас можна маніпулювати.
У «Слуги народу» питанням відкликання буде перейматись безпосередньо обласне керівництво, але загалом рішення мають приймати організації відповідного рівня.
«Ця норма — запобіжник від корупції та політиканства на місцевому рівні»
Євгенія Кравчук
народний депутат, «Слуга народу»
Позиція нашої фракція проста – відповідальність перед виборцями. Якщо партія висуває певного кандидата, то й відповідальність за нього має нести. І цілком логічно, що ми повинні законодавчо передбачити важелі впливу, за допомогою яких партія може вимагати від депутата виконання покладених на нього зобов’язань, запобігати брехні та корупційним схемам ще у зародку.
Проголосованим законом ми передбачили вичерпний перелік підстав для відкликання та саму процедуру. Так, якщо, наприклад, депутат місцевої ради не зустрічається з виборцями, не звітує перед ними за свою діяльність, порушує положення Конституції чи закони, виборці відповідного округу та партія, від якої обрано депутата, мають право внести пропозицію про його відкликання. На підтримку пропозиції про відкликання депутата місцевої ради, обраного у єдиному багатомандатному виборчому окрузі, має бути зібрана така кількість підписів, що є більшою за виборчу квоту. Ця норма — запобіжник від корупції та політиканства на місцевому рівні. Кожен депутат має працювати в інтересах своєї громади, і громада має мати прямий вплив на того, кому вона віддала свої голоси.
«Механізм відкликання має бути, інакше партія влади завжди зможе «зліпити» підконтрольну більшість»
Олександр Пузанов
народний депутат, «Опозиційна платформа – За життя»
Наша фракція пропонувала свій варіант вирішення проблеми недбалих депутатів – через механізм електронної петиції. Але комітет ради наш варіант відхилив. Наскільки я пам'ятаю, автори прийнятої поправки доповнили статтю формулюванням «відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою». І в цьому немає ніякого «закабалення» депутатів. Думаю, випадки застосування цієї норми будуть поодинокими, коли депутат місцевої ради дійсно заслужив, щоб його відкликали. Механізм відкликання має бути, інакше партія влади завжди зможе «зліпити» підконтрольну більшість. Сподіваюся, що завдяки наявності цієї норми місцеві депутати будуть більш дисциплінованими.
«Вожді хочуть контролювати партії, забираючи механізми контролю у виборців»
Ярослав Юрчишин
народний депутат, «Голос»
Ми вважаємо це відходом від демократичних принципів. Україну вже не раз критикували наші партнери з ЄС під час спроби встановити партійну диктатуру через імперативний мандат. Змова старих партій зі «Слугою народу» чітко демонструє, що вони готові бути демократами лише на словах, а на ділі їх вожді хочуть контролювати партії та партійців, забираючи механізми контролю у виборців.
Павло Вуєць, «Главком»
Коментарі — 0