Боротьба з викидами в атмосферу: ми разом з Європою?
10 жовтня у Відні країни Південно-Східної Європи, члени договору про Енергетичне співтовариство, серед яких і Україна, обговорили стратегічні цілі в галузі енергетики до 2030 року. Їх мета - протидія змінам клімату. Чіткі цілі з підвищення енергоефективності, розвитку відновлюваної енергетики та скорочення викидів парникових газів мають бути прийняті кожною країною-членом та слугувати основою для десятирічних планів дій в галузі енергетики та клімату.
Що це означатиме для України?
Урядовці з усього регіону Південно-Східної Європи спільно обговорили, як їхні країни можуть скоротити викиди парникових газів за глобальною Паризькою Угодою. Захід проходив у новому форматі, так званому «Діалозі Таланоа», у рамках роботи комітету з енергетики та клімату Енергетичного співтовариства, співголовою якого є міністр екології та природних ресурсів України Остап Семерак.
Разом з представниками Єврокомісії, Європейського банку з реконструкції та розвитку та Міжнародного агентства з відновлюваної енергетики (IRENA) 10 жовтня уряди України, Молдови та Балканських країн розглядали, як пришвидшити перебудову енергетики, підвищення енергоефективності та переходу до відновлюваних джерел енергії. На рівні ЄС це вже реалізується шляхом створення інтегрованих Національних планів з енергетики та клімату (НПЕК). Молдова та країни Західних Балкан також почали працювати над розробкою власних НПЕК. В цьому їм допомагає міжнародна технічна робоча група при секретаріаті Енергетичного співтовариства, яка була створена в березні 2018 року.
На сьогодні цілі зі скорочення викидів, які країни регіону раніше подали до Паризької Угоди, є дуже слабкими, а внесок України був оцінений минулого року міжнародними експертами як «критично незадовільний». Якби всі країни світу мали б аналогічні внески у скорочення викидів парникових газів, зростання середньої температури планети могло б досягнути 3°С – 4,0°С у другій половині 21 століття. Щоб наздогнати кліматичних лідерів країни регіону мають переглянути свої внески до Паризької Угоди.
Регіональна зустріч у Відні відбулася за два дні після оприлюднення Міжурядовою групою експертів з питань змін клімату спеціальної доповіді. Вона найбільш вичерпну та авторитетну оцінку наслідків глобального потепління на рівні 1,5°С та необхідні рекомендації для того, щоб не переступити цей поріг. Для вразливих острівних країн він є критичним - від того, чи буде він дотриманий, залежить їх виживання.
Для того, щоб утримати глобальне потепління на рівні 1,5 градусів викиди двоокису вуглецю (CO2) від діяльності людини необхідно скоротити до 2030 року в світовому масштабі майже на 45% в порівнянні з рівнями 2010 року, а до 2050 року необхідно досягнути балансу антропогенних викидів та поглинання СО2 з атмосфери.
Питання енергетичної та кліматичної політики все більше інтегруються в усьому світі, оскільки видобуток та спалення викопного палива є найбільшим джерелом викидів парникових газів. Водночас підвищення енергоефективності та перехід до відновлюваних джерел енергії здатні забезпечити 90% необхідного скорочення викидів в енергогалузі.
Роль України
Договір про Енергетичне співтовариство об‘єднує регіональні ринки з населенням 73 млн людей і передбачає, що країни-члени мають привести свою нормативно-правову базу у відповідність з вимогами стандартів ЄС і створити умови для об‘єднання енергетичних ринків усього регіону. Україна приєдналась до договору у 2011 році. Тепер участь у договорі передбачає інтеграцію національної енергетичної політики з кліматичною.
Серед усіх членів Договору про Енергетичне співтовариство Україна має найбільший енергетичний сектор: він споживає вдвічі більше викопного палива, ніж сукупно всі решта країн - 50,8 млн тонн нафтового еквівалента проти сукупних 25,3 млн тонн для Західних Балкан та Молдови. Через це Україна відповідальна за 2/3 викидів парникових газів в регіоні. Водночас Україна має найбільший потенціал для розвитку відновлюваної енергетики, який оцінюється IRENA на рівні 400 ГВт, що у вісім разів більше поточної встановленої потужності Об'єднаної енергосистеми України. Сукупний потенціал всіх країн регіону оцінюється на рівні 740 ГВт.
Очевидно, що роль України у досягненні цілей Енергетичного співтовариства є визначальною, як в плані реформування енергетичних ринків, так і декарбонцізації. Україна має найбільший в регіоні потенціал для розвитку відновлювальної енергетики та енергоефективних заходів, мова про ринки для приватних інвестицій в десятки мільярдів євро та створення нових галузей економіки. Але щоб запустити ці ринки потрібні реформи.
Початковою метою договору була трансформація закритих державних енергетичних секторів у кожній країні на відкриті та регіонально інтегровані енергетичні ринки. В цьому контексті успішне завершення реформ ринку електроенергії та газового сектору в Україні є дуже важливим для всього регіону. Тепер метою договору також є декарбонізація енергетики та сприяння переходу до відновлюваних джерел енергії.
Для всього регіону в рамках Договору також планується встановлення спільної цілі зі зниження викидів парникових газів до 2030 року. «Це потребуватиме тісної, орієнтованої на результат співпраці як в середині країн, так і на міжнародному рівні, в роботі над інтегрованими планами з енергетики та клімату. Погоджені цілі повинні стати підставою для перегляду національних внесків у рамках Паризької Угоди», - відзначає секретаріат Енергетичного співтовариства.
Зважаючи на те що 2/3 поточних викидів парникових газів в регіоні припадає на Україну, від того, які цілі до 2030 року прийме наша держава, залежить доля кліматичної політики в рамках всього Енергетичного співтовариства.
Єдиний план з клімату та енергетики
Відповідальним за організацію розробки інтегрованого Національного плану з клімату та енергетики до 2030 року в Україні є Міністерство енергетики та вугільної промисловості. Воно до кінця року має створити спеціальну робочу групу та залучити всі зацікавлені сторони, включаючи представників громадськості та неурядових організацій.
На підготовку проекту документу відводиться близько року. До кінця 2020 року проекти всіх національних планів країн-учасниць мають пройти через регіональні консультації та бути затвердженими.
Міністерство також відповідальне за впровадження іншого стратегічного документа - плану скорочення токсичних викидів пилу, оксидів сірки та азоту від об'єктів теплової енергетики. Попри те, що цей документ, який теж в рамках вимог Енергетичного співтовариства, прямо не стосується обмеження викидів парникових газів, його впровадження є важливим, адже вугільні теплові електростанції є найбільшими джерелами викидів в атмосферу не тільки токсичного вугільного пилу та двоокису сірки, а й основного парникового газу - двоокису вуглецю. Українські ТЕС, середній вік яких складає 45-50 років, є найбільшими забрудниками атмосфери.
Для України на практиці це означатиме, що експлуатація старих теплових електростанцій, повна модернізація яких не має економічного сенсу, буде обмежуватися в часі. Згідно з вимогами Енергетичного співтовариства найстаріші вугільні електростанції мають бути закриті до 2023 року. На заміну їм має прийти відновлювальна енергетика.
Шлях до енергетичного переходу
Як показує досвід останніх трьох років виконання Договору підвищення енергоефективності та розвитку відновлюваних джерел енергії, він дає потужні стимули для економічного розвитку, дозволяючи скорочувати викиди парникових газів. Завдяки впровадженню відповідних директив ЄС та реформам, у багатьох українських містах почали проводити термомодернізацію будівель, а відновлювані джерела вже стали основним інвестиційним напрямком в енергетиці. За три роки сукупні інвестиції у цей сектор склали 1,1 млрд євро. Та говорити про системний характер зрушень зарано.
Комплексна перебудова та декарбонізація енергетики, або так званий великий енергетичний перехід, проголошений секретаріатом Енергетичного співтовариства, в Україні все ще не набули ознак національного курсу. Очевидно, що для цього вже існують потрібні передумови та стимули, але це потребуватиме політичної волі та інституційної спроможності. За їх наявності, а також активної участі громадськості Україна може поставити собі амбітні цілі в сфері клімату та енергетики до 2030 року та створити якісний план їх досягнення. Наступні два роки в цьому плані будуть вирішальними.
Коментарі — 0