Колишній міністр намагався влаштуватись і в Мінюст, і в Мінінфраструктури, але удача йому посміхнулася лише у Держрезерві
Екс-міністр молоді та спорту Дмитро Булатов цього тижня став заступником голови Державного агентства резерву. Про це йдеться у розпорядженні уряду №439 від 20 червня.
У документі уточнюється, що Булатова призначено на п'ять років з випробувальним терміном три місяці. Нова посада Булатова не входить до числа найвищих. Однак резонанс це призначення викликало неабиякий. Реакція соцмереж на таке «повернення» колишнього урядовця дуже неоднозначна.
«Главком» з’ясував, як саме Булатову вдалося повернутись на державну службу і чим він займався три роки після звільнення з уряду.
Відомо, що Дмитро Булатов переміг на кадровому конкурсі на заміщення посади заступника голови Держрезерву. Після цього його кандидатура понад місяць проходила спецперевірку. Її результат, очевидно, виявився схвальним, адже 25 червня уряд затвердив Булатова на новій посаді.
Вчора Булатов вже вийшов на нову роботу. Голова відомства Вадим Мосійчук у перший день представив свого заступника працівникам центрального апарату. Про це «Главкому» розповіли у прес-службі Держрезерву. Мосійчук зазначив, що новий заступник куруватиме питання управління мобілізаційним резервом.
Перед тим цю посаду займав Євген Барах, який звільнився за власним бажанням у грудні 2017 року.
Як проходив конкурс у Держрезерв
Інформацію про оголошення конкурсу на посаду заступника голови Держрезерву було оприлюднено на сайті Держреєстру 18 квітня, а сам конкурс пройшов 15 травня.
Майбутньому заступнику голови відомства обіцяли посадовий оклад у 14,5 тис. грн, а також надбавку за ранг.
Серед вимог до кандидатів було зазначено наявність вищої освіти (ступінь магістра), загальний стаж роботи не менше семи років, досвід роботи на посадах державної служби категорії «А» чи «Б» або на посадах не нижче керівників структурних підрозділів в органах місцевого самоврядування чи досвіду роботи на керівних посадах у сфері державного матеріального резерву не менше трьох років, а також вільне володіння українською мовою.
Всього було подано 17 пакетів документів від кандидатів, а допущено до конкурсу 14 кандидатів. Трьом відмовили: один не надав посвідчення атестації щодо вільного володіння державною мовою, у іншого не було достатнього досвіду, а третій неправильно заповнив документи, в тому числі декларацію.
Конкурс проходив у три етапи: тестування на знання законодавства, двох ситуативних завдань, коли учасникам конкурсу треба придумати якнайкраще вирішення запропонованої проблеми, та співбесіди.
Кандидати відсіювалися після кожного з етапів, і у фіналі їх залишилося чотири, з яких найбільшу кількість балів набрав Дмитро Булатов. Так, його сумарний бал складає 14. Друге місце у рейтингу посів Тарас Божидарнік – 11,11 бала, третє - Андрій Проскурін з 10,33, і четверте - Ігор Грищук з 9,68.
Показово, що вирішальна роль у результатах конкурсу належала саме комісії, яка проводила співбесіду. Так, Булатов за співбесіду отримав аж 7,78, тоді як його конкурентів «присадили» саме на цьому етапі. Тарас Божидарнік отримав 5,89, Ігор Грищук - 4,78 і Андрій Проскурін - 4,22. Отже, саме співбесіда була останньою серед випробувань і саме на ній визначальним був суб’єктивний фактор.
Цікавий факт. Дмитро Булатов намагався влаштуватись і на інші посади в інших державних органах. Для цього кандидат неодноразово подавав декларації про майно та доходи. Сфери компетенцій цих вакансій і галузі, в яких би довелось працювати, важко назвати навіть суміжними. Так, наприклад, у 2017 році він пробував себе на роль радника міністра юстиції, потім - голови Державної служби морського та річкового транспорту та генерального директора Директорату з безпеки на транспорті у Міністерстві інфраструктури. Сам Булатов підтвердив цю інформацію «Главкому», додавши, що участь у конкурсі на керівника морської і річкової адміністрації не взяв, так як захворів, а щодо посади радника Міністра юстиції, до конкурсу справа не дійшла. «Йшли переговори про участь групи громадських діячів у реформі пенітенціарної системи, але далі переговорів не зайшло. Декларацію публікував на всякий випадок, щоб потім не робити цього в останній момент», - пояснив Булатов.
Дмитро Булатов: від активіста до міністра
Дмитро Булатов став відомим під час Революції гідності. Він був одним із лідерів Автомайдану, учасники якого влаштовували автопробіги столицею, протестуючи проти свавілля силовиків. Автомайданівці їздили і до Межигір’я, де мешкав тоді ще президент Віктор Янукович. До початку Майдану у 2013 році Булатов, інженер за освітою, займався бізнесом.
22 січня 2014 року представники Автомайдану заявили про зникнення Булатова. Вже через тиждень він сам вийшов на зв’язок. Чоловіка знайшли у селі Вишеньки Бориспільського району Київської області. Тоді Булатов розповів, що його викрали невідомі, побили і відрізали шматок вуха. Осіб, причетних до викрадення, так і не встановили. За день до зникнення Булатова, 21 січня 2014-го прямо з Жовтневої лікарні у Києві було викрадено львів’янина Юрія Вербицького та активіста Майдану, а нині народного депутата Ігоря Луценка. Вербицького знайшли мертвим в околицях села Гнідин Бориспільського району, а Луценка з пакетом на голові поставили на коліна біля дерева і залишили в лісі. Суд арештував рік тому підозрюваного в організації викрадення Вербицького і Луценка Олександра Вовка, натомість у справі щодо Булатова ніяких зрушень.
«Не чути жодного прогресу у розслідуванні викрадення Булатова, яке залишилося поза увагою Генеральної прокуратури. Я не знаю, що з цього приводу думає сам Булатов, але слідчі у моїй справі просили, щоб його допитали. Тому що за наявною інформацією це в чомусь подібні випадки (викрадення Луценка/Вербицького та Булатова). Я йому передавав ці побажання. Не знаю, чим все закінчилось. Але розслідування у моїй справі хоч якось іде, а щодо Булатова взагалі ніякого прогресу», - зазначив «Главкому» нардеп Луценко.
Булатов у коментарі «Главкому» підтвердив, що інформації про зрушення у справі не має. «За останні два роки тиша», - зазначив новий замголови Держрезерву.
2 лютого 2014 року Булатов відправився на лікування в Литву, потім поїхав до Німеччини, де зустрівся з Арсенієм Яценюком, на той момент главою фракції «Батьківщина», і Віталієм Кличком, тоді ще лідером «Удару».
Булатов повернувся до України лише 24 лютого. Згодом учасники Автомайдану звинуватили його у зникненні грошей, які збирали на потреби організації, а також у тому, що він нібито відпочивав у Домінікані, в той час як відбувались криваві події на Майдані. Булатов підтвердив, що в розпал подій в Києві перебував в екзотичній країні, так як відпустка йому була необхідна у зв'язку з лікуванням після викрадення, і оплачувався відпочинок не коштом «Автомайдану». За словами Булатова, оплачував переліт у Домінікану керівник туроператора Tez-Tour в Україні Сергій Буртій.
Після Революції гідності, 27 лютого 2014-го, за символічною «квотою Майдану» Дмитра Булатова призначили на пост міністра молоді та спорту в уряді Арсенія Яценюка. ЗМІ у той час стверджували, що це призначення відбулося на вимогу Віталія Кличка. Протримався на посаді міністра Булатов до 2 грудня. На прощання Булатову-міністру дістались звинувачення у непрофесійності та навіть корупції.
Через півроку після відставки Дмитро повідомив, що його призвали в армію. Екс-міністр відправився в АТО. Але вже 23 липня 2015 року отримав легке поранення у бік осколком внаслідок обстрілу блокпоста українських військових у місті Щастя. Після лікування продовжував службу до середини липня 2016 року.
Повернувшись з фронту Булатов працював у громадській ініціативі «Антикорупційний монітор», яка займається експертизою результатів державних тендерів. «Ми стали одним із кращих моніторингів у сфері держзакупівель. Плюс займався армійськими законопроектами, цільовою волонтерською допомогою військовим на фронті та інше», - додав він.
У минулому році Булатов брав участь в запливах через Босфор, у запливі Oceanman у Іспанії, а також розвивав дитячу школу з водних лиж і вейкбордингу.
Згідно із поданою декларацією, за 2017 рік сам Булатов отримав 16 тис. грн допомоги від благодійного фонду «Харків з тобою», яка допомагає військовим підрозділам і частинам, військовослужбовцям та членам їхніх родин та родинам загиблих. Співзасновниця фонду Тетяна Бідняк розповіла «Главкому», що Булатову надані були кошти на лікування після демобілізації. «Дмитро був поранений під час проходження військової служби. Поки був військовослужбовцем, лікування в шпиталі не потребувало додаткових коштів. Але після звільнення (демобілізації) виникли проблеми зі здоров'ям, коштом держави необхідні ліки не надавалися. Дмитро звернувся до нас - ми надали допомогу, всі необхідні документи він надав, обставини я знала особисто», - розповіла Бідняк.
Ще 1,2 тис. грн отримав соціальної матеріальної допомоги від Київського міського центру з нарахування та здійснення соціальних виплат. Основним годувальником у родині Булатова є дружина Ганна Киричек, яка отримала у минулому році 1,4 млн грн доходу від підприємницької діяльності, а також майже 80 тис грн зарплати за основним місцем роботи і ще 71,4 тис грн зарплати, отриманої за сумісництвом.
У 2016 році доходи Булатова були трохи вищими: 98 тис грн зарплати. Відомо, що до липня Булатов служив у лавах ЗСУ, а також був членом громадської ініціативи «Антикорупційний монітор».
Ще 1000 грн були отримані у якості одноразової виплати «за участь у боях».
Його дружині вдалося заробити 1,36 млн грн.
Яна Степанковська, «Главком»
Коментарі — 0