Нейтралітет, НАТО чи знову до Росії? Що думають українці

Абсолютна більшість громадян України переконана, що зовнішня політика України потребує змін. Окрім того, українці прагматично підходять до вибору пріоритетів у зовнішній політиці України та виступають за її економізацію. Такі результати опитування, здійсненого компанією TNS на замовлення Інституту світової політики в рамках проекту «Аудит зовнішньої політики України».

1. Якими, на вашу думку, мають бути головні пріоритети у зовнішній політиці України?

Громадяни України в абсолютній більшості, незалежно від віку, статі та регіону проживання, переконані: зовнішня політика України потребує змін. Цю тезу не підтримали тільки 0,2% (!) респондентів.

Більше половини опитаних вважають, що пріоритетом зовнішньої політики України має бути пошук нових ринків збуту (54,1%). До того ж цей показник однаково високий в усіх регіонах України серед усього дорослого населення (старше 18 років) як серед чоловіків, так і серед жінок (50% і більше).

Друге і третє місце у рейтингу пріоритетів зовнішньої політики України посіли варіанти відповідей «інтеграція до ЄС» та «інтеграція до НАТО». На їхню підтримку висловилося 30,4% та 27,9% громадян відповідно. Очікувано найвищий цей показник на заході (48,6% за ЄС та 40,9% за НАТО), а найменший – на сході України (23,7% та 20% відповідно). Підтримка євроатлантичної та європейської інтеграції характеризується виразними ґендерними відмінностями: «за» виступає більше чоловіків, ніж жінок (37,1% і 24,2% щодо інтеграції до ЄС та 35,2% та 21,1% щодо євроатлантичної інтеграції). Чим старший респондент, тим більше він підтримує європейську та євроатлантичну інтеграцію України. Це є новою тенденцією для України, де інтеграція до НАТО традиційно мала найбільше прихильників серед молоді.

Трохи менше українців (26,7%) виступили за посилення співпраці з сусідами для протидії російській агресії. Найбільше цю ідею підтримують мешканці Західного регіону (36,5%) та Києва (35,4%). До того ж п’ята частина респондентів вважає, що Україна повинна стати регіональним лідером у Східній Європі (19,4%). Чоловіки частіше поділяють таку думку (25,9%), ніж жінки (13,3%).

Кожен четвертий українець вважає, що Україна має бути нейтральною державою (24,7%). На сході України так вважає втричі більше громадян (32,9%), ніж на заході (9,9%).

Приблизно така сама кількість респондентів висловилась за те, щоб Україна підтримала політику багатовекторності (21,5%). Таку думку особливо поділяють на півночі, в центрі та на півдні України (понад 27%), а найменше – на заході (10,5%).

Десята частина підтримує повернення до співпраці з Росією на попередньому рівні навіть ціною національних інтересів (10,4%). Приблизно ж стільки вважають, що Україна повинна стати мостом між Заходом та Росією (8,6%). Підтримка такої політики має виразні регіональні розбіжності: ідею співпраці з Росією найбільше підтримують мешканці східних областей (18,6%), найменше у західному та північному регіоні. Ідею співпраці з Росією практично не підтримують у західних регіонах України (за співпрацю з нею виступає лише 1,7%).

У цілому традиційно мешканці східних областей більше підтримують нейтралітет або співпрацю з Росією, а мешканці західних областей та Києва – європейську та євроатлантичну інтеграцію України.

Можна припустити, що багато українців не виступає за воєнне вирішення конфлікту на сході України, враховуючи, що лише 2,2% громадян підтримують оголошення війни РФ. Водночас п’ята частина опитаних вважає, що підвищення рівня професіоналізму українських дипломатів має стати пріоритетом зовнішньої політики держави. Цей показник практично однаковий по всіх регіонах України і вищий серед жінок (25,9%), ніж серед чоловіків (17,2%).

Прикметно, що абсолютній більшості громадян України небайдужі питання зовнішньої політики: тільки 1,8% респондентів визнали, що ніколи не замислювались на ними, а дати відповідь не змогли тільки 4,6%. Більшість тих, хто не відповів на це запитання, – жінки (7,2% проти 1,9% чоловіків). Вірогідно, такий високий інтерес до зовнішньої політики пов’язаний з агресією Росії та необхідністю чітко визначитись щодо своїх відносин зі стратегічно важливими партнерами.

2. Зовнішня політика якої країни (станом на сьогодні) має стати прикладом для України?

Серед топ-3 країн, на які рівняються українці у питаннях зовнішньої політики, – Швейцарія (12,2%), Польща (11,3%) та Німеччина (11,2%). Таку позицію, імовірно, можна пояснити передусім рівнем життя та добробуту, притаманним цим країнам.

Окрім того, вибір на користь Швейцарії свідчить про прихильність до концепції нейтралітету серед частини опитаних. Високий показник для Ізраїлю (8%) може вказувати на прагнення українців посилити обороноздатність держави. Найменше Ізраїль називали мешканці Північної України (3,6%), жінки (4,1% на противагу 12,2% чоловіків) та молодше покоління (3,6%).

Прихильність до Польщі можна пояснити тим, що для України вона є взірцем економічного розвитку та європейської і євроатлантичної інтеграції. Імовірно, зіграло роль і традиційне ставлення до Польщі як до партнера і союзника в Європі. Цікаво, що найбільше прихильників польської зовнішньої політики живе у Києві, на півдні та на заході України.

Не дивним є вибір Німеччини, яка належить до найбільш економічно розвинених країн світу та є одним з ключових геополітичних гравців Європейського союзу. Також є очевидним вибір США або Великобританії – одних з найбільш заможних, військово потужних та впливових країн у світі.

Високий рівень прихильності (8%) серед українців має Білорусь, чиєю «м’якою силою» в Україні є стабільність.

Водночас, якщо проаналізувати всі результати, громадяни частіше обирали країни – члени НАТО (загалом це 45,8%), ніж членів інших військових організацій.

Лише 3% громадян вважає, що Україні варто рівнятись на Росію у питаннях зовнішньої політики (хоча співпрацю з нею підтримує 10,4% респондентів). Найбільше прихильників Росії – на сході України (5,6%). В інших регіонах – близько 1% громадян.

Водночас далеко не всі громадяни України обізнані зі сферою міжнародних відносин: майже п’ята частина респондентів не змогла дати відповідь на питання.

Головні висновки:

• Абсолютна більшість громадян України (понад 90%) переконані, що зовнішня політика України потребує змін.
• Більше половини українців вважають, що пріоритетом зовнішньої політики України має бути її економізація – пошук нових ринків збуту (54,1%).
• Попри переважну підтримку європейської та євроатлантичної інтеграції України у країні зберігаються регіональні розбіжності щодо пріоритетів зовнішньої політики. На заході України найбільше підтримують європейську та євроатлантичну інтеграцію України, на сході – найменше.
• Четверта частина українців підтримує нейтралітет держави (24,7%). П’ята частина називає зразком для наслідування у зовнішній політиці країни, які не належать до військових альянсів (Швейцарія та Ізраїль).
• Швейцарія, Польща та Німеччина входять у трійку лідерів серед країн, зовнішню політику яких українці вважають прикладом для наслідування;
• Обираючи країну-приклад для зовнішньої політики України, більшість громадян обирали одну з країн ЄС та/або НАТО.
• Існують гендерні розбіжності в результатах опитування: на 13% більше чоловіків, ніж жінок, підтримують інтеграцію до ЄС та на 14% до НАТО. Натомість більше жінок, ніж чоловіків виступають за підвищення рівня професіоналізму українських дипломатів.
• Десята частина респондентів підтримує повернення до співпраці з Росією на попередньому рівні. Найбільше цю тезу підтримують мешканці сходу (18,6%), найменше – заходу України (1,7%).

Опитування було проведене TNS Ukraine в межах проекту TNS On-line Track на замовлення Інституту світової політики з 16-го по 21 серпня 2016 року методом онлайн-опитування серед міського населення віком від 18 до 55 років по всій території України (окрім АР Крим). В опитуванні взяла участь 1 тисяча респондентів (вибірка репрезентативна, квотна за статтю, віком, регіоном, розміром та типом населеного пункту).

Інститут світової політики висловлює вдячність компанії TNS Ukraine за проведення опитування.

Публікацію підготовано в рамках проекту Інституту світової політики «Аудит зовнішньої політики України».

Думки та позиції, викладені у цій публікації, є позицією Інституту світової політики та не обов’язково відображають позицію уряду Швеції (SIDA), Фонду розвитку аналітичних центрів (TTF) та Міжнародного фонду «Відродження».