Плани уряду влаштувати тотальний розпродаж в 2019-му виглядають дуже оптимістичними, тож бюджетні доходи від приватизації доведеться терміново шукати в інших місцях
Тільки-но голова Верховної Ради підписав держбюджет-2019, як Кабмін вже підготував зміни до нього. Зокрема, уряд підвищив очікувані надходження від приватизації – із закладених в бюджеті 17 млрд до 18,8 млрд грн. Віртуальні мільярди від продажу держпідприємств вносяться до бюджету кожного року, але так і залишаються на папері. Наприклад, минулого року з тих самих закладених в бюджеті 17 млрд вдалося отримати тільки 3,4 млрд, а позаминулого – взагалі смішні 188 млн.
На цей рік уряд заклав аж надто оптимістичні 22,5 млрд, щоправда вже всередині року керівник Фонду держмайна Віталій Трубаров зменшив очікування від продажу держпідприємств до 21,3 млрд. Фактично ж і ця сума, як і в минулі роки, виявиться недосяжною. Дещо виправити ситуацію може аукціон з продажу першого за останній час великого активу – компанії «Центренерго», до якої входять три теплові електростанції. Він має відбутися за тиждень, хоча спочатку в ФДМ планували зробити це ще навесні. Стартова ціна чимала – 6 мільярдів гривень – третина від всіх запланованих приватизаційних надходжень. Але приклад суднобудівного заводу «Океан», який був нещодавно проданий за 122 млн грн при стартовій ціні в 1,1 млрд грн, демонструє, що українські активи зараз – не такі вже «золоті яйця».
Тепер приватизація здійснюється за новими правилами, які вступили в дію в березні цього року. Так всі об’єкти діляться на дві категорії – великої та малої приватизації. Замість п’яти процедур приватизації лишається дві – аукціон та викуп. Вводиться практика залучення інвестиційних радників, які будуть шукати потенційних покупців і визначати стартову ціну. Ну і, звісно, унеможливлюється участь у приватизації російських компаній.
В списку для великої приватизації, який затвердив Кабмін на наступний рік, – 23 об’єкти. Превалює все та ж енергетика – ВАТ «Тернопільобленерго», ПАТ «Запоріжжяобленерго», АТ «Харківобленерго», «Миколаївобленерго», «Хмельницькобленерго», «Херсонська ТЕЦ», «Дніпровська ТЕЦ», «Криворізька теплоцентраль», ДП «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль».
Наразі держава контролює від 50 до 99 % акцій цих підприємств і логічно припустити, що її долю намагатимуться викупити інші акціонери. Наприклад, в викупі державної долі в «Тернопільобленерго» можуть бути зацікавлені Ігор Коломойський та Костянтин Григоришин, які через офшори контролюють понад 40 % акцій підприємства. Їх же та братів Суркісів називають міноритарними акціонерами «Запоріжжяобленерго». Приватним акціонером «Миколаївобленерго» та «Хмельницькобленерго» є компанія VS Energy, яка наразі прописана у Голландії і через підставних осіб належить групі російських бізнесменів на чолі з екс-депутатом Держдуми Олександром Бабаковим.
Серед підприємств видобувної галузі держава виставляє на продаж ПАТ «Об’єднана гірничо-хімічна компанія» (ОГХК) та ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська».
ОГХК має у своєму складі Вільногірський гірничо-металургійний комбінат (Дніпропетровська обл.) та Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат (Житомирська обл.). Обидва державні комбінати тривалий час перебували в оренді у біглого олігарха Дмитра Фірташа – він використовував контроль над ними задля створення своєї великої титанової корпорації. В 2014 році Кабмін прийняв рішення не продовжувати договір на оренду комбінатів зі структурами олігарха. Коли підприємство перейшло до держави, його очолив Руслан Журило, якого пов’язували з Ігорем Коломойським. Зараз Журило перебуває під слідством за підозрою у розкраданні коштів, але Коломойському продовжують приписувати інтерес до цієї галузі. Також журналісти розкопали, що держкомпанія укладала багатомільйонні контракти з австрійською фірмою, пов’язаною з екс-депутатом Миколою Мартиненком, незважаючи на те, що той, як і Журило, перебуває під слідством. За даними НАБУ, ця фірма купувала титанову продукцію у ОГХК за заниженими цінами, а продавала за кордон – за ринковими.
Шахти активно скуповує один із претендентів на «Центренерго» бізнесмен з Донбасу Віталій Кропачов – тож можна вважати його потенційним претендентом на «Вугільну компанію «Краснолиманську». У нього в активі вже є ТОВ «Шахта «Краснолиманська», яка використовує пласти однойменного держпідприємства та постачає вугілля на «Центренерго». Кропачов вважається наближеним до «правої руки» президента – першого заступника фракції БПП Ігоря Кононенка.
Хімічна промисловість в списку представлена ПАТ «Сумихімпром», «Одеський припортовий завод» та ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат». 49 % останнього за часів президентства Януковича отримала Group DF Фірташа і тоді ж комбінат з підприємства перетворився на «ТОВку». Нова влада намагалася через суди розірвати відповідний договір між офшоркою Фірташа та Фондом держмайна, але, згідно зі списком переліку об’єктів приватизації, держава продовжує володіти 51 % акцій комбінату.
Фірташа також називають реальним претендентом на «Сумихімпром» – близький до олігарха менеджмент давно контролював підприємство. 7,2 % акцій «Сумихімпрому» вже виносили на продаж в червні 2014 року – тоді серед претендентів була фірма з орбіти Фірташа, компанія аграрного барона Олега Бахматюка та група «Приват». Проте тоді аукціон було зірвано і ФДМ переніс його на невизначений термін.
Одеський припортовий – окрема сумна історія. Саме з нього планували розпочати продаж великих об’єктів – в 2016 році його двічі виставляли на аукціон, але безрезультатно. В результаті в 2018-му його ціна впала в десять разів у порівнянні з кращими часами – зараз потенційних покупців відлякують і погана ринкова кон’юнктура на ринку аміаку та карбаміду, і величезні борги заводу за газ перед тим же Фірташем. За чутками, ОПЗ останнім часом перебував в сфері впливу Кононенка та Мартиненка. Сам Кононенко дорікає, що в 2016 році якраз за тиждень до конкурсу з продажу заводу було заарештовано двох топ-менеджерів – голову наглядової ради Сергія Перелому та заступника директора Миколу Щурікова. Це, мовляв, і збило потенційних інвесторів з пантелику, а з того часу підприємство остаточно розгубило привабливість.
В машинобудівному секторі держава мріє позбавитись своїх пакетів акцій в ПАТ «Азовмаш», АТ «Турбоатом» та ДП «Завод «Електроважмаш».
З 2016 року ключові підприємства групи «Азовмаш», в якій державі належить 50 % акцій, знаходяться в процесі банкрутства. Борги «Азовмашу», в тому числі, за банківськими кредитами, сягають кількох мільярдів гривень. Недержавна частина акцій «Азовмашу» належить Світлані Савчук – вдові екс-нардепа від Партії регіонів Олександра Савчука та її зятю Тарасу Поліщуку. Також з «Азовмашем» пов’язують ще одного екс-регіонала Юрія Іванющенка. За можливої приватизації групи може розглядатися варіант розділення виробничого комплексу «Азовмашу» та виведення з нього вагонобудівних потужностей. Вони можуть зацікавити структури бізнесмена Леоніда Юрушева та СКМ Ріната Ахметова.
На відміну від «Азовмашу» харківський «Турбоатом» – одне з небагатьох машинобудівних підприємств, яке продовжує успішно працювати. Тож і покупців на нього буде знайти неважко. «Турбоатом» – унікальне підприємство, яке не може бути приватизоване», – категорично заявляв в травні прем’єр-міністр Володимир Гройсман з урядової ложі парламенту. При цьому він допускав, що на 20–25 % до його капіталу можна залучити «міжнародного партнера із бездоганною репутацією». Побоювання щодо приватизації «Турбоатому» полягають в стратегічній вазі підприємства, яке виробляє турбінне обладнання для атомної та теплової промисловості. В 2017 році в результаті зміни форми власності з публічного акціонерного товариства в приватне, першочергове право на покупку акцій «Турбоатому» міг отримати найбільший міноритарний акціонер – «Сварог Ессет Менеджмент» Костянтина Григоришина, що володіє 15 % акцій. Але ця оборудка не була реалізована. Про своє бажання брати участь в приватизації підприємства заявляв і найбагатший харківський бізнесмен Олександр Ярославський. Щоправда, його цікавить тільки контрольний пакет.
Ну і по дрібницях. Серед підприємств переробної промисловості планується продати ВАТ «Оріана» та ДП «Завод алюмінієвої фольги». Щоправда, повноцінними підприємствами їх назвати важко. Колишній калійний завод в Калуші «Оріана», який раніше навіть перебував у переліку стратегічних підприємств, знаходиться в процедурі банкрутства з 2002 року.
Завод алюмінієвої фольги був частиною Запорізького алюмінієвого комбінату, але ніколи не випускав продукцію. Проте тут встановлено італійське обладнання для виробництва пакувальних матеріалів з алюмінію – його і планується продати.
В сільськогосподарській галузі уряд розраховує отримати гроші за ПАТ «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» та ПАТ «Аграрний фонд». ПАТ «Аграрний фонд» намагались продати ще минулого року, але Мінагрополітики констатувало відсутність інтересу інвесторів. Причина – відсутність на балансі фонду активів, виробничих потужностей і складських приміщень. Фактично інвестору пропонується заплатити за дебіторську заборгованість і запаси зерна на інших елеваторах. Втім в уряді не втрачають надії позбавитись цієї «примари».
Компанія «Украгролізинг» була створена Кабміном в 2001 році для забезпечення аграріїв сільгосптехнікою за лізинговими схемами. «Ефективність» перебування компанії у держвласності демонструють такі факти: фінінспекція виявила, що тільки за однією аграрною держпрограмою її керівники неефективно використали 700 млн грн. Щоправда, сталося це за старої влади, а тодішні керівники компанії Василь Шпак та його син Микола досі знаходяться під слідством.
Під грифом «Охорона здоров’я, культура та спорт» проходять ПрАТ «Індар» та «Президент-Готель». «Індар» – підприємство з виробництва інсуліну, в якому державі належить 70,7 %. В 2015 році Кабмін вніс «Індар», що пережив кілька рейдерських захоплень, до списку об’єктів, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави. Міноритарним акціонером «Індару» з долею більше 25 % є кіпрська компанія Luraq Investments Limited, яка входить до Грузинської промислової групи (Georgian Industrial Group, GIG). Очевидно, що саме міноритарії можуть розширити свою долю в підприємстві, якщо справа дійде до подальшої приватизації. Цікаво, що саме ця грузинська група з різноманітним портфелем активів є одним з претендентів на купівлю «Центренерго».
«Президент-Готель» виставляється на торги вже не перший раз. Остання така спроба відбулася влітку минулого року за 323,142 млн грн, але зірвалась через відсутність потенційних покупців.
Поганий бекграунд
Звісно, в світлі майбутньої приватизації не можна не враховувати те, що наступний рік буде виборчим. Така турбулентність та можлива зміна влади аж ніяк не сприяють багатомільйонним інвестиціям, які не вдалося залучити і в більш спокійні роки. Звісно, якщо активи не будуть скидатися за копійки, як це вийшло з «Океаном».
Виконавчий директор Фонду Блейзера Олег Устенко вважає, що фінансові надходження від приватизації наступного року завищені так само, як і в цьому році. І вказує причину – завищуючи доходи від приватизації, уряд автоматично знижує дефіцит держбюджету. Основна ж задача наразі – втримати дефіцит у межах, узгоджених з МВФ та отримати транш.
«Те, що рік буде виборчим, означає додаткові ризики як для дохідної частини бюджету, так і для видаткової, – зауважує Устенко. – Для дохідної – бо під час входу у пік політичного циклу буде важко отримати запланований обсяг доходів. І, як правило у країнах, які перебувають на піку політичного циклу, виникають якісь додаткові необхідності, пов’язані зі збільшенням видаткової частини бюджету. Бо влада у недостатньо розвинених демократичних країнах намагається перемогти за рахунок цього на виборах».
Екс-голова Фонду держмайна Олександр Бондар впевнений, що не можна оголошувати масштабну приватизацію у виборчий рік через невпевненість в збереженні власності після обрання нового президента та падіння ціни на об’єкти під час виборів. «Знаєте, у чому різниця приватизації за часів злочинної влади Януковича і нинішньої влади? – розмірковує Бондар. – І тоді і зараз будуть купувати тільки свої, наближені до чинної влади. Різниця тільки у тому, що тоді не наймали радників за шалені кошти з бюджету, не демонстрували так звану прозорість, а продавали своїм – тільки в десятки разів дорожче, ніж зараз».
Навряд чи додасть оптимізму інвесторам і воєнний стан, який оголошений в Україні. Звісно, він запроваджений лише на 30 днів і не по всій країні, але закликати вкладати гроші в країну, змінюючи піджак на камуфляж, – надто оригінальна бізнес-пропозиція. Тож поки плани уряду влаштувати тотальний розпродаж в 2019-му виглядають дуже оптимістичними. А це означає, що бюджетні доходи від приватизації вчергове доведеться терміново шукати в інших місцях.
Павло Вуєць, «Главком»
Коментарі — 0