Це вже друга спроба суддівського корпусу заповнити свою квоту у Вищій раді правосуддя
Вісім кандидатів на місце, бруд в інтернеті та спроби позбутися слави марнотратника – так конкурували претенденти на чотири вакантні посади у Вищій раді правосуддя.
Завершення XV з'їзду суддів України, який тривав із понеділка до сьогодні, не принесло бажаного результату. Ключової мети заходу – заповнення чотирьох вакантних місць у Вищій раді правосуддя (ВРП) делегати з`їзду досягли лише наполовину. Двома новими членами Ради стали суддя Апеляційного суду Київської області Володимир Говоруха і суддя Апеляційного суду Харківської області Лариса Швецова.
Це вже друга спроба суддівського корпусу заповнити свою квоту у Вищій раді правосуддя. Результат виявився гіршим за минулорічний, коли позачерговий з`їзд суддів зміг обрати чотирьох членів Ради. І тоді, і зараз іншим кандидатам не вистачало потрібної кількості голосів.
Та попри відсутність єдності щодо кандидатів представники суддівського корпусу вже мають третину у Вищій раді правосуддя – сім голосів.
Нагадаємо, Вища рада правосуддя складається з 21 члена. Десять з них
обирає З’їзд суддів України з числа суддів чи суддів у відставці. На останньому з`їзді судді обирали не десять, а чотири кандидати. Адже п`ять осіб були делеговані від суддівського корпусу раніше, а ще одне місце – зайняте і звільниться аж навесні 2019 року, після завершення перехідного періоду, відведеного для трансформації Вищої ради юстиції у Вищу раду правосуддя.
Окрім десяти представників суддівського корпусу по двоє кандидатів до складу Вищої ради правосуддя подають президент, парламент, з’їзд адвокатів України, всеукраїнська конференція прокурорів і з’їзд представників юридичних вищих навчальних закладів і наукових установ. Голова Верховного суду входить до складу ВРП за посадою.
На чотири вакансії від суддівського корпусу спочатку претендували 34 особи. Після початку з`їзду одного із них було обрано до Ради суддів України, то ж він відмовився від подальшої боротьби за місце у Вищій раді правосуддя.
Високу конкуренцію – на одне місце претендували вісім осіб – легко пояснити.
Зарплата члена Вищої ради правосуддя із різноманітними доплатами може сягати чверті мільйона гривень у місяць. Деякі судді отримують стільки ледь не за рік роботи. Ще один фактор – влада і вплив. Завдяки розпочатій судовій реформі Вища рада правосуддя на противагу попередниці – Вищій раді юстиції – уособлює більшу незалежність суддівської від інших гілок влади. Наприклад, раніше з’їзд суддів міг делегувати до цього органу лише трьох осіб. Але головні зміни законодавства відбулися не стільки у порядку формування складу Ради, скільки у посиленні її ролі у судовій системі.
Очевидна перевага Вищої ради правосуддя – позбавлення залежності від парламенту у кадрових питаннях. Наприклад, дозвіл на затримання чи обрання запобіжного заходу для судді Вища рада правосуддя може виносити самостійно, а не за попереднім сценарієм – за згодою законодавчого органу. В цілому розширені рамки повноважень дозволяють новому органу самостійно ухвалювати рішення про звільнення суддів з посади, давати згоду на їхнє затримання чи арешт, вносити подання про призначення судді на посаду, вирішувати питання переведення суддів, їхніх відряджень, узгоджувати кількісний склад у суді та брати участь у визначенні видатків держбюджету на утримання суддівських органів, призначати та звільняти голову Державної судової адміністрації і його заступників, керівників Служби судової охорони. Рішення ради можна оскаржити лише у Верховному суді.
Авторозпродаж
Щоб опинитись у вузькому колі осіб, що тримають у руках такі важелі впливу, деякі з суддів вдавалися до радикальних заходів.
Наприклад, перед тим, як суддя Київського апеляційного адміністративного суду Оксана Епель подала свою кандидатуру до Вищої ради правосуддя її родина влаштувала автомобільний розпродаж. Ще 2015 року в гаражі Епелів стояли Jaguar XF 2008 р. в., Porsche Cayenne 2011 р. в., Lexus RX 350 2007 р. в. Volkswagen CC 2013 р. в.
VIP-автопарк судді свого часу вразив навіть Голову Вищої кваліфікаційної комісії Сергія Козьякова, який радив Оксані Епель користуватися «більш скромними» автівками у робочих поїздках.
Епель почула рекомендації. Згідно з декларацією, що була подана взимку, у родини залишився лише Jaguar. В останні місяці перед з`їздом суддів Оксана Епель дала кілька інтерв`ю профільним виданням, де розповідала про причини самовисування та плани. Все це не допомогло – їй віддали голоси лише кілька десятків суддів.
А от Ларисі Швецовій, судді Апеляційного суду Харківської області пощастило більше. За неї проголосувало 184 делегати з`їзду, завдяки чому її ім`я вже опинилося на сторінці членів Вищої ради правосуддя . Її обрали.
Хоча минулого року Швецова опинилась у списку суддів, яких громадська рада доброчесності внесла у список невідповідності критеріям доброчесності та професійної етики. Основна претензія — велика кількість автівок родини, ціна яких, буцімто, не відповідає доходам судді.
Не виключено, що претензії вплинули на суддю. Згідно з останньою декларацією, з автопарку родини Швецових минулого року вибули Dacia Solenza, Ford Fusion та двадцятирічний Mersedes Benz.
У пошуках довіри
Під час виступу перед делегатами з`їзду суддів, а також напередодні цього заходу в інтерв`ю ЗМІ низка кандидатів обіцяли в разі обрання зробити все для посилення незалежності суддівської влади, захисту та унеможливлення тиску на людей у мантіях. Деякі з них настільки так захоплювались, що це навіть викликало сумніви у колег. Як висловився суддя Львівського окружного адмінсуду Олександр Сасевич, вислухавши колег-кандидатів, залишається одне невелике запитання - хто всі ці обіцянки буде реалізувати на практиці?
Самому Сасевичу не вистачило кількох голосів для обрання до складу Вищої ради. Важко сказати чи завадила цьому інформаційна кампанія проти нього. Фактом є лише те, що напередодні з`їзду в інтернеті були розміщенні статті сумнівного характеру, які повідомляли про підтримку Сасевича з боку голови Касаційного адміністративного суду Верховного Суду Михайла Смоковича.
Про те, що сумніви Сасевича у обіцянках кандидатів поділяють й інші судді, свідчать результати голосування з`їзду. Як зазначено вище, достатню підтримку отримали лише двоє з чотирьох кандидатів до Вищої ради правосуддя. Підозрілість до колег та проблему знайти визнаних авторитетів серед своїх можна пояснити не лише вражаючими статками деяких претендентів.
Наприклад, суттєву, хоча й недостатню для обрання кількість голосів отримала суддя у відставці Тетяна Чумаченко, яка до звільнення працювала у Вищому адміністративному суді. Її підтримали 119 делегатів з`їзду. Згідно з декларацією про родинні зв`язки, дочка Тетяни Чумаченко почала торувати кар`єрний шлях три роки тому, одразу у Верховному суді України на адміністративній посаді, згодом перейшла до Вищого адміністративного суду, де працювала мама. У січні цього року дочка і зять Тетяни Чумаченко одночасно перейшли на роботу до Верховного суду.
Чи є ці факти проявом непотизму та чи вплинули на результати голосування за кандидатури екс-судді Вищого адмінсуду важко стверджувати, але вони мають звертати на себе увагу. Адже від Вищої ради правосуддя багато в чому залежить успіх судової реформи і, наприклад, майбутній склад Антикорупційного суду.
Коментарі — 0