За що Інтерпол видає українцям «червону картку»

У глобалізованому світі Facebook та інтернет-банкінгу міжнародна злочинність стає дедаді мобільнішою. Грабіжники перекваліфіковуються в кіберзлочинців, а політики йдуть у тінь, ховаючи свої статки в офшорах.

За сучасним кримінальним світом пильнує Міжнародна організація кримінальної поліції, якщо скорочено – Інтерпол. У кіно, як правило, агенти Інтерполу асоціюються із лазерами, новітніми приладами прослуховування та неймовірними авто. Але насправді це не шпигунська історія, це перш за все глобальна розшукова база даних. На даний момент до організації долучилося понад 190 країн світу.

Управління Інтерполом здійснює Генасамблея, її виконавчий комітет та генеральний секретаріат.  Саме генеральний секретаріат приймає ключові рішення, а їх щодня випадає немало. До центрального офісу Інтерполу щоденно надходять запити, в яких «відмічено кольором» статус розшукуваної особи. База організації налічує понад 8,5 тисячі громадян, яких підозрюють у скоєнні злочину.

Що означає «червона картка»?

За останніх кілька років у списках Інтерполу опинилося більше десятка екс-чиновників. Що ж означає «червона картка» поряд із прізвищем розшукуваного українця? Адвокат Денис Бугай пояснює, що відповідні «картки» присвоюються суб'єктам залежно від мети розшуку в загальній розшуковій базі Інтерполу. У випусках новин журналісти неодноразово вказували на той факт, що екс-президент Віктор Янукович або екс-голова Нацбанку Сергій Арбузов відмічені «червоною карткою». Так, за словами юриста, саме ця картка є найбільш поширеною і означає розшук підозрюваного/обвинуваченого/засудженого для екстрадиції.

Вимоги до «червоної картки» жорсткі: злочин, за який розшукується особа, є злочином в більшості країн світу. Покарання за цей злочин – не менше двох років позбавлення волі або невідбута частина покарання становить не менше шести місяців.

Існує ще «жовта картка» – розшук осіб, зниклих безвісти, «блакитна картка» – збір останніх відомостей про особу та місце її перебування в інтересах кримінального провадження та «чорна картка» – невпізнані трупи.

За «кольоровим рейтингом» Інтерполу потенційні злочинці позначаються «зеленою карткою», а «помаранчевою» – об’єкти, що становлять серйозну загрозу для власності або здоров’я людей. Злочинні схеми та знаряддя злочину позначаються «фіолетовою карткою».

Міжнародний розшук осіб здійснюється через посередництво національного Центрального бюро Інтерполу і проводиться на території кожної з держав, які беруть участь у розшуку, відповідно до норм міжнародного права, а також відповідно до національних нормативно-правових актів.

Важливо, що організація дотримується політичного нейтралітету. Адже третя стаття статуту Інтерполу «суворо забороняє» займатися втручанням або діяльністю політичного, військового, релігійного і расового характеру.

Увага! Розшукуються українці

Варто зазначити, що саме через політичну складову експерти Інтерполу зняли зі свого розшуку частину екс-чиновників з України. В організації заявили, що всі підозри, висунуті екс-главі МВС України та генпрокурору, пов'язані безпосередньо з політикою, тому розшук цих осіб суперечив статуту Інтерполу. Проте комісія не знайшла політичної складової в розміщенні «червоних карток» екс-чиновників братів Клюєвих і Едуарда Ставицького.

Як зазначає адвокат Бугай, особа, що перебуває під підозрою, може запобігти присвоєнню «червоної картки». Існує спеціальна процедура попереднього оскарження рішення про оголошення в розшук, яка передбачає розгляд скарг ще до публікації картки. Показовим прикладом такого оскарження є справа депутата Олександра Онищенка. Комісія розглянула скаргу українця на незаконність його розшуку ще до публікації «червоної картки» генеральним секретаріатом.

Хоча Інтерпол є міжнародною організацією, бувають випадки, коли окремі держави намагаються використати її задля власних інтересів. Серед окремих пострадянських держав існує практика використання інструменту Інтерполу для кримінального переслідування бізнесменів з метою заволодіння їхніми активами.

Останнім часом через канали Інтерполу розшукують дедалі більше українців, яких звинувачують у розкраданні державних коштів. Деякі громадяни користуються правом оскарження розшуку і доведення політичної вмотивованості переслідування.

Зважаючи на всю складність процедури міжнародного розшуку, варто пам’ятати один з основоположних принципів кримінального судочинства – презумпцію невинуватості. Особа вважається невинуватою у скоєнні кримінального правопорушення, доки її провину не буде доведено у порядку, передбаченому законом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав чинності.

Катерина Одарченко, для «Главкома»