На службі в окупантів. Кремлівські гауляйтери Харківщини та Луганщини (досьє)

«Кадри вирішують все». Із виконанням цього гасла Йосипа Сталіна у нинішнього його кремлівського послідовника неабиякі проблеми. Перш за все, це стосується окупованих територій Харківської і Луганської областей, де кадрова лава місцевих чиновників-зрадників просто відсутня. Ситуація із цим у захоплених районах Росією навіть гірша, ніж в окупованій частині Приазов’я та Херсонщини. Там Кремль зміг набрати у загін колаборантів, хоч і відвертих збитих льотчиків, однак, принаймні, відомих українському загалу персонажів.

Аналіз контингенту колаборантів, проведений «Главкомом», дозволяє зробити головний висновок: тамтешні пособники окупантів – абсолютні ноунейми. Стосовно більшості з них немає навіть точної інформації про їхню освіту. При цьому інші дані, наприклад, дати народження, стали доступні здебільшого після оприлюднення українськими правоохоронцями повісток цим особам, підозрюваним у державній зраді.

Харківські «нулі без палички»

Російські війська продовжують чи не щодня руйнувати Харків та вбивати городян. Втім, завдяки контрнаступу ЗСУ в північній частині Харківської області лінія фронту відкинута від міста, інтенсивність його обстрілів в останній час зменшилася в рази. Є сподівання, що основну битву за Харків рашисти вже програли, хоча й надалі окупованою залишається третина Харківщини. Це переважно прикордонні з Росією райони та лівобережжя Сіверського Донця. Армія РФ зараз використовує ці території як плацдарм не стільки для захоплення обласного центру, скільки для наступу з півночі на Донбас – з ізюмського напрямку.

У тимчасово окупованих районах області ворог активно шукає колаборантів серед місцевого чиновництва. Дехто не йде на співробітництво із загарбниками навіть після викрадення та під страхом смерті. А деякі маловідомі раніше персонажі, такі, як мер Балаклії Іван Столбовий або градоначальник Куп’янська Геннадій Мацегора, вже «прикрасили» собою реєстр ДержZрадників, який рух «Чесно» веде з моменту повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Але найприкметніше, що на роль «губернатора» Харківщини окупанти призначили фігуру, про яку зазвичай кажуть: «Він – ніхто і звати його ніяк».

Віталій Ганчев, «глава тимчасової адміністрації» Харківської області

Народився 24 травня 1975 р. в Харкові, про освіту точних даних немає.

Ким був: до весни 2022 р. згадувався в інформаційному просторі буквально двічі. За президентства Януковича – як заступник начальника управління міліції Дергачівського району Харківської області, після Революції гідності – як фігурант сайту «Миротворець». Саме там міститься інформація, що Ганчев ще у 2014 р. зрадив присязі українському народу, ставши бойовиком незаконних збройних формувань «ЛНР» та згодом осівши в Луганську на «керівній посаді» в одному з райвідділків «МВС ЛНР».

Чим відомий: у березні 2022 р. став з'являтися у російських пропагандистських програмах про життя окупованих населених пунктів Козача Лопань та Липці, де його представляли «головою тимчасової цивільної адміністрації «звільненої» території Харківської області». У квітні Ганчев взагалі потрапив у стрічку топпропагандистів. Зокрема РИА Новости процитували його фразу: «Я думаю, що коли вся територія буде вже денацифікована і звільнена, тоді буде прийнято рішення про проведення, швидше за все, серед населення опитування, референдуму, і надалі прийматимемо рішення вже своєю радою». У червні, як повідомлялося в соцмережах, в окупованому Куп’янську відбулася нарада колаборантів Харківщини, на якій ті обрали Ганчева «главою тимчасової адміністрації» області.

Геннадій Мацегора, мер-зрадник Куп’янська

Народився 19 квітня 1978 р. у Куп’янську, про освіту точних даних немає.

Ким був: після проходження строкової служби у Національній гвардії України служив у 1999-2001 рр. інструктором зі спорту в 6-й дивізії Нацгвардії. У 2003-2017 рр. працював тренером-викладачем з вільної боротьби у Куп'янській ДЮСШ на посаді старшого тренера. У 2010 р. обрався депутатом Куп'янської міськради від Партії регіонів, у 2015 р. – депутатом Харківської облради від партії «Відродження», в 2020 р. – міським головою Куп'янська від ОПЗЖ.

Чим відомий: через кілька днів після початку повномасштабної російсько-української війни у лютому 2022 р. Мацегора заявив, що сам домовився з російськими окупантами про передачу влади в Куп’янську, а також забезпечив рашистів транспортом, паливом, їжею та житлом. Це притому що місцеві жителі Куп’янська виходили на масові акції протесту із українською символікою. 9 травня влаштував у місті парад, де склав із Ганчевим сталий гауляйтерський дует Харківщини (Ганчев базується також переважно у Куп’янську). Мацегора є одним з чотирьох голів громад Харківщини, яких українські правоохоронці підозрюють у держзраді. Був присутнім на нараді колаборантів, де Ганчева проголосили «тимчасовим губернатором».

Владислав Соколов, «глава адміністрації» Ізюма

Народився 29 серпня 1968 р. в Ізюмі, про освіту точних даних немає.

Ким був: є колишнім співробітником правоохоронних органів міста Ізюм. Донедавна працював завідувачем сектору банківської безпеки активів фізичних осіб у місцевому відділенні «Ощадбанку». У 2020 р. балотувався у мери Ізюма від партії «Наш край», посів останнє місце з шести претендентів, отримавши в 20 разів менше голосів, чим переможець на виборах Валерій Марченко. Ізюмський міський голова Марченко в інтерв’ю «Главкому» докладно розповів про зраду Соколова та його посіпак.

Чим відомий: за повідомленням Офісу генерального прокурора, Соколов переконував інших місцевих мешканців сприяти військовим країни-агресора, проводив бесіди з головами об’єднаних територіальних громад Ізюмського району щодо розповсюдження «гумдопомоги» з РФ, надавав окупантам інформацію про місцерозташування військ ЗСУ, місцевих активістів і військових тероборони, поширював неправдиві відомості про захоплення Києва і Харкова та особисто підняв російський прапор над будинком Ізюмської райдержадміністрації. Гауляйтеру заочно повідомлено про підозру за фактом державної зради та колабораційної діяльності. Соколов був також присутнім на нараді колаборантів у червні в Куп’янську, де Ганчева проголосили «тимчасовим губернатором» області.

Нові луганські зрадники

Кремль четвертий місяць поспіль вимушений постійно переносити терміни повного захоплення Луганської області. Спочатку Путін вимагав від Шойгу зробити це до 9 травня, потім – до 10 червня, тепер – до 22 червня, але ЗСУ тримає оборону як у самому Сєверодонецьку, так і на підступах до Лисичанська. Загалом станом на 15 квітня 90% Луганщини було захоплено. Але тут варто пам’ятати, що більшу частину регіону рашисти загарбали ще у 2014-2015 роках. Цієї ж весни російська армія захопила Кремінну, далі були вщент зруйновані Попасна, Рубіжне та частина Сєверодонецька, а перед цим – Сватове, Старобільськ, Новопсков, Білокуракине, Біловодськ, Щастя, Станиця Луганська та інші міста і селища регіону. Про це розказав в інтерв’ю «Главкому» голова Сєверодонецької райадміністрації Роман Власенко.

Місцеве населення майже скрізь виходило на протести, поки окупанти не почали стріляти по мирних людях, значна частина місцевої влади також не погодилася на співпрацю із ворогом, але окремі колаборанти таки проявилися. Унікальна ситуація склалася в окупованій Кремінній. Тамтешнього мера міста Володимира Струка, який вирізнявся проросійськими поглядами та був обраний від ОПЗЖ, на початку березня 2022 р. знайшли вбитим. А в кінці квітня в будівлі міськради стався потужний вибух під час наради так званого «народного мера» Кремінної із зрадниками силових структур. Тож всі, хто зрадив присягу на вірність народу України, загинули. Зараз найбільшим новоокупованим населеним пунктом Луганщини є місто Рубіжне, в якому до лютого 2022 р. проживало понад 50 тис. мешканців.

Сергій Хортів, мер-зрадник Рубіжного

Народився 4 травня 1966 р. у Молодогвардійську Луганської області, закінчив Ворошиловградський педагогічний інститут та Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля.

Ким був: довгий час працював директором Рубіжанського політехнічного коледжу, у 2010 р. обирався до Луганської облради від Партії регіонів. Був помічником-консультантом нардепа від «Опозиційного блоку» Юлія Іоффе. Двічі ставав мером Рубіжного: у 2015 р. від Опоблоку та у 2020 р. від «Нашого краю».

Чим відомий: у березні 2014 р. Хортів голосував за звернення Луганської облради із закликом ввести російські війська в Україну «для захисту Донбасу від київської хунти». У травні 2014 р. брав участь у блокуванні української військової техніки у місті Рубіжне, коли бойовики з-за спин мирних жителів розстріляли українських військовослужбовців. Має сина Івана Хортіва – зрадника на боці «ЛНР». У березні 2022 р. Хортів не виходив на зв’язок, аж раптом 1 квітня записав відео із розповідями про «геноцид Донбасу українськими нацистами» та закликами до ЗСУ скласти зброю.

Олександр Гончаров, «глава адміністрації» Старобільська

Народився 3 липня 1971 р. у Старобільську, про освіту точних даних немає.

Ким був: довгий час очолював приватне підприємство, чиїм основним видом діяльності були асенізація, прибирання вулиць та обробка відходів. У 2010 р. як член Партії регіонів став міським головою Старобільська, але у 2015 р. вибори програв. На мерських виборах-2020 за нинішнього колаборанта Гончарова проголосувало всього 193 жителя Старобільська.

Чим відомий: вперше про призначення ексмера Гончарова старобільським гауляйтером повідомила чинна очільниця Старобільська Яна Літвінова, яка була змушена виїхати з міста через шалений тиск на неї збоку російських окупантів. За словами Літвінової, сьогодні у Старобільську відбувається «націоналізація майна», яке вивозять у невідомому напрямку, в місті окупанти заглушили український сигнал та зв’язок, при цьому на території, захопленій окупантами та їхніми колаборантами на чолі із Гончаровим, відсутні звичні продукти, ліки та інші необхідні речі.

Альберт Зінченко, «в.о. глави адміністрації» Станично-Луганського району

Народився у 1967 році, про місце народження, конкретну дату та про освіту точних даних немає.

Ким був: З початку 1990-х працював на держслужбі районного рівня: головним спеціалістом підвідділу ринкових відносин та власності Станично-Луганської райдержадміністрації, заступником голови виконкому Станично-Луганської райради, заступником голови Станично-Луганської райадміністрації. У 2003 р. став заступником начальника головного управління економіки Луганської облдержадміністрації – начальником управління соціально-економічного розвитку області, а з 2007 р. – начальником головного управління економіки Луганської ОДА. У 2009 році розпорядженням президента України Віктора Ющенка його було призначено головою Станично-Луганської РДА. У березні 2021 р. голова Луганської ОВЦА Сергій Гайдай призначив Зінченка керівником Станично-Луганської селищної військово-цивільної адміністрації.

Чим відомий: 28 лютого 2022 р. з’явилося відео, на якому очільник Станиці Луганської Зінченко присягає «главі ЛНР» Леоніду Пасічнику. А вже той згодом проголосив його «в.о. глави адміністрації» Станично-Луганського району. Зрадник виявився одним із небагатьох чиновників Луганщини, хто перейшов на бік ворога. Крім нього, такими на самому початку повномасштабної російської агресії проти України стали лише двоє – голова Міловської селищної громади Олег Савченко (обраний від ОПЗЖ) та селищний голова Марківки Ігор Дзюба (був самовисуванцем). Згодом до них зрадників приєднався вищезгаданий градоначальник Рубіжного від ОПЗЖ Сергій Хортів.

Найближчі колаборантські плани

Як бачимо, і на Харківщині, і на Луганщині зрадників серед топового чиновництва виявилося вкрай мало, тому кадрові пустоти в місцевих російських окупаційних адміністраціях Кремлю доводиться затикати відверто низькосортним матеріалом. Тим часом новоявлені гауляйтери займаються не стільки забезпеченням функціонування владної окупаційної вертикалі, скільки швидким «віджимом» будь-якої чужої власності на місцях та підготовкою «запасних аеродромів» на близьке майбутнє десь на території Росії.

Такі пріоритети колаборантів на Слобожанщині цілком зрозумілі – вони чекають, чим насправді закінчиться битва за Донбас, результат якої визначить долю практично всіх нині окупованих російською армією українських територій. І після перемоги України на донбаських фронтах зрадники в перших рядах попрямують до державного кордону, щоб сховатися на російських просторах із награбованим. Інших планів у цих дрібних гауляйтерів, по суті, немає.

Олег Поліщук, для «Главкома»