Конституція-2014. Бути чи не бути?

Розв’язанням нинішньої кризи повинно стати прийняття нової Конституції, за якої б Україна стала парламентсько-президентською республікою або навіть повністю парламентською республікою. Така думка сьогодні переважає в середовищі правників і політологів. Країна стомилась від авторитаризму Януковича і прагне змін. Влада, відчуваючи цей тренд намагається його всіляко забалакати. «Ручна» Конституційна Асамблея продукує заяви про те, що нібито проект нової Конституції вже готовий. Та зрозуміло, що суть цього напрацювання в принципі не може зашкодити президентській владі Януковича.

-- Янукович злетить у 2015 році і нова Конституція все одно буде прийнята

{1-}

Роман Безсмертний,

громадський діяч, народний депутат України (1994–2004), заступник Глави Секретаріату Президента України (2007–2008), колишній Надзвичайний і Повноважний Посол України в Республіці Білорусь

Зміни Конституції може бути зроблені навіть до весни, а, може, після виборів 2015 року.

Коли саме це можливо – залежить від того, як буде розвиватися ситуація в країні, у стосунках між Майданом і президентом. Справа в тому, яким буде діалог між ними – продуктивним чи не продуктивним. Продуктивний діалог обов’язково виведе їх на нову Конституцію. Непродуктивний – приведе до того, що Янукович злетить у 2015 році і нова Конституція все одно буде прийнята. Ці дві інституції будуть визначати долю політико-правового, конституційного режиму в Україні.

Розробка і прийняття нової Конституції парламентом є найбільш легітимним на сьогоднішній день варіантом зміни Основного Закону.

Нова Конституція – це і місцеве самоврядування як альтернатива нинішній системі організації влади, і ліквідація адміністрацій на районному рівні, мінімізація їхніх повноважень, і децентралізація та деконцентрація влади. Цінність нової Конституції у грамотно розподілених обов’язках як по вертикалі, так і по горизонталі. Там, де не сконцентровано повноваження у одних руках, такі події, які трапилися в ніч з 29 на 30 листопада, просто неможливі. У ту ніч спрацювала не система, а саме концентрація повноважень. Бо концентрація повноважень – це абсолютизм, а абсолютизм – це безкарність. Людина сама по собі - істота слабка, маючи надмірні обтяжливі повноваження, вона вдається до таких кроків. Тут не треба шукати винуватого, перекидаючи вину з Попова на Клюєва. За все відповідає одна людина – Янукович.

Нинішня Конституція створила глухий кут, вона не показує варіант виходу з ситуації, адже сама і завела її туди. Це означає, що Основний Закон не досконалий у частині механізмів формування, переформування влади, виходу з кризи тощо. Основою цієї проблеми є концентрація повноважень в руках президента, і це піднімає ціну, вартість влади до такого рівня, коли вона стає ледь не найбільшою цінністю у суспільстві, залишаючи з боку Бога, мораль, громадські інтереси тощо. Якщо повноваження застеляють людям очі і вони не бояться ні Бога, ні суспільного осуду, тоді немає про що говорити.

-- Потрібно ставити запобіжники

{2-}

Віктор Матчук,

народний депутат України VI скликання, голова Рівненської обласної державної адміністрації (2006—2010)

Конституція обов’язково повинна змінитися. Зараз ми чітко не можемо уявити собі той спосіб, яким вона має змінитися – буде це через Конституційний Суд, через рішення Верховної Ради, референдум. У будь-якому випадку це повинен бути законний спосіб.

Сьогодні вже зрозуміло, що та система влади, яка зараз існує в Україні, не може в принципі уникнути ризиків якихось збочень, коли вся країна - 46 млн. населення - залежать від фобій і особистих хибних уявлень однієї людини. Це не країна 21 століття.

Здавалося б Україна пройшла цей етап 2004 року, але відбулося повернення до старих правил заради однієї людини. В історії є приклади, коли на короткий термін людині давалися диктаторські повноваження і вона витягувала країну з прірви. Нам у цьому розумінні не щастить. У нас диктаторські повноваження, як правило, не дають, а беруть. І беруть їх ті, хто використовує повноваження з найменшою користю для людей. Тому потрібно ставити запобіжники.

Таким запобіжником у більшості європейських країн є більш пропорційний розподіл влади між президентом, парламентом і абсолютна незалежність судової гілки влади. Сьогодні в Україні у парламенті основну скрипку грає провладна більшість, про незалежність судів ми не можемо говорити взагалі, а законодавство вибудовано так, що судді є залежними чиновниками державного апарату і все звелося до однієї людини.

В сьогоднішніх українських реаліях занадто великий ризик на роки стати у залежність від здібностей або від доброї волі, совісті, порядності однієї людини. Тому потрібна парламентська модель правління. Звичайно, парламент не є панацеєю від усього, але парламент хоча би діє публічно. Коли там бійки, ми розуміємо, хто і за що б’ється, можемо дати цьому оцінку. Зараз про дії влади ми не завжди навіть здогадуємося, бо мотиви, логіка її дій нам не зрозумілі.

Систему влади в Україні потрібно змінювати, зміщувати акцент у бік парламенту якомога більше.

Ще одна принципово важлива річ – суд. Я хочу дожити до того часу, коли у нашій країні поліцейський актом зафіксує порушення прем’єр-міністра про невірно запарковане авто, як у Британії, а суд, на підставі цього акту, випише йому штраф, і прем’єр муситиме його заплатити.

Країна у якій є сильна, незалежна судова влада, та, якій довіряє суспільство, сама по собі унеможливила би дуже багато дурниць і злочинів, які сьогодні є в Україні. Тому виписуючи або продумуючи зміни до Конституції, я би говорив не тільки про повернення до Конституції 2004 року, хоча це найпростіший спосіб. Але все-таки про введення реального механізму незалежності суду. Не окремих суддів, а суду як інституту.

Я не хочу, щоб внесення змін до Конституції відбулося за цієї влади. Я не вірю в те, що ця влада здатна на такі проривні, реформаторські речі. Вони здатні оголосити про 22 реформи, кожен день згадувати про труднощі у реформуванні. Проте за весь час правління Януковича в Україні не відбулося жодної реформи. Змінюючи Основний Закон, ми говоримо про засадничу реформу, яка покликана їх обмежити, а в чомусь навіть повністю позбавити влади впливати на суди.

Остерігаюся, що чинна влада може, прикриваючись такою реформою, зробити щось, що у результаті виявиться ще гіршим, але закамуфльованим. Це те, чим займається конституційна асамблея Леоніда Кравчука. Бентежить мене і те, що шириться інформація нібито вже у січні вони будуть готові надати текст нової Конституції. Чого варте тільки те, що там так само, як і зараз, немає чіткої процедури імпічменту президента.

-- Громадськість повинна зрозуміти, що вона може диктувати політикам

{3-}

Юрій Ключковський,

політик, народний депутат України III-VI скликань, доцент кафедри теорії фізики Львівського національного університету імені Івана Франка

Журналісти, які вважають, що Конституцію може бути прийнято наступного року, не дочитали, що сказав Леонід Кравчук. Готова лише концепція змін Конституції, а не текст змін Конституції. Тому немає, що вносити до Верховної Ради, немає законопроекту, який треба розглядати. Його ще треба написати на основі цієї концепції.

Можу також сказати, що від концепції до тексту законопроекту лежить дуже довгий шлях. Хоча сама по собі концепція Основного Закону досить непогана і в принципі її можна було би підтримувати, але це ще не текст, який можна було би вносити, і тому нереально, щоб на весняній сесії були проголосовані зміни до Конституції у першому читанні. А ще ж має бути висновок Конституційного Суду, тому це все достатньо довгий процес. Хіба що буде дуже хороша Конституція, на якій зійдуться і опозиція, і влада, але це дуже гіпотетична ситуація.

Щодо основних відмінностей у новій Конституції, треба робити перерозподіл повноважень. Адже та ситуація, яка склалася сьогодні, фактично призводить до авторитарної влади президента, котрий підпорядкував собі все, що тільки можна. Така ситуація не є нормальною для демократичної держави.

Перехід до парламентського формування уряду є вкрай необхідним, однак жоден спосіб побудови відносин у трикутнику влади – Верховна Рада, президент, Кабмін – не гарантує нічого доброго без відповідної політичної культури і практики дотримання певних демократичних засад. І у межах парламентської республіки можна влаштувати авторитарну диктатуру прем’єр-міністра.

Тому лише змінами тексту Конституції, змінами принципів формування влади не можна усунути всі загрози, які існують перед державою.

Основний гарант дотримання демократичних засад функціонування держави – це громадськість, суспільна думка. У цьому відношенні колосальну роль виконує Майдан. Те, що зараз відбувається формування певних організаційних засад і його несприйняття політиків, є певною мірою крайністю, але на сьогодні хорошою крайністю. Колись воно прийде до нормальної співпраці між громадськістю і політиками. Втім громадськість повинна відчути власну силу і зрозуміти, що вона може диктувати політикам, коли вони забуваються і занадто захоплюються владою.

-- Краще прийти до повністю парламентської форми правління

{4-}

Віктор Мусіяка,

політик, один з авторів тексту Конституції України

Вихід з нинішньої політичної кризи я бачу в тому, щоб був проведений круглий стіл за участю і президента, і усіх інших учасників політичного процесу, який мав би завершитися скликанням установчих конституційних зборів і підготовкою остаточного варіанту нової Конституції. Потім цей Основний Закон треба винести на референдум, народ має її затвердити і все. На основі цієї Конституції також мають пройти вибори президента, Верховної Ради та органів місцевого самоврядування.

Вважаю, що існують всі можливості зробити це до кінця наступного року.

У новій конституції потрібно визначити Україну як парламентсько-президентську республіку, щоб парламент формував уряд і відповідав за його дії, притягав до відповідальності. Щоб була взаємна відповідальність влади у регіонах за те, що відбувається в державі. З часом, звісно, краще прийти до повністю парламентської форми правління.