Зіскочити з голки. Крок перший

В Україні падає видобуток нафти і газу. На фоні збільшення цін на енергоресурси на світових біржах політика вітчизняного уряду у сфері порятунку видобувної галузі є вкрай пасивною. Це призводить до збільшення залежності від імпорту енергоносіїв та вимагає величезних витрат з державного бюджету для закупівлі дорогого газу. До такого висновку дійшли експерти під час Енергетичних дебатів на тему «Як призупинити падіння видобутку нафти і газу в Україні?», в яких взяли участь народний депутат 3-го скликання та колишній заступник голови «Укргазпрому» Іван Діяк та керівник енергетичних програм Центру Разумкова Сергій Дяченко.

Іван Діяк:

Ще у перші роки незалежності Україна розробляла програми збільшення видобутку нафти та газу. Спеціалісти галузі бачили всі підстави для нарощування видобутку, оскільки у 1960-70 рр. найбільше природного газу в СРСР «викачували» саме в Україні. Цей показник сягав близько 70 млрд. кубометрів газу на рік.

Коли у 2004-05 рр. я був радником Президента, то одним із перших ініціював написання нової енергетичної стратегії України до 2030 р. Документ містив заходи, спрямовані на збільшення видобутку палива, заощадження споживання енергоресурсів. Згідно стратегії до 2030 р. видобуток газу мав збільшитися до 28 млрд. кубометрів. Зменшення споживання, збільшення власного видобутку та отримання прибутку від транзиту газу дозволяв Україні практично не залежати від поставок газу з Росії. Однак, із змінами урядів заходи, передбачені Енергетичною стратегією, практично не виконувалися.

Аналіз поточної ситуації демонструє, що Україна з початку року зменшила обсяги видобутку газу на 220-250 млн. кубометрів у порівнянні з аналогічним періодом минулого року. Тенденції падіння видобутку надалі посилюються. Зокрема, катастрофічно зменшуються обсяги видобутку газу найбільшою нафтовидобувною компанією, якою є «Укрнафта». Причина полягає у відмові менеджменту компанії вкладати гроші і розвивати галузь. З початку року «Укрнафта» виконала план по бурінню нових свердловин лише на 32%. У порівнянні з показниками минулого року компанія зменшила обсяги буріння на 30%.

Уряду та керівникам нафтогазової галузі слід принципово переглянути підходи до розвитку видобутку вуглеводнів. Замість того, щоб шукати «незрозумілих» інвесторів було б доцільно спрямувати кошти, які зараз витрачаються на закупівлю російського газу, на геологорозвідувальні роботи всередині країни. Мова йде про співмірні обсяги фінансування, оскільки щомісячно Україна віддає «Газпрому» за спожите палива більше $1 млрд.

Викликають відвертий подив намагання Міненерго залучити до проектів з освоєння шельфу російські компанії. Росія взагалі не зацікавлена в тому, щоб зменшувати залежність України від поставок власних нафти та газу. Енергетичною стратегією передбачалося, що вже через 5-7 років з родовищ на шельфі Чорного моря Україна самостійно зможе отримувати до 10 млрд. кубометрів газу.

Не витримують критики і окремі, я би сказав, «прожекти», української влади з видобутку вуглеводнів за кордоном, зокрема, в Росії. Заяви керівництва Міністерства енергетики України про можливе внесення російських родовищ до статутного капіталу спільного підприємства з «Газпромом», про створення якого йде мова останнім часом, безперспективні. Причина полягає у тому, що «Газпром» не запропонує Україні родовища, освоєння яких буде фінансово посильним для «Нафтогазу». Свого часу російською стороною піднімалося питання про освоєння за участю України родовищ, розташованих на Ямалі, що вимагає десятків мільярдів витрат у доларах США. В України, яка не може у достатній мірі інвестувати у власний видобуток, таких коштів просто немає.

Невирішеним залишається питання про приєднання НАК «Надра України» до «Нафтогазу України». «Надра України» володіють значною кількістю ліцензій на родовища нафти і газу. Сьогодні ефективність їх використання викликає багато питань.

Окремо стоїть питання видачі ліцензій на розробку родовищ. Якщо влада ставить перед собою завдання збільшити видобуток слід було б спростити процедуру видачі ліцензій. Жодних подібних кроків ми не бачимо.

Фактична відсутність державної політики у галузі видобутку нафти і газу робить безперспективним подальше існування НАК «Нафтогаз України», оскільки ця компанія не контролює найбільшого видобувника нафти «Укрнафту» і не отримує достатньої кількості ліцензій на розробку родовищ. Ми бачимо лише імітацію діяльності чиновниками, від якої власної нафти і газу в Україні більше не стає.

Пояснити таку бездіяльність паливно-енергетичного блоку уряду можна намаганнями довести галузь «до ручки» з метою подальшої приватизації найбільш привабливих активів.

У разі, якщо видобувні підприємства припинять вкладати кошти у збільшення видобутку нафти і газу відбудеться стрімке падінні обсягів видобутку з нинішніх 20 млрд. кубометрів до 12-14 млрд. кубометрів. Небезпечним є те, що негативну тенденцію буде важко перервати. Обсяги щорічних вкладень для розвитку видобувної галузі я оцінюю у 1 млрд. дол.

Сергій Дяченко:

На сьогоднішній день запаси свердловин, з яких здійснюється видобуток нафти, виснажені на 80%. Світова практика доводить, що для забезпечення збільшення видобутку вуглеводнів слід щорічно прирощувати запаси з подвійним коефіцієнтом до річного рівня видобутку. В Україні щорічний приріст запасів дорівнює обсягам видобутку, що не дозволяє розраховувати на збільшення видобутку нафти і газу. Ще гірша ситуація в «Укрнафті», де приріст запасів приблизно вдвічі менше за інші державні видобувні компанії. Крім того, приріст запасів забезпечується за рахунок малих та середніх родовищ з складною геологічною структурою.

Динаміка показників приросту запасів свідчить про те, що Україна втрачає перспективи нарощування видобутку нафти та газу. Проблемою також є недостатнє державне фінансування галузі та відсутність з державного боку спроб пошуку приватних інвесторів.

Найбільшою проблемою організаційного характеру є незрозуміла державна політика у сфері видачі спецдозволів на освоєнню родовищ вуглеводнів. Майже щорічно змінюються правила видачі спецдозволів, що не сприяє збільшенню інтересу з боку інвесторів.

Викликає питання податкова політика, коли держава не намагається отримати рівну кількість податків і зборів як з нових, так і з вичерпаних родовищ. На жаль, така політика підштовхує видобувні компанії до «знімання вершків» з родовищ, до яких вони втрачають інтерес відразу після зменшення дебіту свердловин.

Не сприяє збільшенню видобутку складна та непрозора система виділення земельних ділянок під майбутні свердловини. Подекуди процес отримання земельної ділянки триває 4-5 років. Перешкоди з боку місцевих органів влади у виділенні землі відчувають як державні, так і приватні компанії.

Нарешті, негативний вплив здійснює корупція. Згідно з даними, наведеними кілька років тому на засіданні РНБО, щорічно в Україні розкрадається приблизно 3 млрд. кубометрів газу власного видобутку та 800 тис. тон нафти.

Я оцінюю вкладення, які дозволять перервати падіння рівня видобутку нафти і газу в Україні у $1-1,5 млрд. щорічно. Для того, щоб реалізувати плани по суттєвому збільшенню видобутку, зокрема передбачені Енергетичною стратегією, потреба у коштах є набагато більшою – близько 400 млрд. грн.

«Енергетичні дебати» - спільний проект «Інституту енергетичних досліджень» та ІАЦ «Главком».

Фото Станислава Груздева