Це трапиться не завтра… Але від цього нікуди не дітися

Більше того, іноді він навіть шкодить. Бо напередодні чергових мінських зустрічей, як правило, жвавішає Росія, йдуть чергові «гумконвої» на Донбас, частішають обстріли… Сьогодні «Мінськ» потрібен більше як певна реперна точка, «стовп при дорозі», зачіпка і нагадування про те, що проблема існує. Відповісти на реальні питання Мінськ сьогодні не в змозі… Мінський формат – це якраз той випадок, коли «краще так, ніж нічого»…

На що ж сподіватися українцям? – Не так на переговори та на міжнародну допомогу, як на час та на логіку історичного процесу… Звісно, може видатися, що такий розклад доволі песимістичний… Але це саме та штука, що працює безвідмовно...

Читав днями вже згадуваного раніше Лі Куан Ю, засновника сучасного Сінгапура. Дуже мудро писав цей чоловік про майбутнє світу. Кажуть, Маргарет Тетчер не пропускала жодної його публікації, бо він ніколи не помилявся в своїх прогнозах…

Лі Куан Ю пише про майбутнє світу в нинішньому столітті. Для нього головна парадигма і вектор – Китай. Він бачить логіку розвитку світу, він відчуває його як комп’ютер, без всяких емоцій та суб’єктивних поглядів…

Рано чи пізно, Тайвань стане китайським, як став таким Гонконг, - каже Лі Куан Ю. Рано чи пізно Китай витіснить ВМФ США з південно-азійської частини Тихого океану. Рано чи пізно Японія буде змушена стати китайським сателітом…

Рано чи пізно Китай оглянеться й на Північ... Китай - це не Гітлер... Це хитрий, досвідчений тигр з втягнутими в «подушечки» кігтями... Так легше крастися...

Чому? - Та тому що так видно вже сьогодні. Тому, ще це Китай! Тому що це майже півтора мільярди населення, і більше як дві тисячі років цивілізації! Тому що дисципліна і національна єдність з ідентичністю та бездоганна підпорядкованість…

Сучасна Греція, Італія, Єгипет мажей не мають нічого спільного з Давньою Грецію, Римом, давнім Єгиптом... Лише Китай зберіг «тяглість», добрався цілим та неушкодженим аж до наших днів...

Трохи далі Лі Куан Ю пише, що КНДР в історичному часі приречена на розвал та забуття. Неможливо дуже довго, так і настільки обманювати людей, та силою тримати це штучне утворення…

Ці висновки можна екстраполювати і на Росію. Санкції, втрата ринків, відсутність будь-якого технологічного розвитку, ізоляція, цензура, бідність населення і мракобєсіє, авторитаризм, повна залежність від природніх ресурсів при відсутності альтернативних джерел наповнення бюджету… Такі системи довго не живуть. Вони лише видаються сильними та незламними. А потом – бац! – І всьо!

Це трапиться не завтра… І не через пару тижнів. Але від цього нікуди не дітися. Так буде. Звісно, хотілося б, щоб Путін десь раптом летально вдавився пільменьом чи перечепився і сильно вдарився головою об «порєбрік»... Але, скоріше, за все так не буде... Буде по іншому... Зрештою, і потужний та непорушний СРСР розвалився за якісь шість років…