Путін показав свою слабкість

Інформація про поставки до України далекобійної артилерії так налякала Кремль, що Путін знову почав погрожувати Україні і Заходу. Наголошуючи на тому, що «якщо Сполучені Штати передадуть Україні ракети великої дальності, і вони будуть, і будуть поставлятися – з цього ми робитимемо відповідні висновки та застосовуватимемо свої засоби враження, яких у нас достатньо, для того щоб завдавати ударів по тим об’єктам, по яких ми поки що не наносимо». Ну просто таки «гуманіст» цей російський диктатор. Адже, виявляється, Російська Федерація веде в Україні якусь дуже «гуманну» війну і просто таки «жаліє» українців, щоб не завдавати їм більшої, ніж належить за приписом шкоди.

Якою є ця «шкала російської гуманності», звісно, важко сказати, але все це відбувається на фоні імперських голосів, які звучать в Росії. Що, мовляв, – «Якщо пішло на те, що збираються постачати зброю масового враження великої дальності, то цілком можна вийти з Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. І продавати її наліво й направо усім бажаючим».

Ця загроза повністю підірвати основи існуючого міжнародного порядку вказує, що в Москві готові йти на все, тільки щоб їм віддали Україну на розтерзання. Адже на думку російських шовіністів, – «Львів і Київ мають виглядати як Маріуполь, навіть гірше, тоді хоч страх з’явиться».

«Колективний російський народ» до кінця так і не здатен зрозуміти, куди їх усіх втягнув Путін, хоча його деякі представники переконані у тому, що «Росія має вигоду від затягнутості конфлікту. Багато хто з тих, які раніше ні в що не ставили Російську Федерацію, вже почали здогадуватися, що РФ має якусь вагу у світі. І з кожним днем їх прозріває дедалі більше. Так, у самій Росії теж не все гаразд. Але росіяни вже давно звикли до подібних складнощів, вони у нас і без жодних конфліктів одна за одною відбуваються. А ось у випещеній Європі найменша проблема зараз перетвориться на трагедію світового масштабу».

Росіяни, котрі у своїй більшості, отримують інформацію з путінського телевізора, й не здогадуються, що такого несприйняття Росії, як держави по всьому світу, не було навіть у ті часи, коли вона прикидалася Радянським Союзом.

У Вашингтоні і Брюсселі мали б зробити висновки з відвертих погроз Путіна Заходу. Адже в Кремлі просто знахабніли. Чому тоді Захід, в свою чергу, не вимагає від Російської Федерації припинити використання артилерії дальньої дії проти України?

Чому Путін вважає, що це нормально, коли він вторгається в сусідню державу і ще й вимагає, щоб йому дозволили це робити безкарно? Відповідно до Статуту ООН, підписаного тією ж Росією, держави-члени ООН, у тому числі й Україна, мають право на самооборону.

Після подібних заяв Путіна США та інші країни Заходу мали б поставити до України реактивні системи залпового вогню і велику кількість боєприпасів до них, щоб допомогти Україні відбити збройну агресію Росії і вигнати окупантів зі своєї території.

Якщо Путін почне підвищувати ставки ще більше, ніж масові вбивства, зґвалтування та катування громадян України, Захід мав би поставити Україні крилаті ракети, щоб знищити російську військову базу в Севастополі і потопити Чорноморський флот.

Головною стратегією війни, яку веде Росія в Україні, є депопуляція і повне й остаточне очищення її території від українців, та депортація населення, якому вдасться вижити, на територію РФ – в Сибір і на Далекий Схід. Москва збирається замінити корінне населення України на завезених з російської глибинки зайд, як це вона вже давно робить в окупованому росіянами українському Криму.

Путін бачить Україну тільки в якості рабської провінції Малоросії, яка, за його задумом, мусить стати невід’ємною складовою частиною Російської Федерації.

Взагалі у Кремля дуже дивна логіка. Звідти весь час лякають, що буде страшна відповідь, якщо Україна вдарить по російським територіям. Проте, чому це Росія має залишатися неушкодженою, коли українські землі постійно піддаються ракетним і артилерійським обстрілам? Війна, яку затіяв Путін, мусить вестися і на російській території. Щоб нарешті росіяни на собі відчули, що таке війна, яку вони так довго підтримували, а церковники відкрито благословляли.

На цьому етапі російсько-української війни можна зробити вже деякі проміжні висновки: вже зараз очевидно, що в Росії не вистачає людей і військової техніки; нові підрозділи українських військ мають бути розгорнуті протягом 2-4 тижнів, а це дає шанс докорінно змінити обстановку на фронтах; російська артилерія виявилася не такою ефективною, як здавалося на початку, а українці навчилися стримувати просування московців у ближніх боях; навколо «шиї» тоталітарного кремлівського монстра все тугіше затягується петля, і тому найближчим часом можна очікувати на зростання кількості істеричних російських погроз.

В російській армії знаходитися непросто. Їх переконували в тому, що вони перебувають в елітній армії, а на перевірку виявилося, що вона бездарно керована приятелями Путіна і Шойгу, які розікрали кошти на її утримання та функціонування, і родичами олігархів, що ніколи навіть не чули про логістику.

Рашисти думали, що танкова броня захистить їх від снарядів українців, а на перевірку вийшло, що натомість вона гарантує їм жахливу смерть. Оскільки влучання з протитанкових реактивних систем «Джавелін» або «Енлоу» перетворює броню на киплячий метал або осколки шрапнелі.

Їх переконували в тому, що вони несуть українцям визволення, а в дійсності їх послали викрасти ресурси іншої країни для свого безумного лідера-вбивці. У якийсь момент має настати усвідомлення того, що їх жорстоко обманули.

Якщо Путіну не вдасться захопити повністю і утримати Сєверодонецьк, на який він кинув надзвичайно великі військові сили, то що йому робити далі?

Це все дуже нагадує відчуття дежавю битви за Балдж, яка розпочалася 16 грудня 1944 року під час Другої світової війни, і була відчайдушною спробою німців перемогти війська союзників на Заході.

Тоді Гітлер для наступу кинув усі свої обмежені ресурси, намагаючись здобути перелом у війні. У Сєверодонецьку прослідковується те ж саме. Резервів у Путіна залишається небагато, і навіть якщо він оголосить війну та вирішить провести загальну мобілізацію, то раніше осені він ніяк не підготує хоча б більш-менш навчені війська.

Не дивлячись на всі страшні випробування, які випали на долю України, вона, за допомоги Сполучених Штатів, Великої Британії і інших своїх союзників, стає все більш сильнішою. А Росія, як би там не надував щоки Путін, стає слабшою. Після поставок дальнобійної артилерії, Москва втратить цю свою перевагу, яка була у неї з початку війни.

Коли Росія почала втрачати свої позиції в Сєверодонецьку, Путін вирішив відновити ракетні обстріли Києва. Тому ракетні атаки росіян на українську столицю – це демонстрація слабкості Російської Федерації, а не сили, як це намагається продемонструвати Кремль.

Якби військам російського тирана вдалося повністю захопити всі території Донецької і Луганської областей, то він мав би можливість оголосити про припинення вогню або спробувати поставити свою війну «на паузу», щоб використати дипломатію, аби розколоти Захід, перш ніж продовжити нові атаки на Україну. Чи проголосити це «перемогою» російської зброї, перед переходом своєї армії у стратегічну оборону.

Путін все більше стає схожим на того, хто піймав тигра за хвіст і не хоче відпускати. Оскільки навіть обмежені цілі «звільнення» Донбасу від України виглядають сумнівними.

Не кажучи вже про фіктивне припинення вогню, яке полягає в тому, що Москва зберігає за собою все, що вже встигла окупувати на півдні і сході України, і нічого не повертає назад. І лише виграє час для перегрупування та переозброєння, щоб після цього заграбастати ще більше українських територій.

Тому «припинення вогню» не є подарунком від Путіна. Ми маємо повне право і будемо продовжувати боротьбу доти, поки не викинемо російські війська з усіх окупованих територій України.