Російські фашисти з Антифашистського форуму України

Майже дочірна структура Партії регіонів, яка носить одіозну назву Антифашистський форум, в переддень виборів сильно активізувалася. Причину такої працьовитості можна зрозуміти з заяв, які ця шарашкина контора видає на гора.

Спочатку «борці з фашизмом» вирішили попіаритись на лідерові Всеукраїнського об’єднання «Свобода» і написали слізний лист до урядів та парламентів країн Євросоюзу, США, Канади, Росії, України і Білорусі з вимогою заборонити йому та його соратникам в’їзд до їхніх країн, потім співголова Антифашистського форуму України, народний депутат від Партії регіонів Дмитро Шенцев заявив, що складатиме списки неугодним антифашистам лідерів небратніх організацій. «Ми також підготуємо найближчим часом списки тих лідерів націоналістичних рухів, які розпалюють настрої нацизму, ксенофобії і антисемітизму в Україні. Цей чорний список з’явиться на нашому сайті і буде направлений у посольства країн Євросоюзу», - сказав Шенцев. Ну, і нарешті, аби в націоналістів вже остаточно затряслись колінка, Шенцев вніс до парламенту ще й проект закону, що пропонує заборонити усі націоналістичні організації в Україні.

Чесно кажучи, зі всіх цих потуг регіоналів-антифашистів можна було б просто посміятися. Ну, прихворіли хлопці трошки, температурка під вибори піднялася, бачать нещасні, що рейтинги падають, «покращення життя вже сьогодні» не буде, земля з-під ніг розлазиться і світле майбутнє в найближчий час може для них накритися мідним тазом. Можна було б, але не варто.

Ні, вони не такі страшні, як здаються, і їхні методики – це всього лиш витягнуті з кегебешних і геббельсівських сейфів інструкції. Питання в іншому. Навіщо і кому це потрібно? І воно, до речі, не таке риторичне, як здається. Зайшовши на сайт антифашистів, я дізнався, що створена ця організація під час науково-практичної конференції «Друга світова війна: уроки і значення для України», яка відбулася в Харкові у вересні минулого року за участі теперішнього прем’єра Миколи Яновича Азарова, відомого українолюба і знавця української словесності. Повірити в те, що створилась вона без його благословення, було б важко. Адже як не крути, очолили її аж два регіонали: народний депутат України Дмитро Шенцев і голова Луганської облради Валерій Голенко. Отже, сміливо можемо вважати її всього лиш державною конторкою, до того ж філіалом правлячої партії, призначення якої – виконувати певні функції, які не зовсім з руки здійснювати державній машині. Поки що не з руки. «Громадськість» попросить – тоді буде з руки…

Ще однією метою створення структури з такою гучною назвою був передвиборчий піар. Адже склепали її саме до президентських виборів. Втім, окрім виборчого піару в антифашиків є й інші завдання. Які саме – можна зрозуміти з їх візитки на офіційному сайті. Як стверджується в ній, діяльність форуму буде спрямована на протидію «оранжево-корічневой чумє». «Ми будєм добіваться отстраненія от власті всєх політіков, скомпрометіровавших себя проявленіямі ксенофобіі, расізма, фашизма. Сегодня офіциальний Кіев, обеляя і героізіруя нацистскіх пособніков, поощряєт возрожденіє крайніх форм націоналізма, вєдьот дело к ревізіі ітогов Второй міровой войни. Такая політіка угрожает міру і спокойствію Украіни, разжигаєт русофобские настроенія, стімулируєт распространєніє нацистской ідеологіі в стране.»

Якщо я все вірно зрозумів з цього «одкровення», то хлопці з антифашистського комітету по-великому об’єдналися з двох причин. Перша – їх не влаштовує правдиве розкриття та висвітлення замовчуваних і чорних сторінок української історії, а по-друге, їх непокоїть лише розпалювання русофобських настроїв. Розпалювання всіх інших фобських настроїв їх абсолютно влаштовує. В тому числі українофобських. Власне, саме задля розпалювання українофобії цю організацію здається і створили. Чи не так?

Виявляється, маємо справу зовсім не з антифашистами. Захист совєцької версії історичної правди і піклування виключно про російські інтереси не має нічого спільного з антифашизмом. Його тут і не стояло. Не має з ним нічого спільного і виключно проросійська і виключно російськомовна риторика. А коли взяти до уваги ще й недавні заяви, спів керівника організації про складення списків опонентів і проект закону про заборону націоналістичних організацій, то тут висновок напрошується дуже навіть цікавий. Маємо справу зі справжніми російськими фашистами, які прикриваються антифашистськими гаслами і боряться зі всім українським. Якщо хто має сумніви, раджу погортати сторінки підручників з історії, можна навіть радянських, і я впевнений, що ви знайдете майже стовідсоткову схожість між соратниками фюрера і членами Антифашистського форуму України. Ті також спочатку складали списки, а потім – будували концтабори, мавпуючи, до речі, винахід мудрих совєцьких вождів-канібалів. Вони також полюбляли забороняти організації своїх противників, таврували їх ворогами рейху, а потім задля благої справи і спокою в країні відправляли всіх їх членів в крематорії. Вони також не любили, коли хтось мав іншу відмінну від них думку, і їхнім єдиним аргументом було фізичне знищення противника.

Те, що ці хлопці – ще профани в порівнянні з гітлерівськими вбивцями, хай вас не заспокоює. Фюрер також колись починав всього лиш з пивних бунтів і ходив Мюнхеном - вибивав вікна. В наших же «героїв» насправді карти в руках. Точніше, влада в країні. І влаштувати кілька провокацій, щоб потім за допомогою силовиків навести в «новій країні», яку вони будують, «новий порядок», буде не вельми складно. Власне, це і є їхнім основним завданням. Звичайна дестабілізація ситуації і отримання з цього своїх дивідендів.

Почати зі «Свободи» нині їх змушує насправді падіння власного рейтингу і ріст національної свідомості в країні, а відповідно – і ріст популярності цієї політичної сили. Втім, справа зовсім не в «Свободі». Бо ніхто не може гарантувати, що в список націоналістичних організацій не потраплять всі інші проукраїнські партії та рухи громадські організації, етнічні гуртки, студентські товариства, молодіжні рухи і навіть дитячі організації. Питання в рості національної та політичної свідомості українського народу і в розчаруванні брехливими політиканами всіх мастей, які насправді є повними імпотентами, не здатними нічого змінити. Адже керувати безмозглим населенням, яке вірить в абстрактні теревені про інтернаціоналізм, світле совєцьке минуле і іншу маячню, набагато легше, ніж мати справу зі сформованим і знаючим собі ціну народом.

Дуже б не хотілося, щоб такий сценарій в Україні справді став реальністю, але все до того йде. Повільно, але впевнено. Тим більше, що ніхто ні за кого не впишеться. Ані «Репортери без кордонів», ані Рада Європи, ані НАТО. Внутрішні справи України і крапка.

P.S. «Вельмишановні» антифашисти, «не робіть з тата варята» і не вводьте в оману нормальних людей! Заберіть зі своєї назви префікс «анти» і називайтесь тими, ким ви насправді є …