Велика злучка

В нинішній програмі візиту Путіна до України окрім всіляких торгів за труби, газ і душі запланований один дуже душевний захід. Володимировича поведуть потрусити тілесами на справжнісінький бал. Ну, щоб розслабився, згадав молодість, себе показав, других подивився і все таке. За твердженням організаторів, бал благодійний, і всі зібрані кошти будуть спрямовані на реконструкцію кардіологічного центру для правильних ветеранів правильної війни. Його учасниками стануть хлопці з військового ліцею ім. І. Богуна та вихованиці Московської кадетської школи-інтернату №9.

Втім, можливо справжня причина гульбану не така примітивна, як здається, хоча й не менш благородна. За невинністю благочинного заходу легко проглядається така собі цілеспрямована дружба народів. Хлопці наші – дівки ваші. А й справді, що ще може міцніше об’єднати такі до непристойності дружні країни Україну й Росію, як не молода жагуча пристрасть надцяти пар очей? Ані газ, ані флот, ані взаємні облизування не дадуть того ефекту, як запальний молодечий танець, пристрасні обійми, кров в голову, гормони ще кудись – і дивись, на весну можна буде влаштовувати масове весілля курсантів-богунівців і кадеток московської школи-інтернату №9. Звісно, за участі обох Президентів обох братніх держав, патріарха правильної церкви Гундяєва і всіх-всіх-всіх, хто так скучив за розпашілими кремлівськими обіймами.

Думаєте, нездорова фантазія? А якраз і ні. Все гарно і розумно прораховано і пораховано. Кого виховують в ліцеї Богуна? Правильно. Майбутню еліту української армії. Її мозок. Не мине багато років, і ці хлопці візьмуть в свої руки кермо українського війська. Нині у нас з північними сусідами, звичайно, дружба навіки, але хто гарантує, що вона раптом колись не скінчиться, як приміром у Росії з Грузією? Як тоді поведуть себе ці молоді й талановиті полковники і генерали? Чи не захочуть випадково виписати свої імена на зруйнованих кремлівських стінах? Хтозна. От, власне, щоб так не трапилося, краще подбати про це заздалегідь і оформити страхування…

Тим паче, матеріал до страхування себто переробки дуже навіть надається, і вік той, що треба, і бажання ті, що треба, і нереалізовані мрії в сам раз. Побачать зголоднілі на безриб’ї хлопці та дівчата одне одного, і вже любов до гробу, а там дивись і діти підуть, і внуки, і всяке таке… Хіба ж хтось в такій ситуації додумається з кимось воювати навіть за якісь національні інтереси? Та ніколи в світі. Ми ж одне без одного і жити не зможемо. А як добре піде, то цілими народами під вінець підемо. Як в старі «добрі» часи…

Колись багато царів, імператорів та інших вінценосних осіб любили влаштовувати схожі акції задля закріплення своєї влади на підкорених територіях. Метод не новий, зате дуже дієвий. Дружби народів, так би мовити, надійний оплот. Сучасні царі теж, виявляється, не проти подібних авантюр. Тим паче шкірка варта вичинки.