Ситуація на фронті. Росіянам загрожують небезпечні та неприємні речі

Російське військове командування зустрічає Новий Рік у звичному для себе стані «творчого і креативного хаосу». Судячи зі всього, розуміння ним обстановки і розвитку подій, як у загальному сенсі, так й на окремих операційних напрямках цієї війни, для нього, носить достатньо чіткий та недвозначний відбиток так званого «дефіциту правдоподібної інформації».

Нічим іншим пояснити сенс та зміст його рішень, стосовно подальшого ведення бойових дій, я не можу. В чергове твердження, що це «такой хитрый план», повірити можливо тільки з великим розширенням рамок своєї уяви.

Наприклад, воно з впертістю, гідної іншого використання продовжує готуватися до «наступу ЗСУ», який нібито повинен найближчим часом відбутися на крайній північній ділянці Старобільського напрямку, з форсуванням р. Оскіл по рубежу Лиман Перший – Дворічне – Богданівське – Лиман Другий.

Перекидаються війська, у посиленому темпі риються окопи та облаштовуються опорні пункти, підтягується артилерія. і т.і.

Ну, якщо йому так хочеться, то нехай бавиться.

Але, у зв'язку з цим, варто мати на увазі, що «немного южнее», а саме в районі Кремінної, ситуація для противника продовжує погіршуватися. І наслідки цього процесу для противника, в разі його продовження, можуть мати куди більш негативні наслідки, ніж навіть уявний прорив ЗСУ через Оскіл в районі Богданівського та Тавільжанки.

Лісистий район західніше Червонопопівки та Житлівки ЗСУ продовжують достатньо міцно утримувати, так само як й район південніше та південно-східніше Діброви (більше того, тут навіть російським військам доводиться певною мірою відходити на окремих ділянках).

Будь-який військовослужбовець, більш-менш знайомий з основами загальновійськової тактики, подивившись на цю ситуацію на карті, видасть вам однозначний «діагноз» – усьому російському, що зараз намагається втримати «передпілля» Кремінної в районі Діброви та східніше, загрожують достатньо небезпечні та неприємні речі.

Розшифровувати детально, що й як я не буду, але очевидно, що російському командуванню рано чи пізно доведеться з цим «что-то решать», а не займатися реалізацією результатів якихось його псевдо-аналітичних оцінок обстановки північніше Сватове. Тим більше, в своїй уяві. Але, за великим рахунком, якщо йому так хочеться, то нехай так й робить.

Бо, навіть, з точки зору практичної доцільності, те, що може трапитись, зовсім не одне те саме, що вже трапляється. На війні, це завжди важливо – часовий фактор, тим більше, рознесений по місцю і моменту початку реалізації.

Протягом декілька попередніх діб, стало очевидним, що російське військове командування таки «зазирнуло пару раз у мапу» і те, що воно там побачило не зовсім йому сподобалось, скажімо так.

Це вилилось зразу у декілька подій.

• з напрямку с.Райгородка, в районі південно-східніше с.Надія було, виявлено ДРГ противника (до 5-и осіб, ймовірно зі складу розвід-підрозділу 15-ї мсбр 2-ї ЗВА ЦВО). Нанесено вогневе ураження, противник відійшов. Очевидно, противник спробував більш-менш достеменно встановити стан передових підрозділів ЗСУ на найбільш загрозливій для свого Сватівського району оборони ділянці. В контексті загальної ситуації по рубежу Сватове – Кремінна це достатньо важливий симптом, бо, судячи зі всього, російське командування все ще продовжує «коливатися» в своїй оцінці – де саме ЗСУ «знову попруть», під Сватове, чи під Кремінною.
• На тактичному напрямку Красноріченське – Невське, в районі західніше с. Площанка, противник силами до відділення (10-12 чоловік, без бронетехніки), ймовірно зі складу зведеного штурмового загону «Шторм» 252-го мсп 3-ї мсд 20 ЗВА ЗВО, за вогневої підтримки танку, спробував атакувати передовий опорний пункт ЗСУ. Нанесене вогневе ураження, противник відступив на вихідний рубіж
• На тактичному напрямку Червонопопівка – Ямполівка, в районі північно-західніше Червонопопівки противник силами до мсв (18-20 бійців, скоріше за все, також зі складу зведеного штурмового загону «Шторм», але вже 35-ї мсбр 41-ї ЗВА ЦВО, без бронетехніки) здійснив ДВА РАЗИ спробу атакувати східніше Ямполівки передові позиції ЗСУ при підтримці масованого вогню артилерії та мінометів. Успіху також не мав, вимушений був відійти.
• Цей номер противник спробував провернути й в подальшому. Наступного дня, він на тактичному напрямку Кремінна – Ямполівка знову повторив свою спробу подвійної атаки. На цей раз силами мсв (разом до 24-25 в\сл), розділеного на 2-і штурмові групи зі складу ймовірно зведеного загону «Шторм» 228-го мсп 90-й тд (й знову без бронетехніки, але за підтримки вогню 2-х танків та 2-х арт-батарей) спробував атакувати наші передові «опорники» східніше Ямполівки. І знову – безрезультатно.

Тож, як бачимо, розвиток подій «в районі Кремінної», категорично не подобається російському військовому командуванню й воно застосовує у такий ситуації єдиний, добре знайомий йому та обкатаний ним же спосіб дій – «контр-атакує противника». При цьому, воно явно не дуже замислюється над такими питаннями, як – чим, куди і навіщо. воно «контр-атакує» й до яких практичних результатів цей тактичний онанізм може привести, але вперто продовжує палити своїх людей та свої боєприпаси в цих малоадекватних судомах.

Про новітній спосіб дій на тактичному рівні під загальною назвою «зведений штурмовий загін» типу «Шторм», який зараз російське командування випробовує на Старобільському напрямку, ми поговоримо іншим разом (як йому здається, воно винайшло новітній «геніально-ефективний» спосіб дій на тактичному рівні).

Зараз набагато важливіше собі усвідомити інше – на сьогоднішній день, просто не має сенсу читати різноманітні сміттєві «інформ-джерела» про «наши взяли Кременную», або «командование росиян сбежало в Рубежное».

Заспокойтеся, ситуація, звісно, розвивається, але явно не з тою швидкістю та змістом, про яку волають на просторах «тирнету» різноманітні обізнані «фахівці».

Так, є певні сподівання та надії, які зовсім не позбавленні реального підґрунтя, але виконувати танець «щасливого бабуїну» з приводу «наші прорвали фронт», ще добре зарано. Особливо на підставі інформації, дуже сумнівної якості.