Народу України потрібна нова Конституція

28 червня українській Конституції виповнюється 25 років із дня її ухвалення.

Проте за ці довгі роки стан взаємовідносин між державою та суспільством навіть і близько не став таким, як хоча б у молодих європейських демократіях. Протягом десятирічь суспільна довіра до всіх державних інституцій знаходиться на дуже низькому рівні. І це попри регулярну зміну складу законодавчого органу та обличь на посту Президента та попри ухвалення кожним новим парламентом сотень законів.

А що ж тоді Конституція дала українцям за всі ці роки?

Розділ Конституції про права людини залишається суто декларативним. Чиновники ставляться неналежним чином до потреб людини і ховаються за «колективною безвідповідальністю».

Президент і Верховна Рада замість розробки шляхів і втілення реальних кроків для збільшення добробуту українців, перебувають у стані постійної війни за вплив на Уряд. Основне, що бентежить кожну нову політичну еліту – це владні портфелі на тих державних посадах, які дозволяють безкарно займатися системною корупцією та розкрадати бюджетні кошти.

Олігархи фактично керують економікою країни. Конкурси на високі державні посади у переважній більшості не включають в себе належну перевірку доброчесності кандидатів представниками громадськості, і тому такі призначені чиновники потім лише сприяють монополізації фінансово-олігархічних групами важливих секторів економіки.

Судова влада, отримуючи з податків українців захмарні зарплати, не тільки не стоїть на захисті прав рядового громадянина, а навпаки – всіма засобами ухиляється від громадського контролю, безкарно «торгує» своїми рішеннями (в тому числі рішеннями, які блокують потрібні суспільству реформи), поновлює на посадах корупціонерів, відпускає злочинців, роками затягує розгляд елементарних справ.

Положення чинної Конституції створили умови для існування в особі Конституційного Суду «супер органу», який замість системного захисту конституційних прав людини займається тим, що обслуговує владу та олігархів та блокує будь-які прогресивні зміни до Конституції. При цьому звільнити суддів Конституційного Суду навіть за їх очевидні зловживання є практично неможливим.

В умовах, коли основні державні інституції або ухиляються, або імітують потрібні суспільству реформи, залишається лише шлях зміни формату взаємодії держави і людини. І це можна зробити тільки шляхом масштабних змін до Конституції.

Не секрет, що кожен новий Президент змінював «під себе» ті норми Конституції, які стосуються розподілу повноважень між ним і Верховної Радою щодо впливу на Кабінет Міністрів, інші державні органи та місцеві державні адміністрації. В той же час, попри всі попередні зміни, модель влади, закріплена у Конституції, закладена ще у 1996 році, здебільшого залишається незмінною.

Наразі є очевидним, що ця модель влади є неробочою з точки зору виправдання очікувань виборців, які голосують за виборах депутатів та президента; не відповідає розгорнутим процесам децентралізації; не закріплює жодних інструментів підзвітності влади народу; сприяє закріпленню корупції в усіх ешелонах влади.

Зміни, що неодноразово вносилися до чинної Конституції, жодного разу широко не обговорювалися з суспільством. По суті модель влади, яка закріплена у чинній Конституції, є результатом політичної домовленості між президентом, парламентом та олігархами.

Тому настав час закріпити в Конституції таку модель влади, яка буде спиратися передусім на інтереси українців, а не людей, які тимчасово опинились при владі.