Про заяву російського МЗС

1.Заява МЗС Росії про групу підтримки для України повторює давно озвучену позицію російського керівництва. Москва не розглядає існуючий в Києві Уряд як партнера для переговорів і пропонує західним партнерам «синтезувати» інший.

2. Фундаментальна різниця в позиціях Росії і решти світу була продемонстрована в ході голосування у Раді Безпеки ООН. Запрошення до виступу на засіданні Ради прем’єр-міністра А.Яценюка демонструє визнання світом легітимності і повноважності як Верховної Ради України, так і призначеного нею Кабінету Міністрів.

3. США, країни ЄС, Китай, Японія бачать вихід із кризи у діалозі Києва і Москви на основі безумовного дотримання територіальної цілісності України та всіх міжнародних зобов’язань, взятих на себе Російською Федерацією. Натомість ключове в пропозиціях МЗС Росії – відторгнення від України Криму, сформульоване як «право Криму визначати свою долю у відповідності результатами референдуму, що відбувся 16 березня 2014 року».

4. Позиція Москви: Україна, позбавлена в результаті агресії РФ частини своєї території, має з цим погодитись! Більше того, вона має залишатись нейтральною (тобто без можливостей шукати реальних гарантій безпеки і можливостей повернення окупованих територій). Євросоюзу і США пропонується підтвердити/зафіксувати обмежений у такий спосіб суверенітет України. Для контрасту тут можна нагадати про позицію ЄС і США, які наполягають на праві громадян України самим вирішувати свою долю і робити вибір зовнішньополітичних пріоритетів.

5. Запропонована Росією група «підтримки» має нав’язати Україні нову конституцію, що забезпечить обмеження суверенітету і отримання Росією контролю над внутрішньою і зовнішньою політикою України. Після грубої помилки з непідписанням Меморандуму 21 лютого, Росія тепер добивається ролі головного гравця у конституційному процесі, що розгортається в Україні.

6. Про необхідність певних конституційних змін, які не руйнують підвалин України, як суверенної, унітарної держави в міжнародно визнаних кордонах, говорять як українські політичні сили, так і партнери в ЄС і США. Наприклад, Держсекретар Дж.Керрі у розмові з міністром Лавровим підкреслив готовність США «підтримати зусилля українців вирішити проблему розподілу влади і децентралізації завдяки процесу конституційного реформування».

7. Але позиція Росія принципово інша. Вона проти прийняття конституційних змін порядку, визначеному Конституцією України, тобто проти прийняття цих змін Верховною Радою України. Адже представлені в ній проросійські політичні сили (Партія Регіонів і КПУ) політично дискредитовані і організаційно послаблені в результаті краху режиму Януковича, який вони спільно з ним здійснювали. Очевидно, робота Росії з цими політичними силами ведеться, про це свідчить, наприклад, їх відмова голосувати за постанову про підтвердження курсу України на євроінтеграцію. Але в своєму нинішньому стані вони навряд чи зможуть спрямувати конституційний процес у парламенті в русло інтересів Росії.

8. Росія і ті політичні сили, які стануть голосом Кремля, будуть за всяку ціну відтягувати вибори Президента і Верховної Ради, наполягаючи на прийнятті конституції поза парламентом. Адже в умовах російського вторгнення і окупації частини української території у проросійських сил немає шансів отримати в новообраній Верховній Раді навіть «блокуючий пакет». Невіра самого МЗС РФ у підтримку проросійських сил на загальнонаціональних виборах є цілком обгрунтованою.

9. Натомість, запропоноване МЗС РФ «конституционное собрание» має «на основе согласия всех участников» підготувати і винести на референдум текст, до якого закладаються всі можливі механізми російського впливу: від повноважень для окремих регіонів обирати «внешние межрегиональные связи» до заборони українській державі «вмешиваться в межконфесиональные отношения». Іншими словами, Росія пропонує сценарій мобілізації проросійських сил на місцевих виборах, отримання ними влади і можливостей блокувати рішення Києва.

10. Можливо, такого роду текст не буде підтриманий на референдумі. Тим краще для Росії – вона і далі не буде визнавати владу в Україні, буде продовжувати анексію і підтримку сепаратистів.

11. Варто підтримати позицію МЗС України. Відповідь на пропозицію РФ може бути тільки одна, вона вже не раз повторена і підтримана усіма, хто сподівається зберегти міжнародне право і мир у світі. Спираючись на цю підтримку Україна, як суверенна країна у міжнародно визнаних кордонах, має самостійно вирішувати всі питання своєї зовнішньої і внутрішньої політики, в тому числі конституційні. Для цього в Україні є легітимна влада і демократичні механізми волевиявлення громадян, що тепер відновлюються після їх грубого порушення режимом Януковича і тими зовнішніми силами, які цей режим підтримували.