Чого боїться Путін

На днях Джозеф Байден зробив заяву про психоемоційний стан Путіна і про те, що його турбує те, що у Путіна немає виходу.

«Путін помилково вважав, що масштабне вторгнення в Україну розвалить НАТО і Європейський союз. Натомість США і багато європейських країн згуртувалися довкола України».

Байден сказав, що «Путін – людина, яка все прораховує, і проблема, яка його хвилює, полягає в тому, що у російського президента зараз немає виходу» (цитую президента США за Радіо Свобода).

В цілому, виходячи з формальної логіки, Байден правий. Але, на жаль, ця формальна логіка розбивається об психотип Путіна.

Якщо коротко, то потрібно зробити кілька важливих зауважень.

Перше. Будь-які подібні слова і вирази Путін сприймає виключно, як слабкість супротивника. Все своє політичне життя він грав найбільшого божевільного на планеті і використовував лише один, підкреслюю один переговорний прийом: він піднімав ставку, супротивник лякався і відступав в обмін на умовну економічну угоду. Коли хтось говорить, що Путіну треба дати шанс вийти з красивим лицем, Путін це сприймає виключно як слабкість і це підтверджує його в думці, що гра в підняття ставок спрацювала.

Друге. Путін розуміє тільки силу. І боїться він, насправді, тільки сили. З ним можна вести діалог про компроміси чи збереження обличчя тільки з точки зору сили. Іншої мови він не знає. Свого часу Гіларі Клінтон сказала, що Путін «дуже крутий хлопець з тонкою шкірою» ( в оригіналі «tough guy with a thin skin») В душі він переляканий і боїться, що його публічно принизять. І готовий іти на все, щоб цього не сталося. В логіці нормальної людини – це дати спокійно вийти з гри. В логіці Путіна – це, навпаки, підняти градус і пригрозити йому публічним приниженням. Тільки тоді він піде на переговори і вже там можна буде обговорювати модальності збереження обличчя.

Третє. Станом на зараз, Путін не вважає, що він загнаний в кут. Один із психологів, свого часу, характеризуючи Путіна сказав про надважливість в його лінгвістичних конструкціях слова «план». Але це не план в нашому розумінні, як чітка послідовність дій. План для Путіна – це впорядкованість дій його оточення, простіше кажучи, впорядкованість процесів. Зараз, міняючи Герасимова, викидаючи з політичної гри Козака, обрізуючи можливості групи Роснєфті і надаючи певну, поки обмежену, суб‘єктність Кірієнку (про це завтра вийде окреме дослідження Українського інституту майбутнього), Путін забезпечує свій «план» по ствердженню «історичної справедливості». Він не мислить категорією розвалу ЄС, він мислить категоріями відновлення СРСР, де побічним позитивним ефектом може бути розвал ЄС чи НАТО. Тому, ще раз підкреслюю: поки він не в глухому куті. І так не вважають російські еліти.

Підсумовуючи, варто сказати чи, точніше, повторити лише одну річ:

Переговори з Путіним, які йдуть не з точки зору сили, не мають жодного значення для Путіна. Тільки страх публічного приниження дозволить змусити його сісти за стіл переговорів.