Про ціни на продукти і комуналку на окупованих територіях

Як не дивно, до війни як до перманентного стану життя можна звикнути. Можна звикнути до невизначеності та навіть почати будувати плани там, де для когось і планів бути не може.

Але їжа - інстинкт. І з цим нічого не зробиш - людина їсть завжди. Але ще влітку 2014 року, коли почалися бої, їжа для багатьох стала розкішшю. Відібравши в людини їжу, найлегше її принизити.

Розкажу трохи про ціни на продукти в Луганську, щоб зорієнтувати, скільки йде на найпростіші і звичні речі.

На прилавках вони вказані в рублях. Я переводжу їх у гривні за курсом комерційних пунктів обміну валюти: на 4 серпня він складав 2,32 рублі за 1 гривню. «Офіційний» курс у «республіканських «держбанках» - 2 рублі за 1 гривню.

Отже, солоне сало коштує від 86 грн. Хоча за таку ціну його буде складно знайти, більш поширена ціна на цей товар - близько 107 грн/кг.

Сирний продукт із недорогих коштуватиме 120 грн/кг. Що дешевший товар - то більше шансів, що це саме сирний продукт, а не сир. Справжні тверді сири коштують від 170 грн/кг.

Ціни на олію - від 23 грн/л.

Кілограм курки - 42 грн, ціла потягне гривень на 130. Куряче філе - близько 73 грн.

Фарш свинячо-яловичий обійдеться в 107 грн/кг і вище.

З риби найдешевше - анчоуси, вони коштують 43 грн.

Коров'яче молоко - 43 грн за трилітрову пляшку. У селах навколо Луганська ціна падає вдвічі.

Вершкове масло коштує від 112 до 163 грн/кг.

Судячи з того, що я бачу на ринку, рідко хто дозволяє собі брати тверді сири чи вершкове масло навіть по півкіло.

Сосиски дуже часто беруть поштучно - дітям, сметану - по 250 грамів, що говорить про низьку платоспроможність «республіканців».

Сир коштує близько 43 грн/кг, сметана - від 30 грн/кг і вище.

Тут - парадокс: і сир, і сметану, і курей везуть нам із Воронежа й Білорусі. Якщо я хоч трохи орієнтуюся, це не так близько, а молочні продукти - швидко псуються.

Як їх вдається зберегти? Чому їх везуть звідти? Мені це не зрозуміло. Не ясно також, чому сардельки білоруського виробництва з урахуванням доставки сюди і націнки коштують удвічі дешевше за найдешевші сосиски місцевого виробництва. І беруть же їх, шукають, ходять саме за ними на ринок.

Звичайно, найкращою продукцією, як і раніше, залишається все українське - сири, масло, м'ясні вироби.

Українські фарби і будівельні суміші - також у списку найкращого на місцевому ринку. Звісно, це позначається на ціні, бо все це ввозиться в «республіку» контрабандою.

Хліб коштує по-різному. Батон нарізний (450 г) обійдеться в 5 грн, хліб «Станичний» (750 г) - 4 грн, «Московський» (500 г) - 6 грн.

Так само коштує і кілограм борошна - 6 грн.

Як і до війни, раз на кілька днів нам везуть із Донецька торти того ж виробника, що й раніше - ще один парадокс нашого часу.

Коштують вони від 129 грн - і до 650 грн за штуку,залежно від ваги й оформлення. І до дня наступного привозу вітрина зазвичай порожня - розбирають майже все. Тож не всі живуть так вже й бідно?

Пам'ятаю один випадок у липні 2014 року. Я ще працювала, але вже зникало світло, були перебої зі зв'язком. І от якось нам повідомили, що можна піти в кондитерський цех і вибрати будь-який торт безкоштовно - холодильники в ту спеку стояли без електроенергії.

Нас було мало, і ми побігли вниз вибирати ці розкішні шедеври, багато з яких ми навіть не пробували.

Трохи пізніше нам дозволили купувати масло і сир на тому ж кондитерському виробництві, бо продукти псувалися без електрики за лічені години. Коштувало все це дуже дешево, і той сир, тягучий і теплий, ми потім їли весь серпень.

Якщо говорити про ціни на комунальні послуги, то газ у квартирі без лічильника коштуватиме 24 грн на місяць.

Вода - 10 грн за куб. Опалення трикімнатної квартири взимку вийде під 344 грн, а в літні місяці (суму розбивають на рік) - 129 грн.

Тобто якщо використовуєш звичайні побутові електроприлади, комунальні платежі за трикімнатну квартира взимку потягнуть на 646 грн, а влітку ця сума зменшиться приблизно на 170 грн.

Для повноти картини і справедливості моєї розповіді, треба також сказати кілька слів про пенсії та зарплати. Принаймні те, що я знаю із розповідей знайомих.

З липня 2017 року пенсії в «республіці» підвищили до 1 077 грн.

Ставка вчителя - близько 1 680 грн, зарплата працівника «міністерств» - 4 300 грн, а «рядового» в місцевій «армії» - 6 465 грн.

Найбільше отримують «вищі військові чини і міністри».

Хоча ніхто й ніколи не говорить, що жити тут дешево. Просто комусь дорого купувати сир і ковбаси, а комусь - хліб.

Моя тітка до березня 2015 року ходила в соціальні їдальні в «республіці» і, здається, трохи збожеволіла на темі їжі.

Вона виживала на порції супу чи макаронів з тушонкою раз на день. Була постійно голодною.

Це якесь психічне зрушення - воно, напевно, науково досліджене і описане, але з ним дуже складно жити. Для тітки в якийсь момент втратили будь-який сенс сервірування столу, оформлення страв, різноманітність... Важливою залишилась тільки кількість продуктів.

Вона рідко каже, що було смачно, і ніколи - що було красиво. Але завжди користується одним критерієм: наїлася вона чи ні. І мені здається, що найбільший страх для неї - голод, бо вона пережила його, непритомніючи.

Я помітила ще того літа, що вона перестала боятися смерті - навколо стріляли, а вона спокійно милася з пляшок у нашому душі, лякаючи нас своєю холоднокровністю, але трусилася, побачивши їжу на столі.

По-моєму, вона навіть нічого не чула й не бачила, коли ми накривали на стіл. І ще момент: вона не могла потім згадати, що їла... Хоча загалом вона має вигляд звичайної людини.

Напевно, кожен із нас того літа набув якихось своїх особливостей. Просто в когось вони помітніші, ніж у інших.