Начальник штабу дронарів бригади «Холодний Яр»: Задача ізолювати Крим буде реалізована

Дрони вже давно перестали бути допоміжним інструментом – вони перетворилися на головну ударну силу на фронті. Сьогодні саме безпілотні системи визначають темп бою, впливають на логістику противника та нерідко вирішують долю штурмів ще до того, як піхота вступає в бій. Щодня українські та російські підрозділи шукають нові способи обійти засоби радіоелектронної боротьби та перехопити ініціативу в повітрі.

Про те, якою є зараз боротьба за перевагу в небі, «Главком» поговорив із начальником штабу батальйону безпілотних систем Black Raven 93-ї ОМБр «Холодний Яр» Антоном Дзюбенком. В інтерв’ю військовий розповів, як змінилася тактика росіян під тиском FPV; у чому справжня сила оптоволоконних дронів і де їхні межі, та чи вистачає Силам оборони фахівців.

Ви працюєте на найскладнішому нині Костянтинівському напрямку. Як за останні місяці змінився характер російських штурмів на цій ділянці фронту?

Треба розуміти: Костянтинівський напрямок досить великий, а наша бригада відповідає за ділянку на західних і південно-західних околицях міста. Безпосередньо в самій Костянтинівці бойових дій ми не ведемо.

Якщо говорити про нашу ділянку, то кардинальних змін у характері дій противника немає. Росіяни й надалі активно використовують малі піхотні групи – по дві-три, а інколи по одній людині. Вони намагаються діяти приховано.

Останнім часом ворог частіше застосовує легку техніку – мотоцикли, квадроцикли, багі. За їхньою допомогою росіяни доставляють особовий склад ближче до лінії бойового зіткнення. Іноді для цього використовують і бронетехніку – танки чи БМП, переважно саме як транспорт.

Ворог зараз діє так, що не завжди намагається штурмувати наші передові позиції у лоб. Дуже часто, і навіть більше зараз, вони намагаються інфільтруватися вглибину наших бойових порядків – зайняти там позиції, закріпитися. І в подальшому інші піхотні групи приходять на зміну і починають рух далі.

Вони постійно в русі, використовують час доби і погодні умови. Зараз настало літо – рослинність теж використовується для укриття. Тому найскладніше працювати саме з піхотою.

Який наймасштабніший штурм довелося відбивати Black Raven останнім часом?

Бригада стоїть на цій ділянці з серпня минулого року. Вже тоді було відомо, що це буде один з основних напрямків удару 155-ї та 40-ї бригад морської піхоти противника.

Думаю, варто відмітити осінню роботу. Ми успішно протистояли дуже активним штурмовим діям цих бригад морської піхоти протягом кількох місяців. Вони масово використовували і піхотні групи, і техніку, в результаті чого їх можна вважати на той час знищеними – стали небоєздатними і були виведені для відновлення.

Який вигляд має робота батальйону в день, коли ворог іде в масований штурм?

Він, зазвичай, однаковий. Коли починаються якісь активні штурмові дії, рівень голосів і крику на пункті управління трішки вищий – і, в принципі, на цьому все.

Наш особовий склад, особливо ті, хто працюють на пункті управління, вже тривалий час на цих посадах і досить досвідчені. Тому особливих складнощів з реалізацією роботи немає. Якісь емоції бувають, але загалом усе доволі планово. Якщо починаються штурмові дії, ми, як правило, вже маємо попередню інформацію від розвідки, готуємося. Комбат керує процесами безпосередньо.

«Найголовніше, що змінив FPV, – погіршив логістику противника»

Наскільки змінилася тактика росіян через масове використання українських FPV-дронів?

Ворог прекрасно розуміє, що масоване використання техніки не дає результату і призводить до великих втрат – і в особовому складі, і в техніці. Тому найперший і найголовніший пункт – це відмова від великої кількості броньової техніки.

На нашому напрямку вони обмежили й пересування легкої техніки. Мотоцикли та квадроцикли доїжджають до певного рубежу, а далі – пішим порядком. Іноді це займає день, два, три, щоб дійти хоча б до лінії зіткнення. Тому найголовніше, що змінив FPV, – погіршив логістику.

Яку операцію Black Raven ви могли б назвати найуспішнішою за останній рік? Особисто ви чим найбільше пишаєтеся?

Я б не виділяв конкретну операцію, хоча є певні заходи, де і бригада, і наш батальйон брали безпосередню участь.

Були в нас такі періоди, коли окремі підрозділи залучалися на більш гарячі напрямки. Активно працювали на Торецькому напрямку – мали там гарний результат. Працювали на Покровському напрямку, ділянці Звірове-Шевченково – наші екіпажі разом з піхотними батальйонами зупинили тоді просування ворога на тій ділянці. Залучалися на напрямку Веселе–Грузьке, коли противнику вдалося прорватися на 15 кілометрів углибину в напрямку Добропілля. Теж серйозні операції – і там ми мали успіх. Залучалися також на Лиманському напрямку.

Для мене складно виділити якусь конкретну подію. Задоволений, коли ми успішні. Найголовніше – це виконати завдання та зберегти особовий склад, тоді можна виділити цю подію як успішну.

Які цілі сьогодні найскладніше уражати та чому?

Немає цілей, які не складно уражати. Ворог прекрасно розуміє, що ми застосовуємо безпілотні системи.

Наприклад, гармата, яка зараз працює з вогневої позиції, і гармата 2022 року – це різні історії. Зараз додаткові заходи маскування, мобільні вогневі групи, які чергують і чекають, поки гармата відстріляє і повернеться в укриття. Зводяться капоніри, бліндажі, які повністю накриваються – відкриваються тільки в момент ведення вогню. Сітки на дорогах – це теж проблема, яка не дозволяє уражати логістику на глибині.

Ворог намагається протидіяти нашим засобам і засобами РЕБ, і всіма іншими способами. І водночас дуже активно намагається уражати наші позиції пілотів. Бо і ми, і противник розуміємо, що зараз головна ударна сила на полі бою – це безпілотні системи. Чим більше знищиш пілотів або позицій, тим менше буде ефективного удару. Тому всі цілі складні, у всіх є нюанси.

Які дрони зараз становлять основу роботи батальйону?

Наш батальйон безпілотних систем – це підрозділ механізованої бригади, яка веде оборонний бій. Відповідно батальйон заточений на підтримку піхоти та утриманні рубежів.

Наші задачі різнопланові. Ми працюємо по логістиці противника на тактичну глибину 20–30 км. Для цього потрібні FPV-дрони, насамперед, радіокеровані, які здатні працювати на значних дистанціях. Оптоволоконні системи мають свої обмеження – через розмір котушки, вартість і кількість таких засобів.

Водночас є передній край, де противник намагається штурмувати позиції або ховається в укриттях. Тут ефективно працюють важкі бомбери на кшталт Vampire чи Heavy Shot, які можуть доставляти боєприпаси на відстань 10–15 км і знищувати укріплення. Але по рухомих цілях вони менш ефективні, ніж FPV-дрони.

Тому ми використовуємо комплексний підхід. У батальйоні є радіокеровані FPV, дрони на оптоволокні, легкі й важкі бомбери, розвідувальні та ударні крила. Окремі розрахунки працюють по повітряних цілях, зокрема по російських безпілотниках типу «Молнія» та «Шахед». Якщо вже вибирати щось одне – я б вибрав FPV на радіокеруванні.

«Оптоволоконний дрон – це на сто відсотків прорив»

За останній рік що змінилося в технічних вимогах до безпілотників?

Безпілотні системи – галузь, яка тільки прогресує, і цей процес постійний. Класичний засіб першого удару – радіодрони. Колись у 2022-му вони працювали на базових частотах і скрізь долітали. Сьогодні це вже неможливо – ми постійно змінюємо діапазони, а противник шукає шляхи їх виявлення та подавлення.

Постійний розвиток, постійна зміна і адаптація. Буває, на цьому напрямку якісь радіочастоти не працюють, а на іншому – працюють. Треба адаптуватися, перелаштовувати дрони, міняти обладнання. Цей процес не зупиняється.

Чи справді оптоволоконні дрони – це новий етап дронової війни?

Безперечно, це прорив – на сто відсотків. Головний плюс оптоволоконного дрона перед радіодроном – відсутність прив’язки до радіогоризонту. Якщо радіодрон обмежений профілем місцевості, оптоволоконний може летіти на будь-якій висоті, залітати в будь-яке приміщення, укриття – адже сигнал передається по кабелю. Плюс чіткість зображення значно вища.

Але є і мінуси. По-перше, ціна – оптоволоконний дрон з котушкою коштує дорожче. По-друге, специфіка застосування і маневреність: дрон із котушкою на 20–25 км доволі об’ємний і менш маневрений, тому набагато простіше збити його зі стрілецької зброї, ніж радіодрон.

Треба розділяти ці засоби під різні задачі. Оптоволоконний дрон дає змогу працювати по підвалах, укриттях, приміщеннях, куди радіодрон або бомбер не дістанеться. Але треба все комбінувати.

Які технічні рішення росіян у сфері БпЛА змушують вас постійно шукати нові підходи?

Росіяни в принципі не дуже відстають від нас. Вони дуже активні в радіодронах. Активно використовують «Молнії» – їх кількість просто божевільна на всіх напрямках лінії зіткнення. Попри те що ми активно збиваємо їх десятками, цих БпЛА все одно дуже багато – кількісно вони дають певний результат.

Також ворог почав використовувати тяжкі бомбери – якщо раніше «Вампір» і подібні засоби були більше нашою перевагою, то зараз і противник їх застосовує. Дуже сильна складова у них – розвідувальні й ударні крила. Починаючи з «Орланів» у 2022-му, цей напрямок у них дуже розвинений і ефективний.

Зараз багато говорять про те, що боротьба між дронами та РЕБ нагадує постійні перегони. Хто сьогодні має перевагу?

Мабуть, паритет.

РЕБ – це така історія, яку ніхто не бачить. Тому дуже часто є думка, що він неефективний або нічого не робить. А насправді це не так.

Щодня служба РЕБ доповідає про результати. Кількість FPV, які за певний час подавили засоби РЕБ, – їх дуже багато. Звичайно, не всі подавлені, але велика кількість. Ці дрони просто падають у полі, ніхто їх не бачив – тому про них і не говорять.

Засоби РЕБ постійно працюють у тісній взаємодії з підрозділами, які застосовують БпЛА. Ми повинні бути в постійному контакті – вони дають нам інформацію про частоти, які краще використовувати. РЕБ теж підлаштовується, модернізується. Це працює, і РЕБ може бути дуже ефективним. Тут ще велике значення має колективне застосування РЕБ саме на рівні підрозділів – від взводу до корпусу. Якщо це побудовано в єдину правильну систему, це може бути потужна зброя проти радіозасобів.

«Ризикувати дорогим розвідувальним крилом, чіпляючи на нього боєприпаси, нераціонально»

Українські дрони дедалі частіше б’ють по логістиці ворога далеко від фронту. Наскільки це змінює ситуацію на передовій?

Удари на велику глибину – це рівень оперативний і стратегічний. Ми працюємо на тактичному рівні, і поки що особисто я не бачу і не відчуваю безпосереднього результату цієї роботи тут. Але я розумію, що це «завтра», як то кажуть. Ми цього не побачимо одразу, але в перспективі воно безперечно дасть результат.

Один приклад – коли вимкнули Starlink: ми це побачили одразу. Це був відчутний удар по їхній роботі. Вони активно почали використовувати Wi-Fi мости, які ми почали знищувати – і їхні позиції залишалися без інтернету. Для пілотів це дуже серйозно. Тут сто відсотків буде результат, але це питання іншого рівня.

Чи реально дронами поступово ізолювати Крим від основних маршрутів постачання?

Я думаю, якщо перед нашими підрозділами стане така задача, вони її виконають. Ми вже сьогодні можемо ефективно вести удари по Московській області. Ізолювати Крим, який має виходи на сухопутній частині Херсонщини і побудований міст, думаю, це не така вже й нереалістична задача, враховуючи той неймовірний розвиток, який ми бачимо.

Я буквально нещодавно читав про застосування нашої ракети «Фламінго» і пригадав 2022 рік, коли всі так сподівалися на «Байрактар» – це був тодішній технологічний прорив. Сьогодні підрозділи Сил оборони уже переросли той «Байрактар». Тому якщо буде задача вищого керівництва – ізолювати Крим шляхом перерізання його постачальних артерій – я думаю, це буде складно, але ця задача буде реалізована.

Чи вистачає у нас фахівців із безпілотних систем? Адже треба розрізняти пілотів Mavic та операторів БпЛА літакового типу – чи достатньо, наприклад, спеціалістів для роботи з «Лелекою»?

Як правило, в нашому батальйоні й у багатьох підрозділах усі пілоти «Лелеки» колись починали з Mavic, бо це база, це перший і найпростіший розвідувальний дрон, з якого масово почали ЗСУ. У подальшому ці люди прогресували, переходили в підрозділи FPV або крил. Зараз у нас розрахунки розвідувальних крил типу «Лелека» укомплектовані на 100%.

Щодо підготовки: зараз в Силах Оборони активно працюють навчальні центри, факультети, курси – вони дають певний результат. Але весь особовий склад, який прибуває до нас, після фахової підготовки проходить додаткове навчання вже в нас – з командирами відділень і сержантами, які адаптують їх під конкретні умови виконання задач. Ось тоді це максимально ефективно.

Чи вистачає фахівців? Я не скажу, що критично бракує. Але якби їх було більше, ми були б ефективніші. Є потреба і в пілотах, і в інженерах, радіоелектроніки, програмісти – ця категорія ніколи не буде зайвою, вони завжди в пріоритеті.

Треба розуміти, що не всім дано бути пілотом – робота дуже специфічна. Наприклад, FPV – це найскладніший напрямок пілотування: не кожен пілот Mavic зможе стати пілотом FPV, там вимоги і навички складніші. Але загалом весь особовий склад, якого ми залучаємо, від 18 до 40 – навчаємо всіх і всі працюють.

Від військових чутно закиди: чіпляйте на «Лелеку» боєприпаси і робіть скидання, більша користь буде. Що б ви на це відповіли?

Я б такого не робив. По-перше, це фізично майже неможливо. А по-друге – ризикувати дорогим розвідувальним крилом нераціонально.

Є дрони, що здатні працювати на глибину 100 км, і коштуватиме такий дрон у 10 разів менше, ніж розвідувальне крило. При цьому крило може підсвітити ціль для удару. У нашому батальйоні і в Силах оборони загалом достатньо засобів, щоб уражати цілі на глибині 50, 100, 200 км – просто під такі задачі треба підбирати якісні цілі, адже засоби коштують грошей.

А «Лелека» хай залишається розвідувальним крилом, яким вона і є – масовий засіб ЗСУ, максимально простий і зручний, який постійно вдосконалюється завдяки розробниками. «Лелека» – це назавжди розвідка.

Чи знайшов ворог протидію «Лелекам»?

Як і всі крила – і «Лелека», і польський Fly Eye, і будь-яке інше – потрапляють під засоби радіоелектронної боротьби, виявляються засобами протиповітряної оборони і періодично знищуються. Так само, як і крила противника – це війна, ніхто від цього не застрахований.

Зараз на «Лелеці» ми вже певний час використовуємо систему зв’язку, яка більш адаптована під засоби РЕБ противника. Словом, постійно йде прогрес і спроба протидіяти противнику в його намаганнях нас знищити.

Які російські дрони найнебезпечніші?

Я б називав не дрони, а підрозділ. Ми мали досвід двічі або тричі працювати проти «Рубікону». Це доволі ефективний ворожий підрозділ. Так ставалося, що вони приїжджали на ділянку для виконання певних задач, виконували їх, а потім через місяць-два могли залишити ту ділянку – і вже інші підрозділи діяли в тому напрямку.

Коли ми проти них працювали – це було серйозно. Підготовлений підрозділ із дуже високим рівнем організації: топові пілоти, топова система розвідки й управління, їм дають засоби, які можуть виконувати складні задачі. Якогось конкретного виробника російських дронів я не називатиму, але якщо брати системно – такі підрозділи, як «Рубікон», є потужною організацією.

До речі, думаю, що практика і досвід «Рубікону» може лягти в основу нових військових частин безпілотних систем противника – бо вони справді ефективні. Я не кажу, що проти них неможливо воювати. Ми знищували їхніх пілотів, антени, все що можна. Але відчутно було, що заїхали фахівці.

Кароліна Терещенко, «Главком»