П'ять найгучніших справ, які зависли в повітрі

Останнім часом кількість справ та розслідувань, фігурантами  яких виступили можновладці, суттєво зросла. Останні дні в Раді «порадували» зняттям недоторканності з трьох нардепів. Обвинувачення традиційні – відмивання коштів та корупція. Але дивним чином справи, які, як феєрверки, спалахують у пресі, згодом «гаснуть», так і не розгорівшись.

Директор НАБУ Артем Ситник заявив, що до кінця літа детективи Антикорупційного бюро мють намір передати до суду кілька резонансних справ, зокрема, справи Мартиненка, Насірова, Охендовського. «Главком» вирішив нагадати найгучніші «політичні» розслідування останніх років, які, поки що так і не вийшли на фінішну пряму.

Справа Насірова

«Мильна опера» із затриманням одіозного голови ДФС Романа Насірова детективами НАБУ розпочався на початку березня. Правоохоронці «завітали» до лікарні «Фефанія», у якій на той момент знаходився фіскал, лікарі йому діагностували інфаркт. З великими потугами врешті-решт працівники НАБУ прорвались до Насірова та зачитали йому підозру. Налоговика звинувачували у зловживанні службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки.

Цікаво, що один з адвокатів Насірова – Ігор Черезов – раніше захищав у суді екс-ректора Податкової академії Петра Мельника, який прославився своїми запамороченнями в суді. Різке погіршення здоров’я голови ДФС також могло бути невипадковим, оскільки він заздалегідь знав про претензії НАБУ. До речі, цього часу документів, які б підтверджували діагноз, який після оголошення підозри прикував Насірова до ліжка, НАБУ не отримало. Можливо, як вважає Ситник, хтось підказав Насірову, яку манеру поведінки обрати у суді.

Слідство вважає, що Насіров протягом 2015-2016 років, діючи в інтересах депутата-втікача Онищенка, надав керівникам регіональних та територіальних органів ДФС незаконну вказівку приймати безпідставні рішення про розстрочку податкового боргу в 2 млрд грн ТОВ «Фірма «Хас», ТОВ «Карпатнадраінвест», ТОВ «Надра Геоцентр». Цю справу було заведено НАБУ за минулорічним зверненням кількох народних депутатів на чолі з Тетяною Чорновол з «Народного фронту».

Солом’янський районний суд Києва обрав Насірову запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на два місяці з можливістю внесення 100 млн грн застави, яку за нього внесла дружина.

Влітку адвокати відстороненого голови ДФС намагались змінити запобіжний захист підозрюваному. Під зміною запобіжного малось на увазі: зняти браслет, видати закордонний паспорт і дозволити виїхати за кордон на лікування. Цілком логічно, що суд цього не дозволив.

Згодом, в інтерв’ю телеканалу ZIK директор НАБУ прогнозував досудове закінчення справи Насірова.  «По кожній справі є величезна кількість дій, яка відбувається до підозри, а потім, при здобутті доказів, і після неї… Зараз, якщо не втрутиться політика, хвороба, яка дуже часто вражає фігурантів, то ми маємо до кінця тижня чи уже наступного пробувати закінчувати справи і відкривати матеріали по Насірову», – відзначав Ситник.

Справа Мартиненка

Наприкінці квітня цього року, невдовзі після резонансної «справи Насірова», НАБУ затримало екс-нардепа Миколу Мартиненка, якого звинуватило у розтраті грошей держпідприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат». Затримання відбулося просто в партійному офісі «Народного фронту» на Кловському узвозі, де у Мартиненка кабінет по сусідству з лідером партії.

Насправді, кволими темпами справа почала розкручуватись ще у 2015 році, після повідомлення народного депутата Сергія Лещенка. Саме завдяки йому стало відомо, що прокуратура Швейцарії з 2013 року вивчає факти «хабарництва і відмивання коштів» за участю Мартиненка. У фокусі швейцарських слідчих опинився хабар, який відкрив дорогу чеському виробникові обладнання для атомних електростанцій - компанії Skoda JS - на український ринок. Проте, детективи НАБУ почали розслідування зовсім за іншим прецедентом корупції - досудове розслідування встановило, що в період з 2013 року по 2016 рік злочинна організація у складі службових осіб ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» («СхідГЗК»), службових осіб Steuermann Investitions und Handelsgesellschaft mbH, а також групою осіб, які мали контроль над вказаними підприємствами, у тому числі Мартиненком, було вчинено розтрату коштів державного ГЗК в розмірі $17,28 млн.

Майже одразу після звинувачень у пресі та початку розслідування, півтора року тому Мартиненко склав депутатський мандат та заявив, що робить це для «неупередженого розслідування». Тоді адвокати Мартиненка заявляли, що у обвинувачення немає жодних доказів. «Судовий спектакль» із обранням запобіжного заходу, в якому брали участь з десяток народних депутатів та міністрів закінчився на користь Мартиненка – його відпустили на поруки.

Влітку стало відомо, що суд подовжив запобіжний захід екс-нардепу ще на два місяці, а також арештував його майно. «Арешт був накладений безпідставно -  він ніяк не може вплинути на встановлення істини.  Ну при чому тут 10-річне авто, квартира, де я проживаю майже 20 років (а зараз - з малолітньою донькою), і дрібні міноритарні пакети акцій (до 5%) у деяких комерційних структурах?  По-перше, це було  зроблено з міркувань піару, коли гучними заяви НАБУ і САП прикривають повний провал  своїх звинувачень на мою адресу. По-друге, ще одним мотивом дій НАБУ-САП була  особиста помста з боку директора НАБУ Ситника за мою публічну критику на його адресу і на адресу його політичного шефа Саакашвілі», - прокоментував «Главкому» дії НАБУ  Микола Мартиненко.

За словами Мартиненка, він збирається юридично оскаржити це рішення, однак до розгляду у суді це питання досі не дійшло. «Оскільки проти мене нічого немає, то НАБУ і САП тихенько продовжили слідство на два місяці. Вони сподіваються придумати що-небудь. Згадайте їхні гучні звинувачення. А в реальності  - повний нуль», - додав Мартиненко.

Неоднозначності «справі Мартиненка» додає велика кількість версій, чому її розкручування відбулось саме навесні, а не в 2015 році, коли вперше стало відомо про факти корупції. Як писав «Главком», дехто вбачає тут «привіт» від Банкової «Народному фронту»,  зокрема, Яценюку та Авакову, які підживлюють амбіції Гройсмана. Інша думка полякає в тому, що НАБУ та САП намагаються врешті-решт показати свою ефективність заокеанським донорам у Вашингтоні.

«Я з нетерпінням чекаю передачі справи в суд. Все одно в який – хоч в «антикорупційний». Бо всі звинувачення на мою адресу є фейковими і розваляться в будь-якому суді. Вони були складовою політичної боротьби з тодішнім прем'єром Яценюком.  Тепер вони набули ще й характеру особистої помсти з боку Ситника і Саакашвілі. Я хочу, щоб пан Ситник припинив піаритись на згадках мого імені і показав у суді все, що він старанно фабрикував майже два роки.  Але я  готовий до нових фейкових підозр», - зазначив «Главкому» Мартиненко.

НАБУ та САП у свою чергу наголошують на тому, що «справа Мартиненка» аж ніяк не може бути фейковою хоча б тому, що розслідуванням його махінацій займаються правоохоронці одразу декількох країн – Швейцарії, Чехії, Латвії, Австрії…

Що саме відбуватиметься зі «справою Мартиненка» і чи не зайде вона в глухий кут, як багато інших резонансних розслідувань, стане відомо наприкінці літа.  

Справа Охендовського

На початку грудня детективи НАБУ вручили підозру голові ЦВК Михайлу Охендовському в аеропорті «Бориспіль», куди той прибув після спостереження за виборами у Киргизстані.

Голову ЦВК звинувачували у отриманні хабарів у розмірі $60 тис. від Партії регіонів напередодні парламентських виборів чотирирічної давнини. Насправді, як і з Мартиненком, справа почалася дещо раніше, нуж минулої зими. В минулому травні була опублікована «амбарна книга» Партії регіонів, в тому числі, в ній фігурувало прізвище Охендовського. Восени 2016 року НАБУ взялося перевіряти рахунки голови ЦВК у трьох банках.

За інформацією НАБУ, за кілька місяців до президентських виборів 2010 року (на яких переміг тодішній лідер ПР Віктор Янукович) представники цієї політсили вирішили схилити члена Центральної виборчої комісії Михайла Охендовського (головою ЦВК його було обрано лише влітку 2013 року) на свій бік. Кошти у розмірі $100 тис. Охендовський отримав за кілька днів до завершення першого туру президентських виборів 2010 року. Гроші начебто було надано за сприяння Віктору Януковичу як кандидату на президентський пост.

За даними НАБУ, іншу частину суми, $45 тис., Михайло Охендовський нібито отримав із «чорної каси» Партії регіонів у 2012 році, під час парламентських виборів в Україні, за «за виконання ним в інтересах висунутих політичною партією «Партія регіонів» кандидатів у народні депутати, дій з використанням наданого йому службового становища», пов'язаних із проведенням виборів.

Незабаром, після вручення підозри, Охендовський заявив клопотання про закриття кримінального провадження стосовно себе через «нікчемність почеркознавчої експертизи», яка підтверджувала справжність підпису голови ЦВК і отриманням ним грошей від регіоналів. ««Підпис не мій. Був би він моїм, хіба став би я ще у червні добровільно давати слідству зразки мого почерку для проведення експертизи?», - апелював на звинувачення НАБУ Охендовський.

Він додав, що має достатньо аргументів для спростування усіх тверджень, які містяться у повідомленні про підозру. Приблизно тоді ж Солом’янський райсуд Києва ухвалив рішення не призначати заставу на суму 1 млн 291 тис. грн, про яку просила для Охендовського САП, а також не задовольнив клопотання про відсторонення голови ЦВК від посади.

Солом’янський суд 24 лютого за клопотанням детектива Національного антикорупційного бюро частково арештував майно голови Центральної виборчої комісії Михайла Охендовського.

Проте у березні 2017 року голову Центральної виборчої комісії України Михайла Охендовського оголосили потерпілим у кримінальному провадженні про дії детективів Національного антикорупційного бюро України щодо нього. Згодом Генеральна прокуратура України закрила справу, яку було відкрито за рішенням Печерського районного суду Києва, щодо порушення САП і НАБУ прав голови ЦВК Михайла Охендовського. Кома у тяганині була поставлена у квітні, коли директор НАБУ Ситник заявив, що детективи передали остаточну підозру Охендовському до САП, проте питання коли ж справа буде передана до суду залишається відкритим.

Справа Новинського

У грудні 2016 року Верховна Рада дала Генеральній прокуратурі згоду на притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата, члена фракції Опозиційного блоку Вадима Новинського. Відповідне рішення підтримало 228 народних депутатів.

Новинського підозрювали у скоєнні кримінальних правопорушень за ч. 5 ст. 27 (пособництво), ч. 2 ст. 146 (незаконне позбавлення волі або викрадення людини) і ч. 1 ст. 365 (перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу) Кримінального кодексу України, за що йому загрожувало покарання у вигляді позбавлення волі терміном до п'яти років. У поданні ГПУ йшлося про перевищення влади Новинським і скоєння ним злочинів спільно з екс-президентом Віктором Януковичем та правоохоронцями Києва при незаконному позбавленні волі архієпископа (нині митрополит) Олександра (Драбинка), коли той був помічником нині покійного предстоятеля Української православної церкви Московського патріархату (УПЦ МП) Володимира (Сабодана).  Новинський своєї провини не визнає і вважає справу політичною.

 «Все це дозволяє мені сказати про те, що ця справа сфабрикована від початку і до кінця Генеральною прокуратурою, – заявив тоді Новинський. – І мета фабрикування цієї справи одна – політичний тиск, політичне переслідування. Генеральна прокуратура перетворилася на НКВС зразка 1937 року, в політичну інквізицію. Вона переслідує всіх незгодних з цією владою політиків».

Новинський стверджував, що Драбинка не водили під конвоєм, а охороняли за його ж власним проханням, а він чим міг допомагав архієпископу за благословенням самого Володимира. Також нардеп пожалівся, що доступ до його численних телефонних з’єднань з Коряком (якому він нібито дзвонив, коли Драбинко просив про допомогу) був отриманий ГПУ в обхід рішення Верховної Ради, тож ці докази не мають права бути в поданні.

Хоча з нардепа зняли недоторканність, справа, вочевидь, з того часу зайшла в глухий кут. Улютому Луценко анонсував  вручення підозри нардепу, але до сьогодні цього не відбулось. «Після зняття недоторканності жодної підозри вручено не було.  Вадим Новинський, як перебував у якості свідка, так і перебуває», - підтвердили «Главкому» у пресс-службі нардепа.

Справа Мосійчука

У вересні 2015 року на той час генеральний прокурор Віктор Шокін на засіданні Верховної Ради показав відео отримання народним депутатом з фракції Радикальної партії Мосійчуком хабара за допомогу в підприємницькій діяльності. Шокін попросив Раду зняти недоторканність з депутата і парламент задовольнив це звернення.

 «Там є частина в кабінеті, частина - в ресторані, частина ще десь - це різні частини різного відео, де вирвано з контексту і навіть гроші там не видно, що їх хтось дає, там видно пачки і все», - коментував відео нардеп у пресі. При цьому він зазначив, що звинувачення його в корупції - це помста президента Петра Порошенка і генпрокурора за його заяву про те, що Шокін винен у крадіжці і фальсифікації матеріалів у справі Ґонґадзе.

За притягнення до відповідальності, затримання та арешт Мосійчука Рада проголосувала того ж дня. Лідер фракції Олег Ляшко намагався запобігти арешту свого соратника.

Наступного ж дня суд виніс обвинувальний вирок без можливості внесення застави. У відповідь Мосійчук оголосив голодування. Генпрокуратура інкримінувала Мосійчуку не лише хабарництво, а й  хуліганство, втручання в діяльність судових органів, погрози суддям та правоохоронцям.

У листопаді 2015 року Вищий арбітражний суд України визнав незаконним і скасував постанову Верховної Ради про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання і арешт народного депутата України Мосійчука. А в травні 2016 року Верховний суд України визнав незаконним зняття Верховною Радою недоторканності з народного депутата Мосійчука.

І ось на початку липня цього року Генпрокурор України Юрій Луценко заявив, що не виключає повторного внесення до Верховної Ради подання на надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності депутата від Радикальної партії Олега Ляшка Ігоря Мосійчука. Про це він заявив журналістам. «У справі Мосійчука відбувалося багато судових процесів. Зрештою, остання судова інстанція завершила цей марафон судів і встановила, що для розгляду справи Мосійчука необхідно дотриматися норм регламенту, яка не була дотримана в залі. Таке рішення суду. Це означає, що ми можемо повторювати подання з дотриманням усієї букви регламенту, як це відбувається останніх чотири дні. Але слідство зараз перевіряє інші дії, які, ймовірно, можуть слугувати для розширення подання. Якщо це підтвердиться, то, думаю, що за літній сезон ми завершимо цю перевірку і або в тому ж викладі подання, або в розширеному документ надійде до Верховної Ради України», - заявив Луценко.

Юлія Тунік, «Главком»