Найбільших промислових забрудників у кризові часи буде підтримувати… Міністерство природи
Україна йде на порушення домовленостей з ЄС?
Кабінет міністрів готується відтермінувати на три роки запровадження більш жорстких нормативів викидів для промислових підприємств. Відповідний проєкт наказу вже підготовлений Міністерством захисту довкілля і природних ресурсів. Документ має схвалити уряд. Необхідність відтермінування з 2021 на 2024 рік міністерство пояснює несприятливою «ковідною» ситуацією в країні та падінням виробництва. Це нібито не дозволяє промисловості вчасно модернізувати виробничі потужності для відповідності європейським нормативам у визначені раніше терміни. Від пролонгації старих правил виграють власники найбільших підприємств металургійної і добувної галузей. Зі свого боку чиновники запевняють, що держава також матиме вигоду: таким чином вона уникне можливої зупинки підприємств, які не готові працювати у нових умовах без порушень.
Натомість мешканцям промислових міст із поганою екологією, які сподівались на покращення з 2021 року, доведеться почекати ще.
«Главком» розбирався, чи обґрунтована пролонгація нинішніх екологічних норм промислових викидів і як це корелюється із зобов’язанням України перед ЄС.
План Мінприроди
Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів пропонує відтермінувати на три роки запровадження більш екологічних норм викидів забруднюючих речовин в атмосферу для промислових підприємств. Жити за новими правила промисловість мала почати з 1 січня 2021 року, тепер час «Х» пропонується перенести на 1 січня 2024 року. Такі плани викладені у проєкті наказу «Про внесення змін до деяких Технологічних нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин», підписаного міністром захисту довкілля та природних ресурсів України Романом Абрамовським. Учора стало відомо, що він подав у відставку.
Головною причиною такого кроку міністерство називає «короновірусну кризу» і неможливість для великої кількості підприємств різних секторів економіки провадити господарську діяльність. Мовляв, бізнес і так втратив доходи та опинився у скруті. Відповідно, він не має вільних коштів на модернізацію виробництва. Саме про це йдеться у пояснювальній записці до проєкту наказу.
«Промислове виробництво в Україні продовжує падіння вже протягом трьох кварталів поспіль. Загалом, за дев'ять місяців поточного року воно скоротилося на 7% порівняно з аналогічним періодом минулого року. Особливо це вплинуло на підприємства гірничо-видобувної та металургійної галузей. Так, за перші три квартали 2020 року виробництво коксу знизилося майже на 7%, а сталі – на 6,5%», – обґрунтовують чиновники від екології свою пропозицію. Вони прогнозують, що зниження промислового виробництва продовжиться і далі, оскільки повне відновлення світової економіки після карантинних заходів може затягнутися до кінця 2022 року.
Вигодонабувачі
Від продовження дії старих екологічних норм виграють насамперед великі видобувні і металургійні підприємства. Вони й не приховують своєї зацікавленості у цьому.
Варто зазначити, що промислові гіганти мали близько 10 років на модернізацію виробництва, але не вдосконалили його за цей час, аби відповідати новим стандартам.
Раніше держава була менш поступливою перед власниками підприємств, наполягає колишній міністр екології і природних ресурсів Остап Семерак. «За часів моєї роботи в міністерстві екології до мене зверталися різні сектори, не тільки металурги. Виробники скла, виробники олії, у яких є свої технологічні нормативи... Я нікому за 3,5 роки своєї роботи не продовжив ці нормативи. Люди розуміли, що треба інвестувати», – згадує ексурядовець. Нині ситуація змінилася і держава не противиться тиску бізнесу.
Тільки впродовж 2020 року Європейська бізнес асоціація, до якої входять «Арселор Міттал Кривий Ріг», «Інтерпайп», «Метінвест», кілька разів піднімала питання пролонгації старих правил на зустрічах з урядовцями і врешті отримала схвалення у жовтні під час зустрічі з очільником уряду. «Реакція прем’єр-міністра полягала в тому, що він проти, якщо робиться для якоїсь конкретної компанії. Але якщо питання стосується галузі, то він відповів, що готовий його розглянути», – розповів у коментарі «Главкому» директор у зв’язках з державними органами влади «АрселорМіттал Кривий Ріг» Олег Крикавський.
«Рішення уряду дасть змогу зберегти рівень виробництва і робочі місця в металургійній галузі України, яка постраждала від світової кризи, посиленої Covid-19», – коментують «Главкому» в компанії «Метінвест». Там наводять свої дані: за 10 місяців 2020 року виробництво сталі в Україні знизилося на 5,5%.
За таких обставин, в умовах глибокої економічної кризи, особливих альтернатив у влади не залишилося: величезні видатки на боротьбу з пандемією, ріст безробіття чи екологія?
Між тим, представники природоохоронного сектора наполягають: вся проблема у небажанні приватних власників модернізувати підприємства, замінювати радянське обладнання. Держава також могла б цьому сприяти, але не робила цього.
«З 2015 року і дотепер кожного року ми разом з профспілками і Мінфіном пропонували внести до Держбюджету видатки на модернізацію підприємств. На жаль, до нас парламент не дослуховуються», – нарікає в коментарі «Главкому» голова підкомітету з питань вугільної промисловості Комітету Верховної Ради з питань енергетики та житлово-комунальних послуг Михайло Бондар. Інший яскравий приклад – шахти державної компанії «Добропіллявугілля». Нині їх орендує ДТЕК, яка належить Рінату Ахметову. Але орендар тепер хоче повернути підприємства назад державі. Найбільша приватна енергетична компанія, певно, вважає недоцільним експлуатувати державні об’єкти за нових обставин і правил. «Мало того, вони хочуть за кошти, які мали би сплатити за оренду, віддати їх обладнанням, яке закупили на це підприємство», – каже Бондар.
Натомість представники великих підприємств заперечують, що не інвестують у модернізацію. «До кінця 2020 року «Метінвест» завершить найбільший в історії України екологічний проєкт – реконструкцію аглофабрики ММК імені Ілліча. Цей масштабний проєкт тривав сім років, на його реалізацію спрямовано понад $150 млн», – зазначили у компанії. «Попри збитки (за 12 місяців 2019 року збиток українських металургів становив 28,4 млрд грн, а за перше півріччя 2020 року – 11,3 млрд грн), «Метінвест» продовжує інвестувати в екологічні проєкти. Так, за останні три роки в капітальні проєкти компанія інвестувала 7,9 млрд грн. Поза тим, лише за 9 місяців 2020 року капітальні витрати підприємств Групи «Метінвест» на екологічні проєкти становлять 3,9 млрд грн», додали в компанії Ріната Ахметова.
Промисловці нарікають і на брак рук, які могли б освоїти екологічні інвестиції. Коронавірус – справді проблема, адже велика кількість обладнання і фахівців, які спроможні його опанувати, з-за кордону, а через пандемію торговельні зв’язки загальмувалися.
«Велика трагедія полягає в тому що ми досягнули певного порогу фізичної спроможності освоювати інвестиції. У нас уже є брак технічних фахівців, є брак інженерів, які виїжджають за кордон, реальний брак робочої сили», – каже директор зі зв’язків з державними органами влади «АрселорМіттал Кривий Ріг» Олег Крикавський.
Міжнародні зобов’язання: порушимо чи ні?
І в Угоді про Асоціацію з ЄС, і в Договорі про заснування Енергетичного співтовариства з Євросоюзом Україна взяла на себе зобов’язання впроваджувати еконорми у промисловості.
Що зобов’язана робити Україна:
- п.2 статті 293 Угоди про Асоціацію закликає сторони угоди до «використання збалансованих джерел відновлюваної енергії та енергозберігаючих продуктів»,
- стаття 338 передбачає приділення особливої ваги «енергозберігаючим і екологічно безпечним технологіям, зокрема вловлювання та зберігання вуглецю, ефективні та «чисті» технології у вугільній галузі»,
- ст. 360 передбачає, що посилення природоохоронної діяльності матиме позитивні наслідки для громадян і підприємств в Україні та ЄС, зокрема, через підвищення рівня виробництва завдяки сучасним технологіям.
Підписавши Угоду про Асоціацію, Україна погодилася грати за європейськими правилами. А документ, який чіткіше визначає зобов’язання називається Директивою про промислове забруднення від 2010 року. Він передбачає запровадження інтегрованого дозволу для великих підприємств, які є найбільшими забруднювачами довкілля. Простіше кажучи, запроваджує обмеження для підприємств на шкідливі викиди в атмосферу. Ідеться насамперед про енергетику, виробництво та обробку металів, переробку мінеральної сировини, хімпром. Окремі положення цієї Директиви мали бути впроваджені в Україні впродовж п’яти років з моменту набуття Угодою про Асоціацію. Тобто дедлайн вже минув. Що цікаво, план імплементації Директиви 2010/75/ЄС було затверджено Розпорядженням Кабміну ще у квітні 2015 року. Наступного року тодішній уряд підготував законопроєкт щодо імплементації Директиви і направив його до Верховної Ради. Але тоді документ «застряг» у парламенті, а пізніше зі зміною влади Україна відкотилася до позицій 2016 року. «Прийшов уряд Гончарука і все скасував. Зараз вони пишуть свій закон. Насправді, це наш, просто його перевносять. Розпочали все з нуля», – нарікає в коментарі «Главкому» колишній міністр екології та природних ресурсів Остап Семерак. Дійсно, наприкінці вересня 2020 року вже нинішній уряд затвердив проєкт закону про запобігання, зменшення та контроль промислового забруднення, який стосується саме запровадження інтегрованого дозволу. Але і цей проєкт закону, як і попередній застряг, у профільному парламентському комітеті. Промислові лобісти доводять свою ефективність.
У Директивах про промислове забруднення не передбачені якісь конкретні штрафи за невиконання норм. Натомість у Європі вдаються до політики спонукання до змін. Країни ЄС декларують дотримання концепції European Green Deal (концепції «зеленого» переходу). Вона полягає у залежності рівня оподаткування товарів від екологічності його виробництва. «Якщо електроенергія виробляється в Україні від спалення вугілля, то вони (європейці) її не купуватимуть (через неекологічність). Так само і інші товари: якщо вони матимуть великий карбоновий слід, європейці за це накладатимуть своє європейське оподаткування. Такий метал, обкладений великими податками, стане неконкурентним», – пояснює логіку експерт з кліматичної та енергетичної політики Української кліматичної мережі Олег Савицький.
Іншими словами, продовження нинішньої політики все одно загрожуватиме підприємствам закриттям, а тисячам їх працівникам безробіттям. Якщо не зараз, то через кілька років.
Екологи б’ють на сполох
У п’яти промислових містах України рівень забруднення довкілля у декілька разів перевищує міжнародні рекомендовані норми. Мова про Кривий Ріг, Дніпро, Запоріжжя, Маріуполь та Харків. Найбільш небезпечні забрудники – важкі метали, концентрація яких подекуди становить загрозу для здоров’я людей, – кадмій і арсен (миш’як). Про це йшлося у дослідженні, яке у 2018 році провели громадська організація «Центр екологічних ініціатив «Екодія» (Україна), «Арніка» (Чехія) та експерти Хіміко-технологічного інституту у Празі (VSCHT) за фінансової підтримки програми Transition Міністерства закордонних справ Чехії. Нині, кажуть експерти, ситуація не змінилася. «Постраждають ті самі люди, які страждають десятками років», – Савицький.
Що далі
На думку екологів, просте відтермінування запровадження нових технологічних норм не вирішить проблеми. Олег Савицький переконаний, що Україна наближається до того моменту, коли підприємства закриватимуться через свою застарілість і неспроможність конкурувати на міжнародних ринках. Особливо з огляду на те, що вводитиметься вуглецеве регулювання, обмеження на ввезення продукції з високим вуглецевим слідом.
Підприємства, між тим, заявляють, що за три роки екологічного «локдауну», якщо на нього піде уряд, зможуть більш підготуватися. «У нас три роки піде на будівництво фабрики огрудкування, яка замінить стару фабрику агломерації і кілька коксових батарей. Це все разом замінить застаріле обладнання, яке дає до 85% викидів у повітря», – розповів Олег Крикавський з «АрселорМіттал Кривий Ріг». Він визнає, що разі запровадження нових технологічних норм викидів вже з 1 січня 2021 року третину потужностей «АрселорМіттал Кривий Ріг» доведеться зупинити.
Михайло Глуховський, «Главком»
Коментарі — 0