Це фільм-провокація, який лякає своєю безкомпромісною правдою про тотальний кошмар, який накрив Донбас
На Одеському кінофестивалі (13-21 липня) відбудеться українська прем'єра фільму «Донбас». Його зняв найтитулованіший вітчизняний режисер Сергій Лозниця. Зокрема, за цю стрічку він був удостоєний режисерської нагороди Каннського кінофесту (програма «Особливий погляд»). У вітчизняний прокат стрічка вийде восени.
Це фільм-провокація, який лякає своєю безкомпромісною правдою про тотальний кошмар, який накрив Донбас в останні роки.
Картина складається з 13 умовно пов'язаних між собою епізодів. Всі вони розгортаються на території самопроголошених терористами Луганській і Донецькій «народних республіках» в останні роки. В основу сценарію було покладено реальні історії з розповідей очевидців і аматорських роликів на YouTube.
Серед героїв «Донбасу» - бойовики, які «віджимають» бізнес у місцевих підприємців. Постановочні випуски новин з акторами-аматорами. Спосіб життя переселенців, у яких війна відібрала останнє, і вони змушені тулитися в підвалах. Самосуд над українським військовим в самому епіцентрі «новороського» звіринця. Корупція і нелюдське злодійство чиновника в лікарні. Пункт пропуску ДНР, проходження якого нагадує гру в російську рулетку.
Лозниця вичерпно показує, що в просторі, окупованому терористами, неможливо провести межу між війною і бандитизмом, комічним і трагічним, раціональним і абсурдним. Так само, як не можна відрізнити, де закінчуються реальні події і починаються зіграні на камеру постановочні.
Хід розповіді в цій картині нагадує збірку коротких оповідань про світ під час війни. Дія розгортається неспішно, з літературними подробицями і довгими діалогами. Тому окремі критики звинуватили стрічку в зайвій театральності.
Як і в своїй знаковій документальній стрічці «Майдан» (2014 року) режисер показує все, що відбувається відсторонено. Таким чином він ніби займає позицію мовчазного спостерігача, пускаючи дію на самотік. Тому фрагменти донбаської реальності, які розгортаються перед його очима, шокують вже самі по собі і не вимагають ніяких художніх доповнень.
Окремі персонажі прийшли в цей фільм немов зі сторінок творів Гоголя, Салтикова-Щедріна, Солженіцина та інших класиків, які століттями діагностували тяжкі недуги слов'янського суспільства. Лозниця в своєму новому фільмі констатує, що ці моральні хвороби стали вишуканішими.
Наприклад, будь-яка чиновницька посада продовжує йти в зв'язці з хижим авантюризмом і жадібністю. Християнські цінності залишаються фальшивою ширмою, за якою буяє пишним квітом злодійство. Закони так само існують лише для підлеглих, в той час як начальники – перші, хто порушує правила, які вони ж самі і встановили. Останнє, наприклад, красномовно демонструється в епізоді, де командування накрало цілу гору електроніки, але при цьому жорстоко карає одного з козаків за крадіжку мобільного телефону.
Перед прем'єрою фільму на Каннському кінофестивалі Сергій Лозниця сказав: «Для мене дуже важливо звернути увагу творців і політиків на проблему Донбасу. Наскільки я можу судити, це головна проблема нашого часу. Мова йде не про один регіон, країну або політичну систему; а про людство і цивілізації в цілому. Про кожного з нас - сьогодні».
Таким чином режисер виводить проблему Донбасу на значно масштабніший рівень. Трагедія, яка розгорнулася в цьому регіоні - це не просто місцевий конфлікт. Це приклад того, у що перетворюється суспільство, якщо кожна людина з автоматом починає встановлювати свої закони, якщо основою діловодства стає корупція, якщо у людей атрофувалися всі почуття крім страху і бажання наживи.
І щоб утворився весь цей нелюдський жах, достатньо лише кількох років злодійської анархії, яка почалася на Донбасі з приходом терористів у 2014 році. До цього там було цілком цивілізоване суспільство. Не менш розвинене, ніж будь-яке інше, наприклад, у Європі. І якими б міцними не здавалися моральні підвалини Старого світу - на думку Лозниці, вони дуже швидко можуть впасти під натиском подібного збройного абсурду.
Як і у всіх своїх попередніх ігрових стрічках в центр нового фільму Лозниця ставить людину, яка не здатна впоратися з ситуацією. Йому не вдається побороти непрості обставини. У стрічці «Лагідна» головну героїню ґвалтують морально і фізично. До цього він зняв стрічку «В тумані», яку присвятив історії людини, яка фатально заплуталась в обставинах. А першою його ігровою картиною була «Щастя моє», в якій показано, що життя в слов'янській провінції – це жорстокі ігри, в яких або ти, або тебе.
«Донбас» знімався минулої зими в Кривому Розі. Картина створювалася в копродукції Німеччини, України, Нідерландів, Франції та Румунії. Декількох ключових персонажів в ній зіграли одеські коміки Наталя Бузько та Георгій Делієв. Ролі у них не гумористичні, проте сама їхня поява в цих епізодах виглядає, як натяк на те, що перед нами зараз розігрується якийсь дуже злий жарт.
Так, наприклад, один із знакових сюжетів фільму показує весілля худенького провінціала на прізвище Яєчня з вульгарною тіткою Анжелою Купердягіной. Церемонія їхнього одруження супроводжується реготом, крикливим бурлеском і диким вереском, які не можуть не дратувати. Цей епізод бризкає вульгарністю, як тріснута каналізаційна труба. Тим самим він мальовничо символізує соціум «Новоросії», який будується з подібних абсурдних сімей.
З усіх українських ігрових фільмів, присвячених подіям на сході України останніх років, саме «Донбас» - найбільш чесний і безкомпромісний. Для порівняння, прославлений фільм Ахтема Сеїтаблаєва «Кіборги» перенасичений патріотичною героїкою. Меланхолійний «Іній» Шарунаса Бартаса надто акцентований на приватній історії молодого литовця, що випадково потрапив в АТО. А серіал Олексія Шапарєва «Гвардія» ображає своєю халтурою.
У роки правління попереднього президента України на вулицях стали з'являтися графіті «Все буде Донбас». Ця ефектна фраза готувала людей до того, що незабаром порядки в нашій державі буде встановлювати якась сила зі сходу. На перших порах, донецький вектор виглядав не гірше, скажімо, дніпропетровського, вінницького або львівського. Але пройшло всього кілька років, і цей напрямок зайшов в драматичний глухий кут під назвою «Новоросія». Мабуть, все, що потрібно знати про цей абсурдний, людожерський і брудний задвірок цивілізації, вичерпно показує фільм Лозниці «Донбас».
Антон Філатов, «Главком»
Коментарі — 0