45% ізраїльських IT-компаній вже співпрацюють з українськими фахівцями
У Німеччини, Польщі та інших європейських економік, які тепер гостро конкурують за українських заробітчан, з’явився ще один потужний суперник. Цього разу мова про Ізраїль. Ця країна тепер також вкрай зацікавлена в залученні до себе на роботу фахівців із України й їй теж є що запропонувати наших фахівцям. Про це в своїй статті розповідає німецьке видання Süddeutsche Zeitung. Нині ж, після підписання між Україною та Ізраїлем угоди про вільну торгівлю, дорога українським спеціалістам до цієї країни повністю відкрита.
Хайтек-індустрія Ізраїлю переживає бум: в 2018 році в неї було вчергове вкладено рекордні інвестиції. Проте, чого їй не вистачає – це робочої сили. На неї ізраїльські фірми тепер полюють за кордоном.
Раніш той, хто в виробництва отримував добре оплачувану роботу високотехнологічних галузях, міг вважати, що йому посміхнулась доля. Ця ситуація вже давно змінилась на протилежну – принаймні, в Ізраїлі. Наразі роботодавці вважають себе щасливими, якщо знайдуть кваліфікованого кандидата на порожнє робоче місце. В 2018 році залишалися вакантними приблизно 15300 місць – про це йдеться в доповіді Human Capital Report 2018, яку оприлюднила організація Start-Up Nation Central разом з ізраїльським Управлінням інновацій наприкінці грудня минулого року в Тель-Авіві.
В цьому документі змальовується відома історія успіху Ізраїлю, як «нації стартапів», але також і її зворотний бік. Тому що далеко не все вдалося так, як розповідають глянцеві брошури. Зовсім без людей не обійтися навіть в епоху штучного інтелекту та робототехнологій. Брак робочої сили проблема, яка проявилася лише нещодавно.
2018 рік минув просто чудово для країни з вісьмома мільйонами жителів, яка має найбільшу щільність стартапів на душу населення в цілому світі. Кількість новозаснованих підприємств знову збільшилася минулоріч, окрім того, був зареєстрований новий рекорд фінансування цих нових фірм – загалом $6,5 млрд нових інвестицій. Але потенціал робочої сили не відповідає необхідному рівню. Таким чином, можна прогнозувати, що «мотор» ізраїльських стартапів найближчим часом почне давати збої.
Програмісти, фахівці з IT, софтвер-інженери та вчені-комп’ютерники стали цінним товаром, за який підприємці просто б’ються один з одним. Перш за все, в галузі розвитку хард- та софтвер не вистачає спеціалістів. Та ж ситуація спостерігається й в галузі комп’ютерного сервісу. Особливо страждають від нестачі фірми, в яких працюють до 50 співробітників. Ці невеликі підприємства часто не мають змоги витримувати зростання рівня заробітної платні, яку готові сплачувати великі концерни за добрих робітників. У порівнянні з 2003 роком, рівень платні в хайтек-галузі в Ізраїлі виріс у середньому на 57%, в той час, як загальний рівень платні – лише на 40%.
Cпівробітників залучають обіцянками премій, допомоги в переїзді на нове місце та іншими засобами. Хто бажає втримати своїх висококваліфікованих робітників, той інвестує гроші в програми тренінгів та навіть фітнестренувань для співробітників.
Починаючи з 2017 року, уряд докладає зусиль, підкріплюючи їх грошима, аби залучити якомога більше молодих людей до вивчення технічних дисциплін, але на це потрібен час, поки ці ініціативи принесуть плоди. Окрім того, є спроби зацікавити роботою в IT-галузі ультраортодоксальних йудеїв та арабів.
Перш за все, великі фірми пропонують вже студентам робочі місця, аби залучити їх до підприємства та прив’язати до нього. Інші ж з надією поглядають за кордон та посилено залучають до себе робочу силу звідти – також і з Європи. Досі пов’язані з цим бюрократичні процедури потребували багато часу, були дорогими та, перш за все, ніхто не мав певності, що й справді отримає дозвіл на роботу.
Нині ж, через тиск підприємців, ізраїльські офіційні органи змінили свою позицію. Хоча держава, як і раніш, не вельми вітає приїзд до країни неєврейських іммігрантів, зважаючи на нестачу персоналу, для важливих для Ізраїлю галузей були зроблені винятки. На початку 2018 року почали видавати спеціальні візи для робітників технологічних підприємств, а також були надані можливості для швидкого прийому на роботу. Деякі підприємства з тієї пори цілеспрямовано шукають собі фахівців за кордоном, спокушаючи їх тим, що, мовляв, в Ізраїлі вони матимуть щастя працювати майже весь рік «на сонячному місці». Самі ізраїльтяни, які поїхали жити за кордон, теж отримують запрошення повернутися додому та взятися за роботу.
Більшість підприємств, щоправда, економлять собі час та зусилля та віддають робочі завдання за кордон. Або переносять туди власні дослідницькі та розробницькі відділення – принаймні, частково. 22% ізраїльських хайтек-компаній вже залежать від закордону, більшість із них перенесли свої відділення протягом минулих двох років. Ця тенденція демонструє, що тиск, спричинений нестачею робочої сили, зростає.
Більшість фірм розташовує свої дослідницькі та розробницькі замовлення в країні, яка досі не могла похвалитися особливою репутацією на ринку високих технологій: в Україні. 45% ізраїльських підприємств вирішили працювати саме з місцевими розробниками. Лише 16% відкрили власні філії в США, за ними йдуть Росія та Індія, де мають працівників 10% ізраїльських ІТ-компаній.
Чому саме Україна? Через масивну іміграцію євреїв зі Східної Європи в кожному ізраїльському підприємстві нині є працівники, які розмовляють російською, та багато тих, хто знають українську. Окрім того, між двома країнами існує потужне авіасполучення, час польоту – три години, це набагато менше, ніж час польоту через Атлантику до США. Рівень освіти в Україні - високий, а рівень заробітку – низький. Хто б міг подумати, що ізраїльська хайтек-індустрія кинеться на пошуки щастя до Вкраїни?
Александра Фодерл-Шмід, Süddeutsche Zeitung
Переклад для «Главкома»: Борис Немировський
Коментарі — 0