Українці можуть зупинити польські фабрики, бо втечуть до Німеччини?
Німеччина бажає залучити якомога більше іноземних працівників з країн, які не є членами Євросоюзу. 20 грудня уряд ФРН схвалив законопроект, який серед української діаспори вже встиг дістати назву «Закон про українців». Це перший з моменту об’єднання Німеччини закон, який суттєво спрощує залучення іноземців на внутрішній ринок праці. Він вступить у дію рівно через рік, але вже зараз неабияк збурив не тільки німців, але й їх сусідів-поляків.
Презентацію законопроекту, який, скоріш за все, без жодних складнощів пройде горнило Бундестагу, провели одразу три міністри: внутрішніх справ Горст Зеегофер, економіки Петер Альтмайєр та праці Хубертус Хайль. Вже одне це недвозначно демонструє значення, якого надає справі правляча коаліція.
Плач за «Войцехом з викруткою»
Наміри уряду – цілком зрозумілі: «капітани» німецької економіки давно вже скаржаться на брак кваліфікованих працівників практично в усіх галузях промисловості. Добрий спеціаліст нині на вагу золота, й неабияка провина в подібній ситуації на німецькому ринку праці лежить саме на уряді. Чому? Дуже просто. Коли в 2004 році Євросоюз пережив одномоментний вступ одразу кількох східно- та південноєвропейських країн, у Німеччині поширився справжнісінький переляк. Бундесбюргери злякалися, що до їх любого фатерлянду полинуть натовпи голодних, на все готових гастарбайтерів із Сходу, які заберуть у добропорядних німців робочі місця, позаяк будуть згодні працювати за третину звичної заробітної платні, без соціальних пакетів та інших переваг.
Німецькі журналісти вигадали навіть дошкульне визначення для цих заробітчан: їх стали називати «Войцехами з викрутками» - через те, що найбільша кількість таких працівників очікувалася з Польщі. На німецько-польському кордоні навіть знайшлося невелике містечко, жителі якого виставили на в’їзді шлагбаум та цілодобово чатували біля нього, озброївшись мисливськими рушницями: міська рада постановила, що перебування іноземних робітників з країн-новачків ЄС на території їх міста заборонене!
Піддавшись на панічні настрої, уряд Ангели Меркель провів через парламент закон, який обмежив працевлаштування громадян з країн-новачків ЄС у Німеччині аж до 2007 року – так званий трудовий мораторій. Внаслідок цієї заборони, переважна більшість кваліфікованих фахівців з Польщі, Чехії, Словаччини, прибалтійських держав тощо – ті, хто хотів попрацювати за кордоном, подалися до Великої Британії, Данії, Швеції та інших європейських країн, які не чинили перепон трудовій міграції. Саме ці країни – насамперед Велика Британія, й «злизали сметанку»: наситили свої ринки висококваліфікованими іноземними фахівцями. Німеччина ж, яка таки похопилася та скасувала той мораторій ще до 2007 року, залишилася без нічого: туди їхали хіба сезонні працівники з Польщі та Румунії, аби збирати врожаї.
Спогад про цей промах не дає німцям спокою й до сьогодні. Дивлячись на те, як тепер вже не британці, а самі поляки «збирають сметану», долучивши до роботи в себе більш ніж мільйон сумлінних працівників з України, німецький уряд вирішив йти в ногу з часом та відкрити свій ринок праці.
Від поляків до арабів
Щоправда є, принаймні, дві великі групи вельми невдоволені цим законопроектом. По-перше, німецька партія «зелених»: вона вважає, що право на робочі місця в Німеччині мають першими отримувати не якісь мігранти, а біженці, які вже перебувають в країні. У цієї ідеї є один великий недолік: серед біженців з Африки, Афганістану та Ірану – не так вже й багато кваліфікованих фахівців. Скоріш, можна сказати, що таких – абсолютна меншість, в той час, як у ФРН залишаються порожніми робочі місця саме для освічених та досвідчених. Німеччина взагалі є так званим постіндустріальним суспільством, де потреба в некваліфікованій робочій силі стає все меншою. Але на думку «зелених», слід просто створити якомога більше навчальних робочих місць на виробництві, доправити туди «новеньких» біженців та почекати кілька років, поки вони стануть фахівцями.
Ідея сама по собі цілком непогана, проте – фахівці потрібні «вже вчора». Окрім того, окремо заради біженців був розроблений ще один законопроект: його авторами стали молодші партнери правлячої в ФРН коаліції – соціал-демократи. Він передбачає, що інтегровані в німецьке суспільство біженці, чиє прохання про надання статусу було відхилене, можуть залишитися в країні додатково на 30 місяців, якщо вони вже встигли пропрацювати на своєму робочому місці не менше ніж 18 місяців. Це правило поки що впроваджується з обмеженнями у часі — до 30 червня 2022 року.
Польща не буде більше привабливою для українців" width="644" height="429" itemprop="image" />
Втім, найбільше обурення новим законопроектом висловлюють все ж таки не всередині Німеччини, а за її межами.
Поляки, яких свого часу так побоювалися німецькі бундесбюргери, називаючи їх «Войцехами з викрутками», тепер вважають: щойно ФРН відчинить свої двері для фахівців-іноземців, то від них підуть українські гастарбайтери. Про це, зокрема, розповів німецькому виданню Welt am Sonntag спікер польської спілки роботодавців ZPP Якуб Біньковський. «За нашим «м’яким» сценарієм, який ми вважаємо реалістичним, польський робочий ринок покинуть 500 тисяч українців, - зазначив він. - За «жорстким» - їх буде вдвічі більше».
Подібні побоювання нині висловлює майже вся польська преса. Фінансове видання Money.pl оприлюднило матеріал з кричущим заголовком: «Українці можуть зупинити польські фабрики». Спілка польських фермерів ще влітку цього року офіційно звернулася до уряду з проханням вплинути на Берлін, який має відкрити ринок праці для українців. Вони вважають: якщо це станеться, наступний врожай у Польщі опиниться під загрозою. А польський аграрний сектор, який досі був предметом величезних гордощів для кожного поляка, зазнає значних втрат...
Втім, принаймні, польські фермери можуть не перейматися: як вже зазначалося, німецькі ініціативи стосуються не сезонних працівників, а кваліфікованих фахівців. Хоча, може так статися, що трохи згодом уряд може спростити доступ і для тих, хто замінить на збиранні врожаю... тих самих поляків, які досі працювали в Німеччині.
Хто виграє?
Отже, для кого саме легальна робота в Німеччині має стати можливою? Особливо великий дефіцит робочих рук відчувають машинобудування, IT-галузь, але найбільший – німецька медицина. Тут досі залишаються порожніми тисячі робочих місць, причому, як для лікарів, так і для середнього й молодшого медичного персоналу. Лише в муніципальних клініках невеликих німецьких міст не вистачає 15 тисяч фахівців. Німецькі лікарі шукають роботу у більш комфортних країнах, де заробітки вищі, а регулювання простіше. Скажімо, в сусідній Данії лікарні часто вкомплектовані виключно німцями – вони заробляють там майже втричі більше, ніж їх колеги, які залишилися вдома.
Німеччині потрібні не лише фахівці з дипломами вишів. Йдеться про дуже різні професії: слюсарі та фахівці з металообробки, будівельники, кухарі, водії-дальнобійники, зварювальники, електрики. Законопроект передбачає скасування багатьох бюрократичних перепон, а також прискорене визнання свідоцтв та дипломів, виданих в інших країнах. Більше того: свою професійну придатність кандидати зможуть довести, вже перебуваючи в Німеччині – за діючим нині законом, вони мають робити це до того, як їм дозволять прибути до ФРН. Єдина дуже важлива вимога – знання німецької мови в обсязі, необхідному для тієї чи іншої вакансії. Всі розповіді про те, що, мовляв, досить англійської чи навіть польської – вигадки. У Німеччині державна мова – німецька й ніхто не може сказати, як зараз багато хто в Україні: відчепіться від мене з вашою державною, я буду розмовляти так, як хочу...
Окрім того, законопроект передбачає, що охочі до роботи можуть приїздити до ФРН навіть не маючи на руках контракту з роботодавцем. Іноземець отримає право перебувати в країні протягом півроку, аби знайти собі робоче місце. Окрім того, новий закон дозволятиме потенційному заробітчанину проходити практику у фірмі, де він хоче отримати місце – він матиме право працювати там до 10 годин на тиждень. Звичайно, житиме власним коштом – на виплати з боку держави, на кшталт соціальної допомоги, він розраховувати не може.
Дуже важливим є й те, що новий закон має скасувати так званий тест ринку праці, який діє на законодавчому рівні нині. Зараз німецький роботодавець, аби взяти на посаду іноземного фахівця, зобов'язаний довести, що не може знайти на цю роботу німця або громадянина іншої країни Євросоюзу. Коли закон вступить в дію, така вимога буде знята.
Ще одна важлива деталь: новий закон передбачатиме, що іноземний фахівець, який отримав роботу в Німеччині, зможе розраховувати на надання йому постійної посвідки на проживання після двох років роботи - в тому випадку, якщо він отримав свою кваліфікацію в ФРН, або після чотирьох років роботи – якщо його диплом був отриманий не в Німеччині.
На що ж розраховувати заробітчанам з України? ФРН переживає наразі черговий економічний підйом, країна має найпотужнішу в Європі економіку. За даними німецького Міністерства праці, різноманітні компанії потребують близько двох мільйонів нових працівників. Польські дослідники з ZPP, стверджує Якуб Біньковський, виявили, що з Польщі до Німеччини готові перебратися до 59% українських заробітчан – і полякам, до слова, нема чого протиставити цим прагненням доти, доки заробітна плата в ФРН залишається в 3-4 рази вищою за польську. Для порівняння: мінімальна заробітна плата в Польщі наразі офіційно складає 3,05 євро на годину. В Німеччині – відповідно, 9,72 євро.
Таким чином, навіть на низькооплачуваних посадах трудовим мігрантам німецькі роботодавці можуть запропонувати до 1,5 тисяч євро на місяць, для Польщі ці гроші - найвища планка для заробітчанина. Про українську зарплату нема чого в цьому контексті й згадувати.
У середньому ж, закордонні спеціалісти цілком можуть розраховувати в Німеччині на заробітну плату від 2 тис. євро, причому нетто, після сплати податків. Статистика свідчить: найбільше в ФРН заробляють банківські працівники, фармацевти та робітники автомобільної промисловості. У першу десятку також входять фахівці з телекомунікацій, машинобудування, авіації, медичні техніки, хіміки та енергетики. Високооплачуваними є будівельники, енергетики, спеціалісти з інформаційної безпеки, програмісти та економісти.
Андрій Рева та посол ФРН в Україні Ернст Райхель підписали угоду про взаємне соціальне страхування громадян обох країн." width="720" height="479" itemprop="image" />
На початку листопада цього року, міністр соціальної політики України Андрій Рева підписав у Києві з послом ФРН в Україні Ернстом Райхелем угоду, яка дозволяє українським заробітчанам уникнути подвійного соціального страхування. Вони зможуть отримати страхові виплати в разі нещасного випадку навіть, якщо після нього вони будуть змушені повернутися додому. Окрім того, ця угода передбачає необмежений переказ пенсій як з України до Німеччини, так і навпаки – тобто, заробітчанин може собі заробити німецьку пенсію (якщо окремо потурбується – то ще й додаткову страхову) й жити з нею вдома, на Батьківщині. Стаж праці в обох країнах підсумовуватиметься.
Зокрема, Україна зобов’язалася забезпечити загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, виплати пенсій та іншої грошової допомоги; загальнообов’язкове державне пенсійне страхування – все це поширюватиметься також і на німецьких громадян, які працюють в Україні.
Німеччина, в свою чергу, страхуватиме в себе українських працівників у разі нещасного випадку для виплати пенсій та іншої грошової допомоги; забезпечуватиме пенсійне страхування, додаткове страхування працівників гірничо-металургійних підприємств, а також забезпечення за віком для фермерів.
Певно, на таких умовах багато українських спеціалістів захочуть вивчити німецьку та попрацювати в ФРН. Недарма, в передчутті цього закону, багато німецьких хедхантерських компаній (кадрових агентств, які займаються пошуком фахівців для своїх клієнтів) публікують об’яви про пошук для себе нових співробітників із знанням саме української мови – аби ті шукали потенційних працівників саме в Україні. Німецький ринок праці дуже розраховує саме на українців.
Втім – і це важливо – новий німецький закон, у разі його схвалення, розпочне діяти лише через рік – з першого січня 2020 року. Тож є час вивчити мову і місцеві особливості.
Борис Немировський, для «Главкома»
Коментарі — 0