Для США та союзників відкриваються нові можливості на Півночі
Протягом останнього десятиліття Росія систематично розширювала та зміцнювала свої позиції в Арктиці. Робила це вона за допомогою баз, аеродромів, облаштування широкомасштабних радіолокаційних установок, а також примноження систем оборонної та наступальної зброї. Як війна в Україні вплине на можливості Росії у північному регіоні і з якими викликами Норвегія та її союзники нині стикаються в Арктиці?
Будівництво Арктичного щита
Уздовж понад 6 тис. км узбережжя Арктики Росія модернізувала та розширила існуючі військові об’єкти, а також побудувала численні нові. Російські арктичні військові бази, аеродроми та радіолокаційні установки найщільніше зосереджені вздовж західних ділянок Північного морського шляху, включно з Баренцевим і Карським морями, неподалік штабу Північного флоту Росії у Сєвєроморську на Кольському півострові.
Саме у цьому субрегіоні Арктики Росія досі має військову перевагу.
Минулого місяця РФ оголосила про нову військово-морську доктрину, у якій приділила велику увагу Арктиці. «Значна частина стратегічних ядерних активів Росії зосереджена на Кольському півострові, в Арктиці», – пояснює Вільям Померанц, експерт з політичних та економічних трендів Росії, директор Інституту Кеннана.
Військовий аналітик Шведського науково-дослідного інституту оборони Йонас К'єллен у свою чергу зазначає, що Західна Арктика, включно із Баренцевим морем, служить проходом, через який найбільший російський флот отримує доступ до світового океану.
«Таким чином, охорона Баренцевого моря полягає як у забезпеченні безпечного входу/виходу суден Північного флоту, так і у блокуванні суден, які заходять на Північний морський шлях», – сказав К’єллен.
Економічні інтереси
Росія виділила значні ресурси для розвитку своєї арктичної бази вздовж Північного морського шляху. Таким чином, окрім захисту позицій свого Північного флоту, Росія також прагне захистити свої інвестиції вздовж стратегічного морського шляху. «Російське керівництво передбачає, що як економічна, так і військова інфраструктури стануть ціллю у разі конфлікту, і тому взяло її під захист», – пояснює Померанц.
Москва створила багаторівневий захисний щит із можливостями блокування доступу по всьому маршруту. «Північний морський шлях є пріоритетом національної безпеки для Москви», – стверджує Трой Буффард, директор Центру арктичної безпеки та стійкості Університету Аляски у Фербенксі.
Цей пріоритет не є дивним, враховуючи той факт, що російські енергетичні компанії, як-от «Новатек», «Газпром» і «Роснефть», інвестували величезні кошти у видобування та розробку покладів нафти та природного газу уздовж і поблизу Північного морського шляху.
Термінал «Ямал СПГ (скраплений природній газ)» компанії «Новатек» виробляє близько 18 млн тонн зрідженого природного газу на рік, а інший проєкт «Арктичний СПГ 2» вироблятиме ще більші обсяги.
Нафтова платформа «Газпрому» «Пріразломноє» і нафтовий термінал Arctic Gate також розташовані вздовж західної частини маршруту. Минулого місяця «Роснефть» оголосила, що почне розробку великого арктичного нафтового терміналу у Бухті Сєвєр.
Чия Арктика?
Арктика – північний полярний регіон Землі, що охоплює околиці материків Євразії та Північної Америки, майже весь Північний Льодовитий океан з островами (окрім прибережних островів Норвегії), а також прилеглі частини Атлантичного і Тихого океанів.
Згідно з міжнародним правом, Північний полюс і прилеглий до нього регіон Північного Льодовитого океану зараз не належить жодній країні. П'ять країн оточують цей регіон: Росія, Канада, Норвегія, Данія (через Гренландію) і США володіють правами на 370-кілометрову зону біля своїх берегів, а територія за нею знаходиться у віданні агентства ООН International Seabed Authority.
В Арктиці є значні запаси вугілля, нафти, природного газу, золота, срібла, міді, урану, свинцю, цинку, нікелю і бокситів. На дні Північного Льодовитого океану знайдені величезні поклади газогідратів.
Росія не проти загарбати усю Арктику. У 2007 році розгорівся скандал, після того, як два російських батискафи занурились на дно океану в районі Північного полюса і встановили там російський триколор з нержавіючого титанового сплаву. Після повернення до Москви керівник експедиції Артур Чилінгаров заявив, що Арктика є російською і треба довести, що Північний полюс є продовженням російської суші. Ці слова викликали критику з боку США й Канади, а у Росії Чилінгарову присвоїли звання героя РФ.
Розширення арктичних військових баз
За останнє десятиліття Росія розширила та модернізувала близько дюжини військових баз і аеродромів в Арктиці, включно з базою «Рогачове» на Новій Землі.
Крім того, РФ також побудувала щонайменше три бази з нуля у нових місцях або поруч зі старими об’єктами часів холодної війни. Усі три бази мають подібний дизайн, який зазвичай називають «Арктичний трилисник», що складається з центральної житлової та адміністративної будівлі трикутної форми. Бази розташовані у західній, центральній і східній частині російської Арктики і були відкриті у 2015-2017 роках.
Авіабаза «Нагурське» розташована на Землі Олександри, що є островом архіпелага Землі Франца-Йосифа, приблизно за 350 км на схід від Шпіцбергена. Авіабаза «Темп» розташована у центрі російських арктичних вод на острові Котельний, що є частиною Новосибірських островів.
На Далекому Сході на острові Врангеля розташована трохи менша база «Ушаковське». Росія обладнала низку баз зенітними ракетами С-300 і С-400.
Ряд арктичних баз, у тому числі авіабази «Нагурське» і «Темп», розташовані поруч із сезонними або цілорічними аеродромами. Злітно-посадкові смуги у «Нагурському» і «Темпі» були модернізовані: з гравійних і льодових поверхонь – до бетонних.
Обидві злітно-посадкові смуги також були збільшені у довжину для розміщення сучасних винищувачів, бомбардувальників і патрульних літаків дальньої дії. Ці злітно-посадкові смуги дають Росії можливість обслуговувати, заправляти або зупиняти літаки в Арктиці. Ескадрильї винищувачів-перехоплювачів МіГ-31 дислокуються у «Рогачове» на Новій Землі, а також перекинуті у «Нагурське».
Крім того, Росія експлуатує сезонні льодові злітно-посадкові смуги, у тому числі на Північній Землі, які у майбутньому планує розширити до цілорічних авіабаз.
Нашпигована радарами Арктика
Зараз у Росії є три радіолокаційні комплекси «Резонанс-Н», до кінця року очікується введення в озброєння ще двох. Об’єкти призначені для виявлення ворожої авіації, ракет, у тому числі нових гіперзвукових, і безпілотних літальних апаратів. На відміну від звичайного радара, ефективна дальність якого обмежена кривизною землі, РЛС «Резонанс-Н» забезпечує загоризонтну роботу і може виявляти цілі на відстані від 600 до 1200 км і на висоті до 100 км.
На відміну від традиційного радара, що обертається навколо власної осі, «Резонанс-Н» встановлюється на нерухому квадратну конструкцію без обертових антен, що особливо підходить для суворих погодних і температурних умов в Арктиці і дозволяє виявляти цілі у всіх напрямках.
Заполярний «Резонанс-Н» розташований всього в 11 км від норвезького кордону і менш ніж у 50 км від Кіркенеса (місто в північно-східній частині Норвегії). П'ять установок «Резонанс-Н» утворюють півколо від кордону з Норвегією, вздовж Кольського півострова та Ненецького району та вгору до острова Нова Земля. Перші два об’єкти працюють з мису Канін та Індига з 2017 року. У 2019 році було завершено будівництво третього у складі авіабази «Рогачове» на Новій Землі.
Ще дві станції зараз будуються на Кольському півострові.
За словами військових аналітиків, радар «Резонанс-Н» дозволяє відстежувати літаки-невидимки, такі, як новий F-35, їх вже почала використовувати Норвегія. Очікується, що до 2025 року й Фінляндія прийму таку техніку на озброєння. Маючи здатність виявляти невидимі винищувачі на відстані до 600 км, радар на «Заполярному» та «Островному» може виявляти та відслідковувати літаки з ряду скандинавських авіабаз, включно з базою «Евенес» у Норвегії та аеропортом «Рованіємі» у Фінляндії.
Росія оголосила, що найближчими роками розгорне п’ять додаткових установок «Резонанс-Н», щоби, ймовірно, розширити зону радіолокаційного покриття далі на схід уздовж узбережжя Арктики.
Крім «Резонанс-Н», Росія побудувала ряд об’єктів із використанням РЛС (радіолокаційної станції) «Сопка-2», що можуть виявляти об’єкти на відстані до 450 км. Ними можна керувати дистанційно, що вимагає лише одного оператора, а це робить його придатним для роботи в Арктиці. Ці РЛС також були розроблені для роботи в умовах дуже сильного вітру – до 150 км/год, і при дуже низьких температурах – до -50 °C .
РЛС «Сопка-2» встановлені на ряді військових баз і аеродромів, у тому числі на авіабазах «Темп», «Нагурське», «Рогачове». Росія також має дві РЛС «Воронеж» в Арктиці – одну на Кольському півострові поблизу Оленегорська і одну у 1200 км на схід від Воркути.
Як і «Резонанс-Н» та «Сопка-2», «Воронеж» є РЛС раннього попередження, що забезпечує далеке спостереження за балістичними ракетами та літаками. За словами російських чиновників, обидва об’єкти РЛС «Воронеж» поки ще не введені в експлуатацію – це планується до кінця 2022 року.
Вплив війни в Україні на російські арктичні справи
На тлі неспроможності Росії швидко досягти цілей вторгнення в Україну, частково через відсутність підготовки, погане керівництво та застаріле обладнання, чи слід розглядати російську (ре)мілітаризацію Арктики у новому світлі? Наскільки потужними можливостями вона насправді володіє в Арктиці, і чи є занепокоєння щодо нарощування Росії у регіоні перебільшеними?
Експерти застерігають, що не можна проводити пряму лінію між невдачами Росії в Україні та її можливостями в Арктиці. Стратегічне значення регіону означає, що при розподілі ресурсів цей регіон буде у пріоритеті, пояснює Трой Буффард з Університету Аляски у Фербенксі.
Вільям Померанц з Wilson Center погоджується: «У той час як війна в Україні продемонструвала низькі військові потенціал і потужності Росії, в Арктиці вона зберігає серйозний набір висококласних можливостей».
Вторгнення Росії в Україну неодмінно матиме хвилевий ефект, оскільки її регулярні сили слабшатимуть. Разом із тим, вплив війни на її арктичні сили може бути дуже обмеженим. Тим не менш, вторгнення Росії в Україну вплине на темпи, якими вона зможе надалі розширювати свій арктичний потенціал.
«Все російське Міністерство оборони та військові підприємства переживатимуть дуже важкі часи протягом наступних років – з наслідками у кожному воєнному окрузі, включаючи Арктику. У Росії буде багато варіантів підтримувати міцний бастіонний захист на Півночі, хоча, ймовірно, зі зниженими темпами розвитку або із застоєм», – уточнює Буффард.
Ці внутрішні виклики Росії відкривають можливості для Сполучених Штатів та їхніх союзників в Арктиці.
«Це дасть Сполученим Штатам і західним союзникам час усунути прогалини в оперативних можливостях, одночасно розвиваючи північну частину комплексного стримування», – додає Буффард.
Вступ Швеції та Фінляндії до НАТО
Приєднання Швеції та Фінляндії до НАТО також неминуче вплине на динаміку безпеки у регіоні
«Фінляндія та Швеція можуть надати НАТО значні оборонні переваги завдяки прогресу у виявленні, стримуванні та поразці російських сил», – резюмує Буффард.
«Приєднання Фінляндії та Швеції до НАТО посилить побоювання Росії щодо збільшення присутності НАТО в Арктиці, ймовірно, посилиться регіональна напруженість», – пояснює Померанц.
Норвегія старанно балансує
«Найбільший виклик і занепокоєння для Норвегії полягає у тому, як стримати Росію від агресивної поведінки на Півночі, одночасно зберігаючи низький градус напруги. Норвегії потрібна підтримка союзників, але Норвегія не хоче нескоординованих дій союзників, які можуть спричинити посилення напруги у Баренцевому морі», – пояснює Андреас Остхаген, старший науковий співробітник норвезького Інституту Фрітьофа Нансена.
У всьому цьому роль США залишатиметься вирішальною. США беруть участь у поточних військових операціях і навчаннях на «північному фланзі» НАТО. Найбільші військові навчання НАТО у Норвегії – Trident Juncture – пройшли восени 2018 року. А у 2020 році ВМС США, разом з ВМС Великої Британії, Норвегії і Данії проводили так звані «операції з безпеки на морі» у Баренцевому морі.
«Ми навряд чи побачимо зменшення інтересу союзників і США до проблем безпеки Норвегії на півночі. Це вигідно для Норвегії, якщо акцент утримуватиметься на контролі напруги та уникненні ескалації», – уточнює Остхаген.
Експерти з Арктики і ті, хто аналізує розвиток подій у сфері безпеки на Крайній Півночі, продовжують стикатися з глибинною невизначеністю щодо російських мотивів, російської «раціональності» та російських намірів.
«Захід традиційно погано оцінював здатність Росії до перебудови. Північний морський шлях залишається одним із головних пріоритетів національної безпеки для Росії, а отже, при розподілі ресурсів буде у пріоритеті», – застерігає Буффард.
«Усі, що ми вважали за істину щодо російських інтересів в Арктиці, тепер ставиться під сумнів», — підсумовує Остхаген.
Джерело: High North News
Переклад: Наталія Сокирчук, «Главком»
Читайте також:
Коментарі — 0
