Їдете в Оленівку або... Ультиматум Червоному Хресту та його наслідки

Час, який українська влада у своєму ультиматумі 13 жовтня дала Червоному Хресту, аби його представники припинили бездіяльність і почали опікуватися українськими військовополоненими, збіг. Глава Офісу президента Андрій Єрмак закликав до активних кроків інші міжнародні організації, «прямий правозахисний мандат яких не має дозволяти їм стояти осторонь і пасивно спостерігати, як Росія продовжує скоювати найжорстокіші злочини сучасності».

Схоже, що місії Міжнародного комітету Червоного Хреста дано щось на кшталт відставки. «Главком» розповідає, з чого і як почався цей скандал і чому українська влада мала право вимагати від Червоного Хреста опікуватися правами українських полонених.

Втеча з Маріуполя, футболки з Путіним і Оленівка: як Червоний Хрест помножив репутацію на нуль

Претензії до діяльності Міжнародного комітету Червоного Хреста в України виникли ще у 2014 році, коли організація проводила гуманітарні заходи, хоча, як визнавав прессекретар організації в Україні Ашот Астабацян, допомога йшла «обом сторонам конфлікту». З початком повномасштабної війни кількість претензій зросла у рази. У владі і у пересічних українців почало складатися враження, що Червоний Хрест не виконує своїх прямих обов’язків.

Перший великий скандал виник після того, як представники Міжнародного комітету Червоного Хреста (МКЧХ) 15 березня, на приватних авто, покинули Маріуполь, коли у місті залишалися 350 тис. мирних мешканців. А за тиждень президент МКЧХ Петер Маурер поїхав до Москви, де тиснув руку і міністру закордонних справ РФ Сергію Лаврову.

25 березня ЗМІ написали про намір Червоного Хреста відкрити представництво у Ростові, а у липні з’явилися відомості, що Червоний Хрест роздавав депортованим українцям речі з портретом Путіна та літерою Z, зокрема кружки і футболки.

Згодом Червоний Хрест, під гарантії якого, у тому числі, здавалися у полон оборонці «Азовсталі», проявив щодо них шокуючу бездіяльність. Червоний Хрест не був присутній під час виходу українців у полон, а потім представники Червоного Хреста не відвідували табори, де їх утримували окупанти. Українська влада неодноразово закликала Червоний Хрест нарешті згадати про своє призначення, подумати про репутацію і втрутитися у ситуацію. Але це не допомагало.

Не відвідав Червоний Хрест і сумнозвісну Оленівку, де тримали українських бранців, і після скоєного там Росією теракту 29 липня, коли 50 осіб було вбито і більше 100 поранено. Натомість, на початку серпня пресслужба організації повідомила, що Міжнародний комітет Червоного Хреста не гарантував безпеку українських захисників «Азовсталі», які опинилися у російському полоні.

«Ми не гарантували безпеку військовополонених, які опинилися у руках противника, оскільки це не в наших силах. Ми заздалегідь роз'яснили це сторонам. Обов'язок сторін конфлікту – забезпечити захист військовополонених від актів насильства, залякування та громадської цікавості, а також від наслідків воєнних дій. Тільки сторони конфлікту можуть остаточно гарантувати безпеку й охорону військовополонених», – йдеться у заяві пресслужби Червоного Хреста.

Проте не робиться і цього. Червоний Хрест не відвідує колонію в Оленівці та інші місця, де утримуються українські бранці, щоби перевірити, у яких умовах вони живуть. Тож п’ять днів тому Банкова оголосила ультиматум Міжнародному комітету Червоного Хреста: вони зобов’язані повністю виконувати закладений в організацію функціонал, який полягає у дотриманні Міжнародних конвенцій про права людини.

Вимогу України відвідати полонених представники організації проігнорували, вони не з’явилися у визначений день на лінії розмежування, щоби разом із представниками української сторони перевірити умови утримання полонених людей. Натомість представники Червоного Хреста, які перебувають в окупованому Донецьку, заявили, що готові відвідати полонених, однак «не мають відповідного дозволу». Не зазначивши, хто саме їм цей дозвіл не надає. Такі замовчування тривають відтоді, як Україна погодилася на вихід оборонців «Азовсталі», довірившись, у тому числі, обіцянкам Червоного Хреста слідкувати за дотриманням їхніх прав, наголошує народна депутатка Олена Хоменко.

«Учора делегація у складі Уповноваженого у справах людини та народних депутатів прибула на місце зустрічі, яку попередньо узгодили 13 жовтня. Напередодні Україна висунула ультиматум товариству, аби його представники відвідали полонених в Оленівці. Червоний Хрест було попереджено, що вони повинні підготуватися до місії і відвідати наших полонених. Представники України туди прибули, аби показати свою підтримку та були готові супроводжувати представників товариства під час місії, аби вони виконали свої зобов’язання. Червоний Хрест не прибув на місце зустрічі. Місія не відбулася. З травня, відколи у місці перебування наших військових в Оленівці був влаштований теракт, Червоний Хрест не відвідав місце їхнього утримання і не виконував свою місію. Це не робилось, за словами представників Міжнародного комітету Червоного Хреста, тому що Росія не надала жодних безпекових гарантій. Але у нашій ситуації потрібно виходити за межі протоколів і робити більше, а не ховатися за бюрократичними процедурами», – наголосила Олена Хоменко.

Насправді, Червоний хрест повідомляв, що одного разу вони таки відвідали Оленівку. Як сказав в інтерв’ю «НВ» речник організації Олександр Власенко, цей візит відбувся через два-три дні після того, як до колонії привезли українських військових. Це була короткотермінова поїздка, але Власенко заявив, що «на той момент цього було більш-менш достатньо, щоб подивитися умови, у яких людей розмістили». Представники Червоного Хреста привезли до Оленівки цистерни з питною водою, це була головна мета першого, ознайомчого, як зазначив речник організації, візиту.

Більше МЧКХ у колонію не навідувався. «Більше нам не давали дозволу туди потрапити», – пояснив Власенко. Як росіяни пояснили свою відмову, він відмовився відповідати, заявивши, що це конфіденційна інформація.

Родичі полонених: «Червоний Хрест нам не допомагає»

Чимало рідних військовополонених і загиблих захисників України також вважають, що Червоний Хрест не виконує своїх зобов’язань, уникаючи прямих відповідей, чому так відбувається. Така бездіяльність, за їхніми словами, прослідковується навіть не з моменту теракту в Оленівці, а відтоді як Росія захопила у полон захисників «Азовсталі». Про це «Главкому» розповіли родичі військовополонених під час акції, метою якої було привернути увагу суспільства до проблеми. Вони зазначають, що представники МКЧХ навіть не прибули на територію «Азовсталі», коли звідти виводили полонених.

«З 16 травня, відколи наші чоловіки вийшли з «Азовсталі», у нас немає жодної інформації про них. Жодна міжнародна організація не виконує той обов'язок, який на неї поклали. Міжнародна група ООН зі встановлення фактів теракту РФ в Оленівці нічого не робить, як ми не намагаємось із ними зустрітися – не виходить. А Червоний Хрест взагалі на наші вимоги відвідати полонених і дізнатися, як вони почуваються заявив, що ми «надто багато від них вимагаємо». Така відповідь міжнародної організації», – обурювалася одна з дружин полонених.

Родини українських захисників зазначають, що представники МКЧХ не спромоглися відповісти навіть на формальні питання: наприклад, сказати, яку кількість запитів на дозвіл відвідати військовополонених до Росії вони вже відправили і на скільки запитів не вдалося отримати дозвіл.

«Я неодноразово запитувала, що вони роблять для порятунку наших захисників. Тиша. 16 травня, коли мій чоловік вийшов із «Азовсталі» і потрапив у полон, представників Червоного Хреста на місці не було, як з'ясувалося. Мені в організації сказали, що цей захід дуже довго готувався, але представники Червоного Хреста не змогли приїхати з Запоріжжя та Дніпра до Маріуполя, щоби бути присутніми на виході наших захисників із заводу. Представників МКЧХ не було на території «Азовсталі», – наголошує дружина військовополоненого.

Родичі полонених також скаржаться, що перш ніж звернутися до росіян за підтвердженням, чи знаходиться у них у полоні та чи інша людина, Червоний Хрест просить близьких цієї людини, щоби вони самі зібрали докази того, що ця людина потрапила у полон. Лише після цього МКЧХ надсилає запит до російської сторони.

«Ми зверталися неодноразово у Червоний Хрест с проханням дати інформацію, де утримують мого сина. Нам на це сказали надати докази, що син вийшов з «Азовсталі», тож ми передивилися всією сім’єю усі відео і фото, які росіяни викладали на свої Telegram-канали. Вдалося на долю секунди побачити обличчя сина. Ми одразу ж завантажили відео, позначили час, зробили скриншот, усе це показали представникам організації і лише після того вони направили запит у Росію. Там уже визнали, що мій син Сашко у полоні. Але більше ніякої інформації не надали. А якби ми не знайшли те відео, то й досі би не знали, де він», – розповідає Валентина Сиротюк, матір військовополоненого.

Червоний Хрест має повідомляти родинам, що відбувається з їхніми рідними у полоні, проте представники організації ігнорують сотні родин коли ті звертаються за інформацією. Не допомагають ні благання, ні прохання, ні навіть погрози звернутися в суд.

Що Червоний Хрест гарантує, але не виконує

Розслідування злочинів Росії, за словами представників організації, тривають постійно. Проте прогресу немає, зазначає народний депутат України, голова Комітету Верховної Ради з питань правової політики Денис Маслов.

«Багато наших військових і цивільних перебувають у полоні і усі вони перебувають під захистом норм Міжнародного гуманітарного права. Відповідно умови утримання у полоні мають перевірятися МКЧХ. Це у межах їхнього мандату. Ми вимагаємо від організації виконувати ці правові зобов’язання, відвідати наших полонених не лише в Оленівці, а в інших місцях, на окупованих територіях України і на території РФ. Це ми заявили чітко чотири дні тому. Представники Червоного Хреста проігнорували цю вимогу», – зазначає нардеп.

Українська влада побачила певні зрушення лише у публічній риториці організації. Якщо раніше Червоний Хрест використовував словосполучення «конфлікт в Україні», то тепер вже використовується теза «міжнародний конфлікт», тобто йдеться про агресію Росії проти України.

«І лише після зустрічі, де ми висунули ультиматум, організація почала називати війну «міжнародним збройним конфліктом», – зауважує Денис Маслов. – Кілька днів тому Червоний Хрест заявив, що має представників на Донеччині, які могли би відвідати Оленівку, проте не мають усіх дозволів. І тут важливо наголосити, що Червоний Хрест так і не заявляє публічно, що дозволу не вдається отримати лише від Російської Федерації. А це своєю чергою є прямим порушенням норм Міжнародного гуманітарного права та Женевської конвенції. Але Червоний Хрест продовжує уникати такого твердження й постійно каже лише про те, що вони «не мають доступу до усіх військовополонених у цьому збройному конфлікті». Але наголошую: Україна зі свого боку повністю дотримується усіх норм і завжди надає доступ до російських полонених».

На сьогодні вимоги України до Червоного Хреста чіткі: здійснити виїзд і моніторингову місію та відвідати усіх українських полонених, яких утримує Росія. Приїхати особисто, як це передбачено нормами Женевської конвенції. Під час цієї місії представники Червоного Хреста зобов’язані провести конфіденційне спілкування з військовополоненими та цивільними про умови їхнього утримання, щоби перевірити факти застосування тортур, нелюдського поводження, приниження честі та гідності.

Ще одна функція, яку має виконувати Червоний Хрест відповідно до своїх статутних повноважень – забезпечити комунікацію полонених і їхніх родин.

Також Україна вимагає передати нашим полоненим ліки, їжу, воду, одяга та гуманітарну допомогу, це теж гарантується статутом Червоного Хреста. За словами українських нардепів, ці передачі давно підготовлені.

«Ці всі вимоги – прямий обов’язок Міжнародного Комітету Червоного Хреста за Женевськими конвенціями. Ми маємо право цього вимагати від організації. І тим паче, маємо право вимагати, щоби Червоний Хрест публічно оголосив, хто перешкоджає виконанню їхніх обов’язків. Після того, як Червоний Хрест повернеться до того, для чого був створений, а не ховатиметься за купою паперів і регламентів, за підтримкою міжнародних організацій ми зможемо забезпечити доступ представників Червоного Хреста до наших людей. Йдеться про здоров’я та життя наших людей, про їхнє виживання», – наголошує Денис Маслов.

Червоному Хресту шукатимуть заміну

Нардепка і колишня громадська діячка Олена Хоменко зазначає: якщо Червоний Хрест і далі не діятиме, Україна буде вимушена звертатися до інших організацій. В них хоч і менше повноважень, але вони вже почали виходити за їхні рамки, бо розуміють серйозність ситуації.

«Найбільший мандат довіри та мандат за Женевськими конвенціями має Червоний Хрест. Але якщо вони нічого не робитимуть для убезпечення наших людей, ми будемо добиватися допомоги від інших міжнародних організацій. Червоний Хрест діє у певних межах в умовах війни в Україні, зокрема представники бояться за своє життя, оскільки не отримують від Росії безпекових гарантій. Але Парламентська Асамблея Європи вже почала виходити за межі. У своїй останній резолюції вони вперше використали терміни «терористичний режим», заклик до створення спеціального трибуналу. І хоч це не безпекова організація, і вони раніше відмовлялися це робити, але ж зараз роблять. Міжнародним організаціям потрібно переглянути свої підходи і діяти не у стислих рамках. Ми вважаємо. що Червоний Хрест може вийти за рамки обмежень, у яких вони зараз працюють. Тому що чим довше Червоний Хрест не діє – тим більше це розв’язує руки росіянам», – наголосили нардепи на сьогоднішньому брифінгу.

А за кілька годин глава Офісу Президента Андрій Єрмак опублікував на своєму Telegram-каналі різку заяву, у якій зазначив, що Україна не побачила готовності Міжнародного комітету Червоного Хреста зробити все можливе для захисту українських бранців. Єрмак нагадав, що представники МКЧХ не приєдналися до поїздки української делегації на контактну лінію у Запорізькій області.

«Минулого тижня, під час відеорозмови з президентом Червоного Хреста Мір'яною Еггер, я закликав представників Червоного Хреста відвідати разом з українською делегацією контактну лінію й вимагати допустити місію організації на тимчасово окуповану територію для перевірки стану українських полонених в Оленівці. У понеділок до контактної лінії в Запорізькій області прибули уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець, радник керівника Офісу президента Дарія Зарівна та народні депутати Марія Мезенцева, Єгор Чернєв, Денис Маслов і Олена Хоменко. Однак представники Червоного Хреста до української делегації у цій поїздці не приєдналися».

Червоний Хрест не просто терпить порушення росіянами всіх норм міжнародного права, а й робить це мовчки, зауважив глава Офісу президента.

«Україна очікує й вимагає від Міжнародного комітету Червоного Хреста належної рішучості в отриманні доступу до українських бранців в Оленівці. Водночас, на жаль, ми не бачимо, що Червоний Хрест працює над захистом наших полонених. Українська сторона має всі підстави очікувати рішучих проактивних дій Червоного Хреста з імплементації його гуманітарного мандата, а також чіткої публічної позиції та комунікації всіх його дій, спрямованих на подолання найгострішого гуманітарного виклику у Європі. Закликаю до активних кроків інші міжнародні організації та гуманітарних акторів, прямий правозахисний мандат яких не має дозволяти їм стояти осторонь і пасивно спостерігати, як Росія продовжує скоювати найжорстокіші злочини сучасності», – написав Єрмак.

Міжнародний комітет Червоного Хреста фінансується урядами країн, що ратифікували Женевську конвенцію, із підключенням донейтів від національних товариств Червоного Хреста (в Україні також є Товариство Червоного Хреста) та усілякі благодійники. Тепер питання – чи зміниться щось у роботі та фінансуванні Червоного Хреста після заяви Банкової і яка організація зголоситься допомагати українським полоненим краще за Червоний Хрест.

Аліна Євич, «Главком»