Хрест на Червоному Хресті. Як компрометує себе поважна організація

15 березня представники Міжнародного комітету Червоного Хреста (МКЧХ) на приватних авто покинули Маріуполь – у місті на той момент залишалися ще 350 тисяч мешканців. 23-24 березня президент цієї організації Петер Маурер поїхав до Москви, де потиснув руку та обмінявся компліментами з міністром закордонних справ РФ Сергієм Лавровим та іншими російськими чиновниками. А 25 березня стало відомо про намір Червоного Хреста відкрити представництво в російському Ростові і у такий спосіб сприяти насильницькій депортації українців в Росію.

Український соціум спостерігає за подібними метаморфозами міжнародної організації з гнівом та нерозумінням. На початку російсько-української війни, тобто у 2014-2015 роках, Червоний Хрест ще проводив певного роду гуманітарні заходи, хоча, як визнавав прес-секретар організації в Україні Ашот Астабацян, допомога йшла «обом сторонам конфлікту». З початку ж повномасштабної агресії Росії в Україну припинилося і це. Вочевидь, Міжнародний комітет Червоного Хреста визначився із тим, яка «сторона конфлікту» йому ближча.

Втеча з Маріуполя

Народна депутатка України Роксолана Підласа згадує, як «за пару місяців перед війною Червоний Хрест (саме міжнародна філія) обривав телефони народним депутатам, оскільки хотів внести зміни до українського законодавства, щоб отримувати в оренду комунальні та державні приміщення на пільгових умовах (тобто безкоштовно або майже безкоштовно), а не через аукціон за гроші».

Але «коли на початку війни наші депутати дзвонили в Червоний Хрест, щоб організувати евакуацію чи хоча би отримати дозвіл на використання прапора Червоного хреста в евакуаційній колоні, Червоний хрест зробив вигляд, що вони – предмети інтер’єру, і це не до них питання, вони нічим допомогти не можуть», – зазначає Підласа.

«Всраті благодійники», – без дипломатичних еківоків резюмує нардепка.

В самому ж Міжнародному комітеті ганебну втечу 30 представників організації з Маріуполя виправдовують «відсутністю оперативних можливостей». «Наша делегація надалі не може працювати в Маріуполі. У місті для цього вже не було оперативних можливостей… Наразі ми не можемо надати жодної громадської допомоги», – пояснив Петер Маурер.

З Маріуполя, де зруйновано 90% будівель, представники МКЧХ тікали на власних авто (Фото: Reuters)

Маріупольський ресурс 0629.com.ua розповів, як одному з мешканців міста вдалося дістатися аж до женевського офісу МКЧХ. Він діяв як приватна персона, але за погодженням з офісом президента України. З Женеви його направили до Будапешта, де він зустрівся з керівником місії в Україні.

«Маріуполець каже, що не добирав висловів, коли описував ситуацію в Маріуполі. Ось основні тези тієї зустрічі. 1.Червоний Хрест сам не організує гуманітарні коридори. Необхідна третя сторона, посередник. Червоний Хрест ніколи не буде цією стороною. Ніколи. 2. На питання, а хто може бути такою нейтральною стороною, відповідь: Анкара, Ізраїль тощо. Посередника необхідно шукати і домовлятися. 3. Повітряна чи морська евакуація людей – навіть не розглядаються. У Червоного Хреста немає такої компетенції. 4. Залиште контакти. Ми приймемо рішення і вас повідомимо», – описує 0629.com.ua безрезультатні переговори з уповноваженими особами МКЧХ.

Київщина без допомоги

Червоний хрест умив руки не тільки в Маріуполі. Під відкритим зверненням до президента організації Петера Маурера стоїть, зокрема, підпис Віталія Власюка, члена Військової адміністрації Київської області. Ось що він зазначає: «Військова адміністрація Київської області на початку березня надіслала до МКЧХ листа з проханням надати різні способи допомоги. Немає відповідей. Також ми намагалися встановити особистий контакт, але отримали не більше, ніж «ви повинні зрозуміти…». Усією евакуацію, яка зараз проводиться в Київській області, займається переважно українська сторона (Український Червоний Хрест, українські державні чиновники та волонтери)».

«Ми також засмучені слабкістю заяв МКЧХ. Минулого тижня в Києві президент МКЧХ використав фразу «конфлікт в Україні». Не війна. Не російське вторгнення. Просто «конфлікт», – обурюється Власюк.

Петер Маурер й справді називає російсько-українську війну винятково «конфліктом» – у відповідності до принципів нейтральності, на яких базує свою роботу МКЧХ.

Ще одна посадова особа, яка представляє київський регіон, народний депутат Дмитро Гурін теж не приховує свого обурення позицією МКЧХ.

«Червоний хрест International Committee of the Red Cross на території України — колаборанти. Вони витрачають зібрані кошти на себе, а не на статутні задачі. Вони зробили близько до нуля для відкриття гуманітарних коридорів. Засновник Червоного Хреста Анрі Дюнан згорів би від сорому від того, що відбувається. Червоному Хресту має бути заборонено працювати в Україні щонайменше до кінця війни, а від імені держави Україна оголошено рекомендацію передавати пожертви іншим гуманітарним організаціям. Президент Червоного Хреста Петер Маурер має піти у відставку», – переконаний Гурін.

Евакуацією з Київщини опікувався Український Червоний Хрест, а не міжнародний офіс організації (фото з відкритих джерел)

Оцінку діям МКЧХ дав і президент України Володимир Зеленський. Він зазначив, що ця організація забороняє використовувати свою емблему на українських автомобілях, які виконують гуманітарну місію. Хоча застосування цієї емблеми чітко визначене міжнародним гуманітарним правом. Під час збройних конфліктів її можуть використовувати медичні працівники та відповідні лікарські заклади, зокрема, й військові медики та медичний військовий транспорт. А ще – представники Червоного Хреста, коли емблемою позначають їхній транспорт, приміщення або гуманітарну допомогу, яку вони надають.

Уклін Лаврову та курс на Ростов

Заборона Україні на використання емблеми МКЧХ тьмяніє на тлі наступних дій організації, про які йшлося вище, – теплої зустрічі Маурера та Лаврова і планів щодо відкриття офісу у російському Ростові. На цьому етапі від Міжнародного Комітету Червоного Хреста почало рішуче відмежуватися Товариство Червоного Хреста України.

«Нас легко плутають із Міжнародним комітетом Червоного Хреста, адже емблема спільна. А от задачі, можливості та мотивація різні. Кажучи коротко, ми не домовляємося про гуманітарні коридори й не відкриваємо представництва, зате лежимо обличчям в землю під час обстрілів разом із людьми, яких супроводжуємо при евакуації. Надаємо людям психологічну і домедичну допомогу в найгарячіших точках. І все це не за гроші», – зазначив Тарас Логгінов, командир загону швидкого реагування Національного комітету Українського Червоного Хреста.

Тим часом віцепрезидент Української Асоціації міжнародного права Тимур Короткий пояснює, що сам по собі візит керівника Червоного Хреста до Москви не суперечить діяльності МКЧХ, проте візуалізація цього візиту не йде на користь репутації цієї структури. «Зустріч у Москві було обставлено з почестями. В інформаційному полі створювалася картинка, яка пом’якшує образ Росії як держави, що звинувачується у серйозних порушеннях міжнародного гуманітарного права», – підкреслив Короткий.

Головне питання, яке підіймалося під час перемовин Маурера та Лаврова, стосувалося відкриття офісу МКЧХ у Ростові. «Я хотів би заручитися вашою підтримкою у тому, що стосується зміцнення логістичної структури в Росії, щоб покращувати нашу роботу на Донбасі та інших частинах України, які перебувають під контролем російських збройних сил. Для цього ми надіслали запит на відкриття відповідного офісу в Ростові-на-Дону, – сказав Маурер, якого процитувало російське урядове інформагентство ТАСС.

Перед візитом до Москви Маурер побував у Києві, де зустрівся, зокрема, з Віталієм Кличком, але потім поїхав до Москви просити Лаврова про відкриття офісу МКЧХ у Ростові-на-Дону (Фото: КМДА)

Реагуючи на таку «ініціативу» Маурера, радник міністра МВС Вадим Денисенко висловив впевненість у тому, що МКЧХ відкрито працює на державу-окупанта. «Остання історія про зустріч Маурера з Лавровим у Москві і заяви про те, що вони збираються відкривати свій центр в Ростовській області, лише переконує мене в тому, що МКЧХ перестав виконувати свої функції. Тому, на жаль, ми маємо розуміти, що керівництво цієї організації де-факто самоусунулося і практично працює на росіян», – сказав Денисенко.

Радник глави МВС мав на увазі те, що відкриття офісу МКЧХ у Ростові-на-Дону означає аж ніяк не звичайне розширення локальних представництв міжнародної організації. Тут йдеться про інше – про легітимізацію «гуманітарних коридорів», якими українських громадян примусово депортують до РФ. Голова комітету Верховної Ради з питань здоров'я нації Михайло Радуцький назвав такі операції «викраденням населення», також категорично проти цього виступив парламентський комітет з питань прав людини.

Проте з’ясувалося, що депортація українського населення до Росії – це не план на найближче майбутнє, а вже доконаний факт. Вивезення людей з території України почалося ще до широкомасштабного наступу РФ.

МКЧХ: примусової депортації не було

Міжнародний Комітет Червоного Хреста опублікував на своєму сайті звіт, з якого випливало, що, починаючи з 18 лютого 2022 року, до Росії було вивезено 61 тис. осіб, в основному жінок, дітей та пенсіонерів. Щоправда, зараз сторінка, на яку вело відповідне посилання, вже не активна. Але коли звіт був ще доступним, в ньому йшлося про те, що вивезення відбувалося з територій «Донецької та Луганської народних республік», які, таким чином, МКЧХ прямо визнав та легітимізував.

МКЧХ спростовує причетність до насильницької депортації українців (Фото: facebook.com/ICRCUA)

Про насильницьке вивезення людей до Росії говорив і мер Маріуполя Вадим Бойченко: його повідомлення стосувалось вже середини березня 2022 року. Чи відіграв свою роль у такій депортації Червоний Хрест, неясно. В кожному разі, на той момент представників організації в місті вже не було.

«За останній тиждень кілька тисяч маріупольців було вивезено на територію Росії. Окупанти незаконно вивозили людей із Лівобережного району та сховища у будівлі спортклубу, де від постійних бомбардувань ховалися понад тисяча людей (переважно жінки та діти). У цих районах точилися бойові дії. Для збереження життів маріупольців ЗСУ відійшли від місць масового скупчення людей, чим і скористався агресор», – розповів Бойченко.

Ще одні вражаючі дані оприлюднила Уповноважена Верховної Ради з прав людини Людмила Денісова. «Міністерство оборони окупанта рапортує, що з Херсонської області вже вивезено 90 тис. громадян України, Молдови та РФ. Підставами для переміщення рашисти називають «звернення посольств та заявки, подані у військову комендатуру Херсона (…) Тільки за 26 березня з тимчасово непідконтрольних територій України в Донецькій та Луганській областях вивезено понад 19,6 тис. мирних жителів, з них 3 300 дітей», – зазначила вона.

Якщо МКЧХ і не причетний до фактів депортації, про які говорять Бойченко та Денісова, організація як мінімум відповідає за випадки попереднього вивезення громадян з території ОРДЛО.

У самому ж Міжнародному комітеті Червоного Хреста заперечують допомогу РФ у викраденні українців. «Останніми днями щодо МКЧХ поширюється неправдива інформація, на яку нам слід обов’язково відповісти, оскільки вона може дуже негативно вплинути на людей, що потерпають від конфлікту в Україні. Ця неправдива інформація також піддає ризику персонал Червоного Хреста та волонтерів на місцях, і може також поставити під загрозу наш доступ до людей, яким терміново потрібна допомога», – йдеться у повідомленні МКЧХ. В організації зазначають, що «МКЧХ ніколи не допомагає організації чи здійсненню примусової евакуації».

Проте довіра до слів чи дій МКЧХ в Україні вже давно підірвана. Наша держава «буде вимагати від МКЧХ, щоб людей повертали в Україну. Вони повинні їм допомогти і зробити коридор для повернення в Україну. Інакше будуть учасником злочину», – зазначила віце-прем'єр-міністерка, міністерка з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Ірина Верещук.

Ціна питання

А між тим утримання Червоного хреста міжнародного формату – справа недешева. Більша частина фінансування МКЧХ походить від урядів країн, що ратифікували Женевські конвенції, але активно «донатять» також національні товариства Червоного Хреста та індивідуальні благодійники.

Українці отримують значний обсяг гуманітарної допомоги з-за кордону, самі активно допомагають біженцям. Проте на потреби МКЧХ закликають більше не «донатити» (Фото: facebook.com/Ukrzaliznytsia)

21 березня Петер Маурер в інтерв’ю газеті «Сегодня» заявив, що допомога Україні – це найбільша (за обсягом вкладених коштів) гуманітарна операція МКЧХ. «75 млн на рік десь був приблизно наш бюджет на Україну. Ми збільшили, попросили у наших донорів ще 150 млн. У результаті наш бюджет на Україну зараз 250 млн швейцарських франків. Тобто донори дуже щедрі у всьому, що стосується ситуації в Україні. Нам це дозволить розширити нашу діяльність», – сказав Петер Маурер, не уточнивши, як саме він бачить це «розширення».

На своїй сторінці в мережі Facebook МКЧХ друкує звіти про гуманітарну діяльність в Україні. Там, зокрема, йдеться про 500 тонн товарів медичного призначення, а також про про товари першої необхідності – таких, як пальне, генератори, предмети гігієни, матраци та харчові продукти. Проте такі надходження стосуються регіонів України, де активні бойові дії не ведуться взагалі або ведуться точково – у вигляді потрапляння російських ракет по промисловій та житловій інфраструктурі (Полтава, Київ, Дніпро). Натомість про допомогу у найбільш гарячих точках України в МКЧХ мовчать.

Станом на зараз у соцмережах українців закликають більше не перераховувати кошти на потреби МКЧХ. Як мінімум – до того моменту, поки організація не відновить своє реноме. Якщо таке є взагалі можливо за умов, які Міжнародний Комітет Червоного Хреста створив власноруч.

Наталія Лебідь, для «Главкома»