Справа про держзраду. Провідні юристи оцінюють наслідки для Порошенка та Зеленського

19 січня Петро Порошенко залишав будівлю Печерського районного суду Києва як трімфатор. П’ятий президент та його група підтримки максимально ефективно скористались приводом, який їм дала влада.

«Вугільна справа», фігурантом якої зробили Порошенка, трактується правоохорнцями як «державна зрада». Проте суддя, що обирав запобіжний захід, не побачив приводів затримувати впливового політика. Експрезидента не запроторили у слідчий ізолятор, і навіть не посадили під домашній арешт, як Віктора Медведчука, який теж проходить у цій справі.

Не подужали чи побоялися?

У сухому залишку – Порошенко особисте зобов’язання із обмеженням виїжджати за межі Київської області. Плюс у Петра Олексійовича мають вилучити закордонні паспорти.

Інший учасник цього двобою з боку влади – Державне бюро розслідувань (ДБР). Його поведінку у цій резонансній справі в останні дні легко відслідкувати за виправдовувальними дописами на офіційному сайті. Слідство, схоже відчувало себе «не в своїй тарілці». Все пішло не так ще з самого початку. Підозру Порошенку підписав виконувач обов’язків генпрокурора Олексій Симоненко, а не генпрокурорка Ірина Венедіктова. Цим активно користувалися адвокати Порошенка, наполягаючи, що їхній клієнт не має статусу підозрюваного. Особливо не добирав слів Петро Олексійович, називаючи працю правоохоронців «непотребом» і «макулатурою».

Зрештою, головуючий суддя Олексій Соколов таки пройшов «між крапельками»: він хоч і відпустив Порошенка з гордо піднятою головою, проте в ухвалі його статус таки визначено як підозрюваний, і на нього покладено низку обов’язків. Тож шоу триватиме і далі…

І тепер до версій про те, чим же насправді є «вугільна справа» – державною зрадою, економічним злочином чи політичним переслідуванням – додалась ще одна. Начебто Банкова вже обрала собі спаринг-партнера на наступних виборах: саме з Порошенком у другому турі в Зеленського найвищі шанси. Саме тому нинішній президент робить із попереднього безальтернативного лідера опозиції.

Фактор судді Соколова

Досі залишається загадкою, чому слідчому судді Печерського районного суду Олексію Соколову знадобилося майже три дні, аби вийти із нарадчої кімнати і оголосити рішення. Адже Соколов, як ніхто інший, добре обізнаний з деталями провадження, в якому, окрім п’ятого президента, підозрюваними є Віктор Медведчук, колишній міністр енергетики та вугільної промисловості Володимир Демчишин і бізнесмен Сергій Кузяра.

Як з’ясував «Главком», 16 листопада 2021 року суддя Соколов продовжив Медведчуку запобіжний захід у вигляді тримання під домашнім арештом. Зокрема, відкинув усі аргументи адвокатів лідера ОПЗЖ стосовно необґрунтованості підозри та відсутності доказів щодо причетності Медведчука до підриву економічну безпеку України в 2014-2015 роках.

Тоді ж служитель Феміди залишив під вартою іншого фігуранта справи, бізнесмена Сергія Кузяру. Суддя погодився з прокурорами: спільник Медведчука, будучи на волі, може переховуватися від слідства, знищити речові докази та впливати на свідків.

23 грудня Соколов арештував майно ексміністра Володимира Демчишина, який покинув Україну. Зокрема, у судовій ухвалі сказано, що колишній високопосадовець підозрюється у сприянні терористичної організації. Якщо слідство доведе вину, то ексміністру загрожує в’язниця і конфіскація майна. На думку судді, арешт майна на цьому етапі є таким, що забезпечить завдання кримінального провадження.

«Вишенькою на торті» стало таємне рішення судді Соколова від 24 грудня. Мова про надання дозволу слідству на затримання Петра Порошенка у «вугільній справі» і доправлення його до суду. Далі це рішення відкрило можливість оголосити експрезидента у розшук та внести його у розділ «Особи, які переховуються від органів влади» на сайті МВС.

До речі, адвокат п’ятого президента Ігор Головань на засіданні 17 січня порадив судді Соколову взяти самовідвід, оскільки той раніше виносив «незаконні рішення проти Порошенка, які скасував Верховний суд».

Вугілля з ОРДЛО: на допит – понад 200 свідків

Після вуличних акцій на підтримку Порошенка та сприятливого для нього рішення суду, правоохоронці продовжать досліджувати чималий масив інформації про закупівлі вугілля Україною на окупованому Донбасі протягом 2014-2015 років. У розпорядженні «Главкома» опинилася судова ухвала, в якій сказано: Державне бюро розслідувань допитає як свідків понад 200 осіб з Кабміну, Офісу президента, Міністерства енергетики та інших держустанов. Також у число тих, кого хочуть допитати, потрапили працівники Національного банку та ще п’яти банківських установ; члени РНБО у 2014-2015 роках; службові особи «Центренерго», «Укрінтеренерго», Зміївської і Трипільської ТЕС.

Іще слідство має намір поспілкуватися з посадовцями Міністерства оборони, котрі відповідали за переміщення товарів/послуг через лінію розмежування в 2014-2015 роках, зокрема, вугілля залізницею.

Загалом, ДБР має час до 19 вересня 2022 року, щоб завершити досудове розслідування «вугільної справи».

І поки на вулиці перед Печерським судом вирували акції на підтримку Порошенка, у публічному просторі з’явився колишній міністр енергетики та вугільної промисловості Юрій Продан. Нині він – ключовий свідок у резонансній справі. Ексурядовець згадує: що у 2014 році Порошенко лобіював призначення у «вугільне» міністерство міністра Демчишина. Що стосується поставок вугілля з ОРДЛО, то ексміністр зазначив, що він заборонив українським компаніям торгувати з підприємствами на окупованих територіях. Водночас налагоджував контакти з іноземними постачальниками, у тому числі з Колумбії, Америки та Австралії.

«Порошенко звинувачував мене в тому, що вугілля (з Південно-Африканської Республіки – «Главком») неякісне, що ціна завищена. Я не розумів, чому він це говорив. Якість вугілля завжди перевіряється в міжнародній лабораторії в порту відправки і в порту прибуття. Це вугілля успішно пройшло всі перевірки і успішно згоріло», – заявив Продан в одному з інтерв’ю.

«Це точно не державна зрада»

Рішення щодо Петра Порошенка – це компроміс судді. Коли обирається міра запобіжного заходу, слідчий суддя з’ясовує, чи обґрунтована підозра. На мою думку, підозра Порошенку не містила обґрунтованих підстав, щоб її оголошувати. До речі, сама ж влада визнає, що нібито існувала певна схема, на якій наживалися конкретні посадовці. Однак це точно не державна зрада, а економічний злочин. В цілому ж у судді спрацював інстинкт самозбереження. Щоправда, обставина, за якої суддя три дні виносив рішення, може свідчити про його комунікації з владою. А, отже, порушення таємниці нарадчої кімнати. Якщо це так, то ухвалу про запобіжний захід може бути скасовано.

З юридичної точки зору, «справа Порошенка» немає перспективи. Зараз її розпіарили, як свого часу справу про призначення колишнього розвідника Сергія Семочка. Але про Семочка нині мало хто пам’ятає. Схожа доля спіткала й справу про замах на Сергія Шефіра, яку під особистий контроль узяв Зеленський. Про неї теж нічого не чути в публічному просторі. Тому кримінальну справу проти Порошенка влада намагатиметься надалі особливо не афішувати. Будуть продовжувати терміни досудового розслідування до завершення президентської каденції Зеленського.

«У випадку з Порошенком правоохоронці зарано оголосили йому підозру»

Справа про фінансування тероризму має право на життя і повинна розслідуватися. Інша річ, коли у ній згадується президент, тоді слідчі мають діяти у рамках закону і виключити будь-яку політичну складову. На мою думку, «вугільна справа» мала б розслідуватися по горизонталі: спочатку слідству необхідно було дослідити та проаналізувати роль усіх виконавців та фігурантів. І якщо б хтось із них повідомив, що виконував вказівки президента, тільки тоді б можна кваліфікувати та санкціонувати підозру за статтею «перевищення влади». У випадку з Порошенком правоохоронці зарано оголосили йому підозру. Будь-яка кримінальна справа має свою послідовність дій. По-перше, у «справі Порошенка» є питання до записів телефонних розмов (так звані «плівки Медведчука» – «Главком»). Ми не знаємо, чи ці докази суд вважатиме допустимими. Тому що, ті, хто їх робив, мали би спочатку отримати дозвіл суду, а потім замовляти експертизу щодо ідентифікації голосів. По-друге, не можна формувати підозру чи обвинувачення на припущеннях. Та порочна практика часів влади Віктора Януковича, коли під час досудового розслідування вживаються словосполучення «у невстановленому часі та місці», «невстановлені особи», дуже шкодить кримінально-процесуальному законодавству.

Рішення суду щодо обрання міри запобіжного заходу Порошенку – це аванс слідству. По суті, виправдання їхньої роботи. Більше того я вважаю, що підозра виникла в момент, коли Порошенко і його команда медійно розкручували скандал довкола зриву спецоперації з «вагнерівнцями», звинувачуючи президента Володимира Зеленського у державній зраді. Але так не годиться відповідати політичним опонентам. У результаті вийшло поспішно і невдало. Натомість будь-які дії влади, у тому числі й теперішньої, мають базуватися на цінностях та в інтересах держави. Нині ж спостерігаємо винятково за політичною конкуренцією.

«Судді, яких не звільняє Зеленський, в майбутньому «доганятимуть» і його»

Ще в 2019 році Громадська рада доброчесності виявила незадекларованими у судді Соколова Toyota Land Cruiser і квартиру площею 104 кв. м. Також ми помітили, що цей суддя пише рішення російською мовою та систематично із затримкою відправляє їх у судовий реєстр. Такого служителя Феміди давно не було б, якби судова реформа, ініційована президентом Порошенком, не провалилася б. Аналогічного провалу по лінії судової системи, якщо не будуть реформовані Конституційний суд і Окружний адмінсуд Києва, не уникнути чинному главі держави Володимиру Зеленському. Цілком імовірно, що судді, яких не звільняє Зеленський, в майбутньому «доганятимуть» і його, як тепер це відбувається з Порошенком. Допоки не буде справжньої судової реформи, ключові рішення ухвалюватимуться у владних кабінетах, а не в нарадчій кімнаті суддів.

Віталій Тараненко, «Главком»