З чим Україна йде в Гаагу?

Сьогодні Верховна Рада прийняла гучну заяву – про визнання Російської Федерації державою-агресором та закликала міжнародних партнерів України не допустити безкарності винних за злочини проти людяності, вчинені від початку російської агресії проти України. Рада закликала міжнародне співтовариство визнати факт агресії проти України і окупацію її території і посилити вимоги до Росії щодо повернення до визнаних кордонів.

Таке рішення корелюється з іншою ініціативою Києва – у неділю Рада безпеки та оборони доручила уряду почати процедуру звернення в Гаазький трибунал у зв’язку зі злочинами проти людяності, що терористи скоїли в 2014–2015-х роках проти українських громадян. Не завадить цьому і той факт, що Україна досі не ратифікувала Римський статут. Згідно 3 пункту статті 12 статуту держава, що не є учасником Римського статуту, може подати разову заяву і визнати обов’язкову юрисдикцію Міжнародного кримінального суду (офіційна назва «трибуналу») по конкретній ситуації і конкретним злочинам проти людяності, що були скоєні в конкретний часовий період.

Одне таке звернення в Гаагу Київ вже зробив – щодо розслідування комплексу злочинів, що були скоєні за часів режиму Віктора Януковича. В квітні минулого року прокурор Міжнародного кримінального суду Фату Бенсуда навіть відкрила попереднє розслідування за заявою України. Таким чином Янукович і його команда стали в один ряд з високопосадовцями таких країн як Уганда, Кенія, ДР Конго, Лівія, Кот-д'Івуар… Звісно, для нас Україна в такому списку виглядає дикувато, але такі сьогоднішні наші реалії. Своїм зверненням до Міжнародного кримінального суду наша держава фактично визнає, що не здатна сама притягнути до відповідальності осіб, що скоїли злочини.

Так само з терористами з Донбасу. Щоправда, тут не зроблені ще мінімальні кроки – для того, щоб направити заяву в Гаагу, по-перше, потрібна згода Верховної Ради і відповідний законопроект вже зареєстрований. Звісно, якщо справа дійде до Гааги і тамтешні прокурори візьмуться за її розслідування, це викличе шквал нових інформаційних атак Росії, яка сама погрожувала Україні Гаагою після подій в Одесі. Хоча деякі депутати Держдуми навіть називали Гаазький трибунал «карним органом, який виконує замовлення США» і вимагали його ліквідації. До речі, Вашингтон холодно ставиться до Міжнародного кримінального суду та не має перед ним зобов’язань.

Екс-суддя Міжнародного кримінального трибуналу з колишньої Югославії правознавець-міжнародник Володимир Василенко впевнений, що Україна повинна ставити в Гаазі питання про притягнення до відповідальності російської верхівки на чолі з Володимиром Путіним. При цьому, як він каже, дипломатичний імунітет на них після рішення суду розповсюджуватись не буде як на злочинців.

Як заява Ради щодо визнання Росії країною-агресором вплине на розгляд справи проти тероризму, якщо вона буде подана в Гаазький суд?

Звичайно, вплине, бо це визначає позицію держави. Це означає, що всі державні органи повинні відпрацювати збір доказів того, що Росія – держава-агресор. З іншого боку, це засвідчує, що вищі посадові особи і військовослужбовці російських збройних сил чинять воєнні злочини і злочини проти людяності в ході цієї агресії.

Тобто акцент переноситься з конкретних терористів на російське керівництво?

На Росію як державу, яка чинить акт збройної агресії проти України.

Але ж Гаазькій трибунал має засуджувати конкретних осіб.

Поки дійде до конкретних осіб, він вивчає ситуацію і вже на основі фактів вирішує, яку фізичну особу треба звинувачувати і притягати до відповідальності.

Це буде вже не перше звернення України до Гаазького трибуналу…

Так, було звернення щодо репресій української влади проти протестного руху в період з 21 листопада 2013-го року по 22 лютого 2014-го року. 25 лютого Верховною Радою була ухвалена відповідна постанова і після необхідних процедур справа була прийнята до розгляду. Зараз в Гаагу надіслані матеріали і прокурор визначається, чи він візьметься за власне розслідування. Докази в будь-якому разі має передавати українська сторона і зараз виникає питання, щоб ще раз звернутися до міжнародного суду з визнанням його юрисдикції, але на цей раз щодо ситуації, яка виникла в зв’язку з російською агресією щодо України, що почалася з 27 лютого 2014-го року і триває по цей день. Мається на увазі саме розгляд воєнних злочинів та злочинів проти людяності, що є компетенцією Гаазького трибуналу.

Як, на вашу думку, можна ідеально оформити подання до Гааги?

Верховною Радою ухвалюється постанова про визнання юрисдикції міжнародного кримінального суду у зв’язку зі збройною агресією Росії проти України з проханням розслідувати воєнні злочини і злочини проти людяності, які чиняться російською стороною. І така постанова вже зареєстрована в Верховній Раді – вона вже розглядалась в комітеті по закордонних справах і, сподіваюся, її мають ухвалити. Далі МЗС повинно звернутися до міжнародного суду, а СБУ і міністерство оборони повинні надати прокурору всі матеріали, які стосуються збройної агресії Росії і тих воєнних злочинів проти людяності, які були вчинені за цей період. У випадку з розслідуванням подій на Майдані були зроблені такі ж дії, тільки там матеріали надавала Генпрокуратура. Вона може надати їх і в даному випадку, але, наскільки мені відомо, всі злочини документували СБУ (головним чином) та Міноборони.

Яке потенційно рішення може прийняти Гаазький суд і в які терміни?

Скільки йому необхідно часу для власного розслідування, вирішує прокурор. А його власне розслідування є підставою для пред’явлення конкретних звинувачень конкретним особам. Але не чекаючи, поки міжнародний суд цим займеться, це повинні були робити і українські правоохоронні органи. Якщо вони захопили в полон осіб, щодо яких є докази вчинення воєнних злочинів або злочинів проти людяності, то їх треба притягувати до відповідальності тут, в Україні. Бо міжнародний суд може притягати до відповідальності осіб, які належать до вищого ешелону держави.

Верховний комісар ООН пані Наві Піллей казала про можливе притягнення до відповідальності через Гаагу не російських посадовців, а саме сепаратистів, що здійснюють злочини. Чи будуть в очах міжнародного суду «високо посадовцями» ті люди, що зараз оголосили себе «губернаторами» та «міністрами» невизнаних новоутворень на сході України?

Їх можуть притягти до відповідальності, якщо такого бажання або фізичної можливості немає в Україні. Але це дає можливість притягнути увагу світової громадськості і включити в процес засудження агресії міжнародну спільноту. Це важливо для запровадження більш жорстких і жорстоких санкцій щодо Росії як держави-агресора.

І все ж таки по тих справах, що вже розглядав Гаазький суд, можна зрозуміти, з якими термінами розгляду ми будемо мати справу?

Якщо брати практику Міжнародного кримінального трибуналу по колишній Югославії, то там справи розглядались і рік, і два, і три, і більше. Тут важливий сам факт того, що розглядається процес кримінального переслідування за фактами вчинення міжнародних злочинів.

Приміром міжнародний суд виносить вирок, що «громадянин Х» винен у тому-то і тому-то. Але цей громадянин в Росії, яка його просто не видасть, особливо якщо це якийсь посадовець.

Цього індивіда викликають в суд, він повинен з’явитися в Гаагу. Якщо ця особа не з’являється, тоді прокурор видає міжнародний ордер на його арешт. І якщо цей громадянин з’явиться десь поза межами Росії, на території будь-якої держави, яка є учасником статуту міжнародного суду, його просто заарештують. Проти цієї особи починає працювати Інтерпол, тобто дамоклів меч правосуддя над цією людиною висить.

Пан Коломойский анонсував своє звернення в Гаазький трибунал з приводу захопленого росіянами його майна в Криму і Росії. Чи цей суд може взятись за таку справу?

Коломойський і його адвокати безграмотні. Якщо він вважає, що порушені його майнові права, він може звернутись в Страсбурзький суд з прав людини.

Відповідальність не конкретних осіб, а держави як такої вирішує Міжнародний суд ООН, який також розташований в Гаазі. Чим відрізняються ці процедури?

Суд ООН вирішує міждержавні спори.

Україна може подати на Росію в цей суд?

Може, але суд відмовить, бо щоб він взяв справу, повинна бути згода обох сторін.

Що кардинально зміниться, коли Україна, нарешті, ратифікує Римський статут?

Це юридичний факт, який створює правову підставу для переслідування громадян України або фізичних осіб, які знаходяться на території України і здійснили міжнародні злочини, у будь-якій ситуації. Ніякої додаткової згоди на це буде не потрібно, тоді як зараз це разова процедура.

Чи потрібно буде Україні в разі ратифікації Римського статуту змінювати Конституцію?

Треба буде внести технічну правку до 124-ї статті Конституції, згідно якій Україна визнає юрисдикцію міжнародного кримінального суду ООН.

В Росії звучать радикальні заклики взагалі ліквідувати трибунал через його за ангажованість. Зрозуміло, що ця справа буде дуже заполітизованою, тож чи не будуть висновки суду цією істеричною піар-кампанією, в тому числі, за кордоном, поставлені під сумнів?

Так Росія весь час спотворює ситуацію і в світі, і в Україні, і в самій собі. На це нема ради.